11. Сучасні імперативи економічної глобалізації.

Імперативи глобального роз- витку являють собою обов’язкові, об’єктивно зумов- лені принципи поводження суб’єктів глобальної сис- теми, напрямки, форми і методи господарювання, механізми, інструменти і засоби їх реалізації, що мають обов’язковий характер і використовуються в межах створюваного правового поля, що відбиває суспільні глобальні інтереси. Ключовими сучасними імперативами глобально- го розвитку є: 1) політичні; 2) науково-технологічні; 3) інформаційні; 4) культурні; 5) екологічні; 6) люд- ського розвитку; 7) соціально-економічні. У першу чергу коротко охарактеризуємо систему сучасних імперативів глобального розвитку.

Політичні імперативи глобального розвитку пе- редбачають трансформацію уніполярної моделі сві- тоустрою, в якому спостерігалося домінування США як лідера економічних і технологічних процесів, у поліполярну модель з посиленням ролі регіональних інтеграційних блоків та нових центрів світового еко- номічного суперництва (Китай, Індія, Росія, країни близькосхідного регіону).

У свою чергу науково-технологічні імперативи глобального розвитку проявляються у прискоренні науково-технічного прогресу країн через їх залучен- ня до процесу розробки ключових інновацій та їх ко- мерціалізації [6, с. 87].

Щодо глобальних інформаційних імперативів, то основною їх закономірністю є феномен інформацій- ного глобалізму, який перетворює інформацію в най- важливіший економічний ресурс та спонукає країни до масового впровадження в усі сфери людської жит- тєдіяльності інформаційних технологій. Щодо культурних імперативів, то тут слід зазначи- ти, що логіка глобалізацій них процесів в галузі куль- тури підкоряється іншим законам, ніж в економіці, по- літиці, фінансовій сфері. Це пов’язано з тим, що якщо гомогенізація, універсалізація цивілізаційного матері- ального компонента можлива, то в області духовного стримування досить проблематична [4, с. 19]. Єдиним можливим способом взаємодії культур у сучасному світі стає діалог, тобто рівне партнерство, де як логіка розуміння іншого виступає принцип до- датковості.

У свою чергу екологічні імперативи являють со- бою обов’язкові, об’єктивно зумовлені принципи екологічного поводження, напрямки, форми і методи господарювання, механізми, інструменти і засоби їх реалізації, що мають обов’язковий характер і вико- ристовуються в межах створюваного правового поля, що відбиває суспільні інтереси [6, с. 273].

Доцільність виділення імперативів людського роз- витку пов’язана з тим, що на сьогоднішній день кон- цепція людського розвитку стала одним з найкращих гуманітарних надбань людської цивілізації. Як осо- блива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія вона виходить з визнання неможливості звести суспільний прогрес до зростання грошового доходу чи примноження ма- теріального багатства. В її основі лежить принцип, згідно якого економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки

Однак у зв’язку з процесами соціалізації глобаль- ного розвитку надзвичайно актуального значення в наш час набувають соціально-економічні імперативи глобального розвитку, що генеруються в ключових сферах життєдіяльності людини.

Завдяки діяльності працівників на підприємствах створюються матеріальні блага та по- слуги, які використовуються для задоволення потреб у соціальній сфері не тільки працівників, а й інших членів суспільства. Таким чином, трудова діяльність, що ґрунтується на використанні професійних здібнос- тей працівників, забезпечує не лише відтворення по- тенціалу самих працівників, а й задоволення різнома- нітних потреб всіх верств населення, що і складає суть функціонування соціальної сфери. Ось чому соціаль- но-економічні імперативи формуються саме у зазначе- них трьох ключових сферах діяльності людей: власне трудовій діяльності, розвитку професійних здібностей працівників та розширеному відтворенні робочої сили.