12. Загальна характеристика ідеологічного методу пізнання пізнання державно-правових явищ.

Термін «ідеалізм» походить від грецько­го слова «ідея»; це - філософський напрям, що визначає ідею, дух, свідомість, відчуття - первинним, вихідним, а природу, матерію, буття - вторинним, похідним. У давньогрецькій філософії ідеалізм (піфагореїзм, платонізм) виник як реакція на стихійний матеріа­лізм, що виступає проти релігійно-міфологічного світогляду. Цей метод вважали спорідненим з релігією. Тому ідеалістичне розу­міння історії - це система поглядів, яка вбачає визначальну силу суспільного розвитку в ідеях, теорії, свідомості людей.

Нині більшість спеціалістів визнають, що ідеї, теорії і свідо­мість людей мають вирішальне значення в пізнанні і розвитку державно-правових явищ. Не лише потреби й інтереси правлять світом, але й ідеї. Наприклад, більшовики Росії запозичили на За­ході ідею «диктатури пролетаріату», яку розробив Маркс, і реалі­зували її в Радянському Союзі.

Будь-яка ідея, якщо вона не фантастична чи ілюзорна — це об’єктивне і реальне відображення життя в минулому, сучасному або в майбутньому. За великим ра­хунком, сучасного майже немає, оскільки все відбувається або відбулось у минулому, або відбудеться в майбутньому. Сучасний період займає дуже мало часу (хвилину, годину, день тощо).

Духовна культура, дух нації, народу має домінуюче значення над матеріальною культурою, оскільки народу потрібні не лише продукти харчування, а й духо­вні засоби Крім того, будь-який закон держави і права має свій дух (буква і дух законів), про що писали видатні філософи і юристи: Платон, Монтеск’є, Гегель та ін.

Між матеріалістичним і ідеалістичним підходами у розумінні державно-правових явищ існує певний діалектичний зв’язок. У цілому наука використовує ці основні загальнонаукові методи пізнання держави і права. Сучасна теорія держави і права вико­ристовує всі загальнофілософські методи для дослідження дер­жави і права, хоч автори окремих підручників і досі тлумачать, що загальна теорія держави і права використовує лише метод ма­теріалістичної діалектики.

13. Загальна характеристика матеріалістичного методу пізнання державно-правових явищ

Матеріалістичний метод (від лат. Materialis - речовинний) - визначальний напрям у розвитку філософії, який виходить з того, що світ існує сам по собі, ніким не створений і не знищуваний, закономірно змінюється, розвивається під дією власних причин, що він становить єдину й останню реальність, яка виключає будь-яку надприродну силу, що матерія, буття є первинним, а свідомість, мислення - вторинним, похідним, що світ і його зако­номірності пізнавані. Матеріалізм протилежний ідеалізмові. Про­тягом усієї історії філософії матеріалізм непримиренно боровся проти ідеалізму та релігії.

Що стосується державно-правових явищ, то цей метод визнає первинність економічного базису і вторинність держави і права.

В умовах Радянського Союзу у філософії домінував метод матері­алістичної діалектики. У сучасний період наука вважає, що мате­рія є невід’ємною від свідомості, що сама свідомість - це найвища форма високоорганізованої матерії. Стосовно співвідношення еко­номічного базису і державно-правових явищ ми вже підкреслюва­ли, що в одних випадках економіка й економічні відносини визна­чають державно-правові явища, в інших державно-правові явища і визначають економіку та економічні відносини.

Досягнення природничих і гуманітарних наук свідчать про те, що наші пізнання форм існування матерії розширилися. Не тільки свідомість, а й мова, мислення (думки) є матеріальними. Тому поділ філософів на матеріалістів і ідеалістів по суті безпідставний і неправильний. Сучасна наука не може опиратися лише на метод матеріалістичної діалектики, оскільки він однобічний і обмежений.