16. Основні принципи і підходи до пізнання державно правових явищ.

У теорії держави і права існує ряд основних загальновизнаних положень і принципів. Серед них слід назвати принцип науковості. Своєю якістю, об’єктивністю та неупередженістю він протистоїть так званому принципу партійності, який до недавнього часу в умовах тоталітаризму проголошувався основним принципом марксистсько-ленінської теорії держави і права. Принцип науковості передбачає вищість об’єктивного нау-кового знання над певними тимчасовими кон’юнктурними інтересами тих або інших класів, соціальних груп чи окремих дослідників, адже наукова істина при аналізі, поясненні та прогнозуванні державно-правових явищ і процесів повинна стояти вище над усе.

З принципом науковості тісно пов’язані також інші принципи наукового пізнання теорією держави і права. Це –

принцип всебічності дослідження держави і права, основний зміст якого полягає у тому, щоб аналізувати державно-правові явища не самі по собі, а у їх взаємозв’язках і взаємодії з іншими, близькими до них суспільними явищами. Причому мають бути забезпечені повнота і всебічність дослідження, а це вимагає розгляду держави і права з точки зору не якогось окремо взятого аспекту, а з урахуванням

усіх аспектів, що формують загальне бачення досліджуваних явищ.

Принцип історизму вимагає розгляду державних і правових явищ у розвитку та історичному взаємозв’язку, а не тільки з точки зору їх сучасного стану. Дуже важливими є питання щодо причин та умов виникнення держави і права, основних факторів їх становлення та розвитку, а також аналіз останніх з урахуванням сучасного стану і майбутньої еволюції. Чільне місце у вивченні держави і права належить також

Вимоги принципу комплексності полягають у тому, щоб дослідити їх з позицій не тільки юридичної науки, а й інших соціогуманітарних наук, перш за все – філософії, соціології, політекономії, політології. Цей принцип дозволяє висвітлити основні, найбільш загальні питання, які стосуються державно-правового механізму в цілому, співвіднести останні з вузькими питаннями і знайти найоптимальніше їх вирішення.

Принцип об’єктивності. Він означає, що істинне відображення державно-правової дійсності у науковому

знанні, відтворення її такою, якою вона існує реально.

Принцип конкретності вимагає від теорії держави і права детального аналізу всіх умов, у яких перебуває об’єкт пізнання, виділення головних, суттєвих властивостей, зв’язків і тенденцій його розвитку,

У категоріях і поняттях, які використовуються у теорії держави і права, повинна бути врахована та відповідним чином відображена практика функціонування державно-правових явищ, а також накопичений

при цьому досвід, всі характерні для неї особливості і ознаки. Тільки у такому випадку вони наповнюються конкретним змістом і одержують визначений соціальний зміст

17. Прикладні або конкретно-наукові методи пізнання державно-правових явищ.

Метод структурно-функціонального аналізу. Іноді цей метод називається системно-функціональним. Суть його полягає в тому, що у вивченні держави і права необхідно розглядати структуру того чи іншого явища, встановити з яких компонентів або елементів вона складається, які завдання і функції виконують ці елементи і компоненти. Кожен з компонентів виконує певні функції і завдання, які проявляються і виражаються у завданнях і функціях держави.

Статистичні і математичні методи. Суть їх полягає в тому, що необхідно вивчити кількісні і якісні особливості державно правових явищ, оцінити їх, з'ясувати закономірності і тенденції їх розвитку. До них належать застосування теорії ймовірності, встановлення коефіцієнтів злочинності і правопорушень на тій чи іншій території.

Конкретно-соціологічні методи. Система конкретно-соціологічних методів, які застосовуються у праві, поділяється на дві великі групи:

1) методи збору правової інформації, до яких відносяться:

¨ опитування, анкетування й інтерв'ювання;

¨ аналіз документів (особистих і офіційних);

¨ спостереження (звичайне, що бере участь, включене);

¨ соціальний експеримент;

¨ вибірковий метод;

вивчення і збір статистичних даних державної статистики;

2) методи опрацювання отриманої правової інформації. Конкретно-соціологічні дослідження підвищують науковий потенціал юридичної науки, ефективність її впливу на суспільні відносини.