2. Специфіка та характер взаємозв’язків між су

3. Секторальна структура глобальної економіки та її диверсифікація.

Галузева структура економіки являє собою сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, що характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного поділу праці і відіграють специфічну роль у процесі розширеного виробництва. Традиційно галузева структура світової економіки подається таким чином: 1. Промисловість.2. Сільське господарство.3. Будівництво.4. Виробнича інфраструктура.5. Невиробнича інфраструктура (сфера послуг). Така класифікація заснована на міжнародних стандартах формування структурних елементів світової економіки: вона виходить з Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності і Міжнародної стандартної класифікації занять, що, у свою чергу, є складовими частинами системи національних рахунків. Кожна з цих базових галузей може далі підрозділятися на укрупнені галузі, підгалузі і види виробництва. Галузеві пропорції, або галузева структура, являють собою співвідношення питомих ваг окремих галузей. Первинні галузі – сільське господарство і видобувна промисловість. Вторинні галузі – обробна промисловість, електроенергетика і будівництво, що використовують сировину первинних галузей. Третинний сектор – сфера послуг (фінанси, страхування, освіта, культура, наука, охорона здоров'я, ділові й інші послуги), транспорт, торгівля і зв'язок.  

4. Глобальні стратегії транснаціональних корпорацій та їх модернізація.

Створення великих інтегрованих корпоративних структур – концернів, холдингових компаній, ПФГ, які спроможні забезпечити концентрацію капіталу, залучення значних інвест ресурсів та широкомасштабне впровадження сучасних технологій є об’єктивним явищем сучасних ек процесів. Останнім часом по всьому світу почастішали операції захоплення, скуповування, дружнього придбання компаній, а також виділення, акціонування і приватизації, диверсифікації.

Консолідація - Форма злиття двох корпорацій з утворенням нової корпорації та передачею їй активів обох корпорацій, які втрачають свою самостійність і припиняють існування як юридичні особи.

варто відмітити, що модифікація корпоратив структур за рахунок сітьових принципів управління передбачає:

- Перехід від вузької функціонал спеціалізації до інтеграції у складі;

- Де бюрократизацію, зменш ієрарх рівнів, відмова від формалізації

- Децентралізація збутових і вироб функ-ії

- Створ автономних груп всередині великих компаній

- Філіальні форми зв’язку

- Зростання інноваційності

Стратегія інтегруючої консолідації – збільшення ринкової частки рахунок приєднання конкурентів, аж до перетворення їх у власні лінійні або автономні підрозділи; завдання – використовуючи методи цінової і нецінової конкуренції привернути стратегічного конкурента на свій бік: спочатку як рівноправний партнер, потім – молодшого партнера, і, зрештою перетворити його у власний підрозділ; відбувається за допомогою приєднання фірми-конкурента або її поглинання.

Консолідація через створ концерну – статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фін залежності від одного чи групи підприємців, зберігають права юр особи, Одна з найпоширеніших форм монополістичних об’єднань.

Через створ холдингу – сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній. Характерна Концентрація акцій фірм різних галузей і сфер економіки або фірм, розташованих в різних регіонах, централізація управління.

Через картель – найпростіша форма монополістичного об’єднання. кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність.

Через синдикат – договірне об’єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами.

Як свідчить світова практика, основною формою консолідації у банківському секторі є об’єднання – злиття та поглинання. Злиття – це об’єднання на рівних умовах двох або більше банків, а поглинання чи приєднання – це безпосереднє здобуття (безконфліктне чи ні) контролю одного банку над іншим.

Операції поглинання поділяють на: Фін поглинання здійснюється корпораціями, які належать до різних галузей і не пов’язані спільним ринком. Стратегічні поглинання – це поглинання, які здійснюються корпораціями однієї і тієї ж галузі і/або пов’язані спільним ринком, постачальниками.

За зв’язком з бізнесом виділяють:

- горизонтальні: об’єднання в одній сфері бізнесу з метою збільшення частки на ринку та зниження собівартості продуктів і послуг, прикладом є об’єднання між банками;

- вертикальні: злиття різних видів бізнесу, наприклад об’єднання нафтодобувної компанії та нафтопереробного заводу;

- функціональні: злиття різних видів бізнесу за умови збереження певної їхньої самостійності з метою захисту від непередбачуваних змін на ринку, наприклад злиття банківських установ і страхових компаній.

Основні причинами, які стимулюють процес консолідації: посилення конкуренції, що призводить до зниження прибутковості бізнесу; об’єднання за рішенням акціонерів з метою активізації бізнесу; поглинання з метою завоювання більш вигідних позицій на ринку; пошуку більш вигідного режиму оподаткування; покращання іміджу; посилення регулятивних вимог.