4. Основні категорії націобезпекознавства

Звичайно, що даний науковий напрям має власну категорійно-понятійну систему, яка може здатися дещо складною. Існують навіть міркування, що уведення неологізмів та застосування термінології є наукоподібним і з дійсною наукою немає нічого спільного. На це можна відповісти лише тим, що термін — номінативна одиниця, яка слугує для означення тих чи інших явищ або процесів і вживається у певній галузі знань. Властивою ознакою терміна є його чітка визначеність, локальність: він може вживатися лише у певній теорії. Вочевидь можна обійтися без спеціальних термінів, можна навіть взагалі обійтися без дефініцій, а тим більше без понять" і кожного разу описувати те чи інше складне явище зрозумілими загалу словами. Але чи є це шляхом до розвитку? Адже поняття є сконцентрованим змістом тих чи інших явищ об'єктивної дійсності, яке є результуючою константою вирішення проблеми. Поняття є своєрідною формулою, стрижнем, квінтесенцією, використовуючи яку, можна вийти на загальні судження. Напевно, можна погодитись із давньою істиною, що наука тому і наука, що вона не є зрозумілою непосвяченим, а те, що стає зрозумілим, — вже не наука, а публіцистика.

Націобезпекознавство, будучи цілковито самостійним напрямом у науці, характеризується не лише власним об'єктом і предметом дослідження, методологічним інструментарієм, а й самостійним категорійно-понятійним апаратом. Одразу ж зазначимо, що даний науковий напрям є органічним елементом системи наук, які досліджують феномен безпеки, тому у даній системі прийнятні, наприклад, загальнофілософські та терміни інших наук. Тому правильніше, враховуючи міждисциплінарність націобезпекознавства, говорити про міждисциплінарний лексикон понять та категорій.

Ідеалізовані об'єкти та наукові факти і закони включаються до даного наукового напряму у формі понять. Поняття дозволяють в ідеалізованому, абстрактному вигляді уявити собі ті чи інші сторони забезпечення національної безпеки як достатньо самостійного явища об'єктивної реальності, виокремити суттєві елементи та їх взаємозв'язок. Саме у таких поняттях фіксуються та узагальнюються результати наукового пошуку.

Націобезпекознавство дуже широко послуговується усією сукупністю вироблених наукою і філософією понять і категорій, інтерпретуючи їх у властивий для себе спосіб. До матриці наук, чий термінологічний апарат певною мірою застосовується у націобезпекознавстві, належать: синергетика, управління, кібернетика, теорія держави та права, геополітика, біологія, генетика, розвідувальна та контррозвідувальна діяльність, міжнародне право, міжнародні відносини тощо.

При формуванні категорійно-понятійного апарату слід зосередити увагу на наступних моментах.

По-перше, діалектичний взаємозв'язок і взаєморозвиток понять об'єктивно відбиває реальність і суперечність процесу забезпечення національної безпеки як самостійного виду життя суспільства.

По-друге, дані поняття відображені у мовних одиницях, які можуть визнаватися термінами юридичної науки, якщо вони точно відбивають співвідношення явищ і процесів, що становлять процес забезпечення національної безпеки, а зміст понять, у свою чергу, розкривається через їх визначення.

По-третє, фундаментальні поняття націобезпекознавства, які максимально узагальнюють і відображають специфіку явищ, нале жать до категорій.

По-четверте, поняття, що входять до націобезпекознавства, становлять певну систему, де кожне поняття перебуває у взаємозв'язку з рештою. В ієрархічності будови понять, які відрізняються одне від одного за обсягом, мірою абстрактності та іншими рисами, відображений системний характер самого процесу забезпечення національної безпеки як явища суспільного життя, що перебуває в об'єктивній залежності від інших явищ.

Серцевину будь-якої теорії, наукового напряму становлять її категорійно-понятійний апарат. Отже, категорійно-понятійна система націобезпекознавства має відбивати об'єктивну реальність в сфері національної безпеки. Через це доцільно окреслити її головні складові елементи.

Центральним поняттям націобезпекознавства є "національна безпека". Стрижневими поняттями націобезпекознавства є поняття "безпека", "загроза" і "небезпека", "система національної безпеки", "система забезпечення національної безпеки", "моніторинг національної безпеки", "управління системою національної безпеки", "національні інтереси", "національна мета".

Спорідненими поняттями із синергетикою є поняття: "ентропія", "точка біфуркації", "флуктуація", "атрактивна система", "самоорганізація", "порядок", "хаос", "системна криза", "дисипативні структури". Даними поняттями позначаються процеси функціонування системи національної безпеки під час впливу на неї чинників різного рівня інтенсивності та характеру.

Чимало спільних понять і категорій є між управлінням та націобезпекознавством. Насамперед це поняття "управління системою", "стратегічне управління", "тактичне управління", "оперативне управління", "управлінська еліта", "технології управління", "управлінське рішення", "суб'єкт управління системою національної безпеки " тощо.

Так само спільними для кібернетики і націобезпекознавства є поняття "алгоритм управління", "позитивний та негативний зворотний зв'язок", "середовище функціонування" тощо.

З теорією держави та права націобезпекознавство поєднуються такі поняття, як "концепція національної безпеки", "доктрина безпеки", "нормативно-правове забезпечення безпеки", "компаративне націобезпекознавство".

Є і поняття, які вживають переважно в націобезпекознавстві. До них сміливо можна віднести поняття "система національної безпеки", "система забезпечення національної безпеки", "підсистема державного забезпечення національної безпеки", "підсистема недержавного забезпечення національної безпеки", "безпечність", "система дестабілізації".

Крім того, є неологізми, які розробив власне автор цього дослідження, і які відображають певні процеси та явища у сфері національної безпеки. До них належать такі поняття: "націобезпекознавство", "націобезпекотворення", "націобезпекознавчий підхід", "націобезпекознавчий метод", "націобезпекотворчий процес", "націобезпекознавча парадигма", "безпекоренесанс", "синергетична парадигма націобезпекознавства", "націобезпекоцентризм", "гібридизація системи", "десмодеструкція" "десмоконструкція", "енантіосистемізм", "інтротелеозація", "конгруентність системи", "кондесміум", "синергетичні транслокації", "системоцентризм", "транссистемні флуктуації", "безпекознавство", "компаративне без-пекознавство", "компаративна правоохорона" та низка інших.

Системність є іманентною даному науковому напряму, відтак, навіть окремі поняття розглядаються у системі і тісному взаємозв'язку з іншими. Моделлю такого зв'язку виступають категорійні ряди. Фундаментальним для націобезпекознавства вважаємо наступні з них:

1) національний ідеал — національна мета — національна ідея —4 національні потреби — національні цінності — національні інтереси — національна ідеологія;

2) моніторинг — загроза — небезпека — управління — система національної безпеки (система дестабілізації національної безпеки ) — національна безпека (національна небезпека);

3) хаос (порядок) — ентропія — флуктуації — атрактор — біфуркація — порядок (хаос).

Звичайно, що, розглядаючи термінологічне поле будь-якої науки, постає необхідність в угрупуванні за певними критеріями усієї сукупності термінів. Не є винятком і націобезпекознавство, в категорійно-понятійній системі якого також виокремлюють кілька рівнів.

До першого рівня належать поняття та категорії стосовно концептуального ядра дисципліни — національної безпеки. До другого рівня належать поняття та категорії, які відображають процес становлення та функціонування системи національної безпеки. До третього рівня належать поняття та категорії, які передають стан суб'єкта, який розв'язує націобезпекотворчі завдання.

Напевно, що ця категорійно-понятійна система націобезпекознавства не може претендувати на універсалізм. Окреслюючи її, слід керуватися логікою розвитку історичних процесів, систем безпеки на конкретних історичних етапах, а також концептуальних уявлень і вчень про безпеку.

Запропонований підхід щодо визначення теоретико-методологічного інструментарію націобезпекознавства дає можливість, по-перше, упорядкувати систему дій, які мають націобезпекотворчу інтенцію; по-друге, чітко окреслити специфіку націобезпекознавчого напряму як у загальних трансформаційних змінах цивілізації, так і в період міждисциплінаризації науки в цілому.