Допоміжні гіпотензивні засоби Інгібітори вазопептидаз

Останнім часом у клінічній практиці з`явилися гіпотензивні препарати нового класу - інгібітори вазопептидаз омапатрилат, міксатрилат, аладотрилат.

Вазопептидази представлені двома ферментами клітинних мембран: ангіотензинперетворювальним ферментом (АПФ) і нейтральною ендопептидазою. Останній фермент каталізує інактивацію судинорозширювальних пептидів (натрійуретичного гормону, брадикініну та адреномедуліну).

Омапатрилат пригнічує активність АПФ і нейтральної ендопептидази. Це супроводжується зниженням рівня ангіотензину ІІ і підвищенням активності вазодилятуючих пептидів. У результаті зменшуються периферичний опір судин і об`єм циркулюючої крові, знижуються артеріальний тиск і постнавантаження на міокард. Крім того, препарат проявляє кардіопротекторну дію.

Омапатрилат призначають всередину. Препарат добре всмоктується із кишечника, біодоступність його близько 30%. У крові омапатрилат вступає у зв`язок з білками. Метаболізм препарату відбувається в печінці, основний шлях елімінації - нирки. Тривалість дії омапатрилату - близько 24 годин. Призначають його 1 раз на добу.

Омапатрилат призначають для лікування артеріальної гіпертензії, хронічної серцевої недостатності.

Приймання препарату може супроводжуватися головним болем, кашлем, диспептичними розладами, шкірними висипаннями.

-Адреноблокатори

До -адреноблокаторів відносять празозин, доксазозин, теразозин (₁-адреноблокатори); фентоламін, тропафен, піроксан (_1,2-адреноблокатори).

Неселективні -адреноблокатори розширюють кровоносні судини в результаті блокування ₁- і ₂-адренорецепторів. Але ці препарати не застосовують для систематичного лікування артеріальної гіпертензії, оскільки вони не забезпечують тривалого гіпотензивного ефекту. Короткочасність дії зумовлена блокуванням ₂-адренорецепторів пресинаптичних мембран, які регулюють зворотний негативний зв`язок. Блокування цих рецепторів супроводжується надмірним вивільненням норадреналіну в синаптичні щілини. Це сприяє відновленню адренергічної передачі, що є причиною нестійкого блокування постсинаптичних -адренорецепторів. Неселективні -адреноблокатори використовують при підвищенні артеріального тиску на фоні високого рівня в крові адреналіну (при феохромоцитомі) і для купірування гіпертензивних кризів.

Стійке і тривале блокування постсинаптичних -адреноре-цепторів спостерігається при призначенні селективних ₁-адреноблокаторів (празозин, доксазозин та ін.), оскільки препарати не порушують функціонування зворотного негативного зв`язку в адренергічних синапсах. Блокування <sub>1</sub>-адренорецепторів судин супроводжується зниженням загального периферичного опору, венозного повернення крові та навантаження на лівий шлуночок. Антигіпертензивний ефект <sub>1</sub>-адреноблокаторів не супровод-жується тахікардією та підвищенням хвилинного об`єму. Припускають, що, крім адренолітичної дії, празозин і доксазозин справляють помірний міотропний спазмолітичний вплив на гладенькі м`язи судин. Для обох препаратів типова також протисклеротична дія. Вони знижують рівень ліпопротеїнів низької і дуже низької густини, дещо підвищують рівень ліпопротеїнів високої густини. Цей ефект особливо корисний у випадках поєднання артеріальної гіпертензії і гіперліпідемії.

Під час приймання всередину препарати добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті. Екскретуються препарати в основному з фекаліями, лише незначна частина введеної дози виводиться із організму із сечею. Празозин призначають двічі на день, доксазозин - 1 раз.

₁-Адреноблокатори призначають для лікування гіпертонічної хвороби різного ступеня. Завдяки здатності зменшувати перед- та постнавантаження препарати застосовують у хворих з явищами серцевої та ниркової недостатності, застою у легеневих судинах. Відсутність суттєвого впливу на вуглеводний обмін дозволяє призначати ₁-адреноблокатори хворим на цукровий діабет без коригування доз інсуліну. Празозин показаний при гіпертонії вагітних, а також при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.

Під час приймання перших доз препаратів можливі головний біль, надмірна гіпотензія, сонливість. Іноді терапія ₁-адреноблокаторами супроводжується сухістю в роті, закладеністю носа, проносами, шкірними висипаннями, поліартритом, частим сечовипусканням, нетриманням сечі у жінок.

α₁-Адреноблокатори посилюють ефект гіпотензивних засобів, сечогінних, β-адреноблокаторів та периферичних вазодилятаторів.

α-,β-адреноблокатори

До препаратів цієї групи відносять лабеталол (трандат) і карведілол (дилатренд).

Лабеталол блокує β₁-, β₂- та α₁-адренорецептори. При цьому β-адреноблокуюча дія перевищує α-адреноблокуючу в 3 рази. Препарат вводять всередину, або внутрішньовенно (при гіпертонічному кризі). Лабеталол добре всмоктується із кишечника, частково руйнується у печінці. Виводиться нирками у вигляді метаболітів. Лабеталол розширює судини і знижує артеріальний тиск, суттєво не змінюючи серцевого викиду. Тривалість дії препарату 8-10 годин. При регулярному тривалому прийманні препарату зменшується частота серцевих скорочень і попереджається підвищення сили серцевих скорочень при навантаженнях. Показаний лабеталол для лікування гіпертонічної хвороби на різних стадіях. Із побічних ефектів можливі запаморочення, ортостатична гіпотензія.

Карведилол (дилатренд) також є блокатором β- та α-адренорецепторів. Препарат у 10-100 разів сильніше блокує β-адренорецептори і в 1.5-3 рази сильніше α-адренорецептори у порівнянні з з лабеталолом. Одночасно карведилол проявляє антиоксидантні властивості. Препарат знижує загальний периферичний опір судин, рівень реніну в крові, перед- та постнавантаження на серце. Препарат призначають всередину. Гіпотензивний ефект триває до 15 годин. Використовують карведилол для лікування гіпертонії, ішемічної хвороби серця, хронічної серцевої недостатності. Можливі побічні ефекти включають головний біль, бронхоспазм, втомлюваність, шкірні висипання.