4. Сутність та регулювання міжнародних транспортних перевезень перевезень

Міжнародні перевезення – це переміщення вантажів або пасажирів за допомогою будь-якого виду транспорту з пункту відправлення до пункту призначення, які знаходяться на територіях різних країн або на території іноземної країни. Міжнародні перевезення вантажів забезпечуються морським, річковим, залізничним, повітряним, автомобільним, трубопровідним транспортом. Особливістю міжнародних перевезень є те, що при відправленні вантажу, як правило, регулюються законодавством країни відправлення, а при його видачі в кінцевому пункті – законом країни призначення.

Особливістю регулювання міжнародних перевезень є те, що його здійснюють міжнародні організації, найважливіші умови яких визначені в міжнародних транспортних конвенціях. Вони містять уніфіковані норми, необхідні для врегулювання суперечок, що найчастіше виникають при міжнародних перевезеннях. Норми цих конвенцій не допускають вибору, тобто їх необхідно неодмінно виконувати, а отже, вони можуть відображатись у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них.

У залежності від виду транспорту, регулювання відбувається наступними документами:

• морські та річкові перевезення – Міжнародна конвенція з морського права, Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаагські правила), Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності власників морських суден, Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких перевезень морем багажу пасажирів, Конвенція ООН про морське перевезення вантажів, Конвенція про режим судноплавства на Дунаї, Конвенція про обмеження відповідальності власників суден внутрішнього плавання, Конвенція про договір міжнародного перевезення пасажирів та багажу внутрішніми водними шляхами та інші;

• повітряні перевезення – Рекомендації щодо затвердження єдиних правил авіаперевезень, рівня, побудови і правил застосування тарифів Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА), Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень, Токійська конвенція про злочини і деякі інші дії на борту повітряного судна, Монреальська конвенція про припинення незаконних дій, спрямованих проти безпеки цивільної авіації, тощо;

• залізничний транспорт – Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТИФ), Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС), Угода про міжнародне пасажирське сполучення, Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії;

• автомобільні перевезення – Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів, Конвенція про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом, Конвенція про шляховий рух, Конвенція про дорожні знаки та сигнали, Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу, Європейська угода про міжнародні автомагістралі, Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки Міжнародного дорожнього перевезення (МДП) (Конвенція TIR), Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу тощо.

При виборі оптимального виду транспорту для здійснення конкретного перевезення суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються такими факторами, як час доставки, частота відправлень вантажу, надійність дотримання графіка доставки. здатність перевозити різні вантажі, здатність доставки вантаж у будь-яку точку території, вартість перевезення. Оцінюючи кожен вид транспорту, можна зробити наступні висновки.

Залізничний транспорт приваблює низькою собівартістю перевезень, високою провізною і пропускною здатністю та регулярністю. У той же час йому притаманні певні недоліки: обмежена кількість перевізників, невелика швидкість, великі капітальні вкладення у виробничо-технічну базу, висока матеріалоємність і енергоємність перевезень, низька доступність до кінцевих споживачів, недостатньо високе збереження вантажу. У більшості випадків до послуг цього виду транспорту вдаються при перевезенні сільськогосподарських продуктів, корисних копалин, піску, автомобілів, хімікатів.

Морський і річковий транспорт характеризується такими перевагами, як низька собівартість перевезень на далекі відстані, можливість міжконтинентальних перевезень, висока провізна і пропускна здатність, відсутність капітальних вкладень у будівництво провізних шляхів. Його основними недоліками є обмеженість, низька швидкість доставки, залежність від географічних, навігаційних і погодних умов, необхідність створення складної портової інфраструктури, жорсткі вимоги до упакування, низька частота відправлень, недостатня надійність перевезень і збереження вантажу. Нафта, пісок, зерно, гравій, металургійні руди, вугілля – це основні товари, які перевозяться водним транспортом.

Автомобільний транспорт переважає інші види транспорту високою доступністю, велика маневреністю і гнучкістю, висока швидкістю доставки вантажу, можливістю використання різних маршрутів і схем доставки, високим збереженням вантажу, можливістю його відправлення маленькими партіями, широким вибором перевізників. Недоліками автотранспорту є низька продуктивність, залежність від погодних та дорожніх умов, відносно висока собівартість перевезень на великі відстані, низький рівень експлуатаційних показників. Як наслідок, цей вид транспорту найчастіше застосовується при перевезенні на короткі відстані таких товарів, як одяг, книги, комп'ютери, паперові товари.

Повітряний транспорт характеризується найвищою швидкістю доставки вантажу, високою надійністю, найкращим збереження вантажу, найкоротшими маршрутами перевезень. Він також має і недоліки: мала провізна спроможність, висока собівартість, капіталомісткість, матеріало- і енергоємність перевезень, залежність від погодних умов, недостатня географічна доступність. Найбільш поширеними товарами, які перевозяться цим видом транспорту, є харчові продукти, що швидко псуються, та прилади.

Трубопровідний транспорт є найдешевшим, йому притаманна висока пропускна здатність, високе збереження вантажу та низька капіталомісткість. Найбільший недолік цього виду транспорту – обмеженість видів вантажу та доступність малих обсягів транспортованих вантажів – призводить до того, що за його допомогою транспортуються лише нафта, природний газ, хімікати.