2.3 Мета театру

Поняття "стратегія" в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою припускає довгостроковий комплексний план дій керівництва, спрямованих на досягнення місії організації.

Незважаючи на те, що театр – мистецька організація, він, як і усі інші організації, працює за принципом «пропозиція-попит»: театр виробляє і випускає у світ продукт (у даному випадку – виставу, шоу-програму чи концерт), а глядач «споживає» цей продукт (в даному випадку – купує квиток і переглядає виставу, шоу-програму чи концерт).

Для стратегічного планування та розробки бізнес-планів на майбутнє варто враховувати величезну кількість найрізноманітніших особливостей. Це:

- зміни політичної ситуації в Україні;

- зміни та коливання економічної ситуації в місті та в державі загалом;

- споживчі смаки, попит;

- купівельні звички;

- технологічні зміни;

- конкурентні впливи;

- потреби в інвестиціях;

- відповідні прибуткові очікування;

- можливості організації (в нашому випадку – театру);

- оцінка кваліфікаційних і управлінських якостей керівника;

- персональний склад управлінської ланки та її цілеспрямованість;

- державні акти регулювання;

- зобов'язання організації (в нашому випадку – театру) перед суспільством;

- соціальні, політичні та культурні умови.

- зміни внутрішнього середовища у театрі:  

а) ресурсів;

б) кваліфікації;

в) управлінських переваг.

Саме такі чинники (а також чинники, притаманні роботі саме нашого театру) ми будемо враховувати, розробляючи стратегію розвитку Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського.

Управління театральним виробництвом має свої специфічні особливості, однак багато в чому підлягає загальним закономірностям, що склалися в науці та практиці управління виробництвом. Загальна теорія управління в наш час набула достатньої зрілості, отримавши статус самостійного розділу наукових знань. Дослідження управлінських аспектів суспільного життя в кожному окремому випадку потребує всебічного врахування специфічних особливостей об’єктів наукового вивчення.

Зазвичай під управлінням або менеджментом у сфері театральної діяльності розуміють цілеспрямований вплив на театральний колектив, координацію діяльності всіх учасників художньо-виробничого процесу, спрямування їх спільних зусиль на здійснення поставленої мети: створення та соціальне функціонування твору сценічного мистецтва.

На нашу думку, важливо враховувати, що театр як система складається з чотирьох підсистем, кожна з яких має свої особливості, цінності, норми, орієнтації, потреби та інтереси. Їх об’єднує спільна мета – досягнення максимальної ефективності функціонування театральної установи.

Перша підсистема – творча. До неї входять відносини типу актор-режисер-сценограф та ін. Вона вважається однією з найскладніших та найпроблематичніших у цій системі. Багато проблем виникає і у взаємодії творчої і регулятивно-управлінської підсистем, бо на практиці бачимо, що часто методи та способи фінансового забезпечення театрального процесу йдуть у розріз з цінностями та інтересами творчого колективу, що викликає конфлікти.

Друга підсистема – сприймаюча. Її можна вважати базовою і визначальною у функціонуванні та розвитку театру. Адже саме на задоволення потреб публіки і спрямована його діяльність. Публіка театру має свої особливості, пов’язані зі специфікою сприйняття нею вистави, в процесі якого формується її театрально-художня комунікативна спільність. Театр за своєю природою зацікавлений у наявності постійної публіки, любителів і знавців, які складають ядро художньо-театральної публіки і впливають своїми реакціями на всю театральну аудиторію та ефективність роботи театру в цілому.

Третя підсистема – оцінююча. Критика є, певною мірою, соціально і естетично контролюючою інстанцією, оскільки вона за своїм призначенням охоплює весь цикл функціонування театру і покликана бути "імунною" підсистемою театрального процесу, забезпечуючи плідний розвиток театральної культури, стимулювання її можливостей.

Четверта – регулятивно-управлінська – підсистема у налагодженні відносин між першими трьома підсистемами грає надзвичайно важливу роль, адже виконує координуючу функцію, бо включає театральний менеджмент та систему взаємовідносин театру з владою, громадськістю, засобами масової інформації.

Отже, врахування інтересів представників творчої, оцінюючої та сприймаючої підсистем у комплексі інтегрально є одним із важливих завдань регулятивної підсистеми в цілому та театрального менеджменту, запорукою ефективного функціонування театральних установ України.