1. Основні загрози воєнній безпеці України

Умовою успішного дослідження проблем воєнної безпеки країни, практичного вирішення задач її збройного захисту є розгляд характеру існуючих міжнародних і внутрішньодержавних відносин, виявлення джерел воєнної небезпеки і загроз національним інтересам в даній сфері.

Як воєнна небезпека, так і воєнна загроза є своєрідними характеристиками тієї, що реально існує або прогнозованої в майбутньому військово-політичної обстановки, відносин між коаліціями держав, окремими країнами, різними політичними силами усередині них.

1.1. Воєнна небезпека і воєнні загрози. Джерела і характерні ознаки

Воєнна загроза — стан, що характеризується існуванням потенційної можливості застосування воєнної сили проти держави для досягнення політичних і інших цілей яким-небудь суб'єктом військово-політичних відносин. Відмінність воєнної небезпеки полягає в тому, що вона указує не на потенційну можливість, а на намір, що реально позначився, одній із сторін застосувати військову силу. Військова небезпека є вищим ступенем напруженості, яка характеризується відкритим протистоянням сторін, їх намірами вирішити існуючі протиріччя військово-силовими методами.

Воєнна загроза не обов'язково пов'язана з початком військових приготувань протилежної сторони. її джерела, як правило, приховані від поверхневого погляду людей. Ними можуть бути найрізноманітніші явища і процеси суспільного життя:

• перетин політичних інтересів людей, соціальних груп, класів, держав або коаліцій країн (спроба протиставлення української нації по осі Ющенко — Янукович, тобто політичні інтереси півночі, заходу та центру — інтересам сходу та півдня);

• суперечності на економічному, соціальному, етнічному або релігійному ґрунті (спроба розшарування українського суспільства на багатих і бідних, соціально захищених і незахищених, етнічних українців і представників етнічних меншин, православних і католиків);

• вироблення і накопичення ядерних або звичайних озброєнь (так, на території Росії, окрім звичайних, міститься ядерне озброєння, яке потребує відповідних заходів як щодо його охорони, так і відповідної утилізації);

• наявність і розгортання масових армій (із заходу та півдня — розгортання армії НАТО, зі сходу — армії Росії);

• загроза екологічних катастроф у результаті необережного звернення або навмисного використання бойових засобів (прикладом, останнім часом почастішали випадки настання надзвичайних ситуацій внаслідок вибухів або недбалого зберігання на території України) тощо.

Оскільки військова небезпека припускає можливість застосування воєнної сили для вирішення виникаючих суперечностей і цим вона відрізняється від інших видів небезпеки державі, головною її ознакою є наявність зв'язку даного явища з військово-силовими методами вирішення виникаючих протиріч.

Характерними ознаками воєнної загрози для країни можна вважати:

• наявність гострих суперечностей, розв'язання яких є можливим лише із застосуванням воєнної сили;

• наявність у однієї із сторін достатньої кількості військових сил і засобів для розв'язання суперечності на свою користь або здатність держави створити такі сили в перспективі;

- наявність у лідерів або урядів політичної волі або рішучості

піти на застосування сили, здатності використовувати збройні сили для вирішення можливого конфлікту;

• наявність надійних союзників серед держав, їх коаліцій або інших суб'єктів військово-політичних відносин;

• сприятливі геополітичні умови і реальна (або прогнозована) військово-політична обстановка для здійснення військових акцій тощо.

Джерела воєнної небезпеки беруть початок, як правило, у області військово-політичних відносин. їх ознаки виявляються в конкретних військово-дипломатичних і військово-економічних акціях сторін, н діях військ (сил), активізації інформаційно-психологічного протиборства і диверсійно-розвідувальної діяльності держав.

Ознаками воєнної небезпеки є:

• різке загострення суперечностей і вступ їх у завершальну стадію підготовки до використання сили (вичерпані останні політичні та дипломатичні засоби для вирішення конфлікту);

• створення стороною, що протистоїть, необхідних угрупувань збройних сил і інших військових формувань і засобів, здатних до виконання поставлених завдань;

• рішучість політичного керівництва сторони, що простоїть, використовувати військову силу;

■ організація широкої підтримки народом обраного керівництвом курсу на силове вирішення конфлікту;

• різка активізація психологічної, інформаційної та інших видів психологічної боротьби;

• дипломатичні демарші, посилювання військово-економічної блокади;

• проведення мобілізації (повної або часткової) в країні;

• наявність сприятливої військово-політичної обстановки для розв'язування воєнного конфлікту;

• посилення активності збройних сил поблизу кордонів іншої держави тощо.