Розділ іі. Експерементальне дослідження особливостей вияву темпераменту в підлітковому віці

2.1. Методи й методики дослідження впливу темпераменту на діяльність підлітків

Найбільш простий, природній вияв темпераменту ми можемо спостерігати в дитячому віці. Чим доросліше дитина, тим більше ускладнюються його взаємостосунки з світом, тим більше він відчуває вплив цього світу. Але не слід забувати і про те, що існують типові для тієї чи іншої вікової сходинки прояви темпераменту, які можуть затрудняти діагностику. Так, тривожність та імпульсивність, які формуються достатньо рано, так як пов’язані із захисними функціями нервової системи, можна побачити вже в дошкільному віці. Спрямованість на оточуючий світ (екстраверсія) або на себе (інтроверсія) остаточно складається лише ближче до підліткового дитинства, виявляючи зв'язок з силою нервової системи. Саме у підлітка ці якості виявляються найбільш вагомими у структурі темпераменту. [17, с. 99-102];

Основною метою нашого дослідження є спроба виявити взаємозв’язок між типом темпераменту та рівнем тривожності.

Тривожність негативно впливає не лише на емоційне самопочуття людини, а й у подальшому її житті порушує функціональні можливості психіки - занижена самооцінка, низький рівень навчальності в силу ригідності мислення, відсутності креативу уяви, продуктивності пам'яті - відбувається деструкція і гальмування розвитку особистості. Так звані «хронічні тривоги» здебільшого перетворюються на патопсихологічні розлади. Значна кількість тривожних дітей мають проблеми зі здоров'ям.

Виходячи з того, що на сьогоднішній день постає проблема тривожності підлітків як такої вікової категорії, яка є „перехідною", кризовою, не стійкою, але у той же час - фундаментальною, базовою для „нової"" особистості, ми і обрали для діагностування цей вік. [14, с. 99-102];

Провідною діяльністю підліткового віку є навчальна. З метою встановлення впливу темпераменту на діяльність підлітків було використано наступні методи та методики психологічного дослідження:

- «Особистісний питальник» Г. Айзенка (адаптований О. Шмєльовим) для визначення типів темпераменту учнів [15, с. 99-102];

- метод аналізу успішності навчання для встановлення впливу темпераменту на навчальну діяльність учнів.

Дослідження проводилось у спеціалізованій школі № 43 м. Києва. Досліджуваними стали учні 7- класу (27 учнів,серед яких 12 хлопців та 15 дівчат). Віковий діапазон учнів становить 13-14 років.

Спершу учням було запропоновано дати відповіді на питання опитувальника Г. Айзенка. За допомогою даної методики нам вдалося визначити тип темпераменту кожного учня з метою подальшого зіставлення отриманих результатів з результатами, що були виявлені в ході проведення спостереження та аналізу продуктів діяльності учнів. Тест дозволяє визначити три показники: екстраверсії, інтроверсії, нейротизму (емоційна стабільність/нестабільність).

Опитувальник містить 57 запитань (див. Додаток А), на які учні мають відповісти «так» або «ні», в залежності від того, що більше відповідає їхнім особливостям. Зауважимо, що 9 питань з даного переліку представляють шкалу надійності (див. Додаток В). Якщо «ненадійною» є відповідь на 5 та більше питань з цієї шкали, то тест вважається недійсним.

Для проведення тесту заздалегідь було підготовлено текстовий буклет зі стандартною інструкцією та питаннями опитувальника і бланки для відповідей (див. Додаток Б), у яких досліджувані вписують хрестики в одну з двох можливих позицій, що відповідають варіанту відповіді.

Спершу учні отримали бланки відповідей. Далі їм було проведено інструктаж з приводу проведення тестування. Так було зазначено, що питальник призначений для виявлення деяких особистісних властивостей, а не інтелектуальна, тому необхідна їхня перша реакція на питання, а не плід тривалих міркувань. У зв’язку з цим відповіді на питання треба давати швидко, не замислюючись. Після короткого інструктажу учні приступили до роботи з тестом.

Аналіз результатів опитування проводився в декілька етапів:

1. підрахунок результатів за кожною шкалою; за кожен збіг відповіді з ключем (див. Додаток В) додається 1 бал до відповідної шкали;

2. перенос результатів підрахунку на систему координат (див. Рис. 2.1);

3 . визначення типу темпераменту за допомогою системи координат.