2. Роль метрополітену в транспортній системі міста

Транспортна система міста – це лінії міського маршрутизованого пасажирського транспорту, за якими організовано рух масового громадського транспорту.

Конфігурація мережі залежить від планування міста, структури вуличної мережі, характеристики основних пасажиропотоків. Застосування різних видів транспорту в транспортній мережі визначається екологією, безпекою, провізними можливостями, найменшими витратами часу повідомлення, а також комфортабельністю і регулярністю перевезень. Проектування транспортної мережі тісно пов'язане з плануванням міста. Транспортна мережа впливає на розселення, розміщення місць прикладання праці і транспортних споруд, режим транспортних вузлів і на інші фактори планування і забудови міст. Основні зони міста (місця тяжіння), нужденні у взаємній транспортного зв'язку, – це житлові квартали, загальноміський центр, місця масового відпочинку і спорту, основні вантажні та пасажирські станції магістральних видів транспорту, навчальні заклади, торгові підприємства та ін.

На сьогоднішній день у місті Києві функціонують такі види транспорту: метрополітен, швидкісний трамвай, трамвай, тролейбус, автобус, фунікулер та міська електричка. Провідну роль займає метрополітен, який освоює понад 50% загального пасажиропотоку міста.

Основним завданням метрополітену є забезпечення безперервного перевезення пасажирів в місті відповідно з затвердженим планом та при взаємодії з іншими видами транспорту. Планування дозволяє ефективно використовувати технічні засоби, створювати умови для рівномірної та ритмічної їх роботи, чітких та злагоджених дій працівників та фахівців усіх підрозділів, робота яких, пов’язана з рухом поїздів.

Віддтак, станції метрополітену розміщують у місцях утворення пасажирських потоків – на площах, перетинах автомагістралей, біля залізничних і річкових вокзалів, стадіонів і парків, великих підприємств, на перетинах ліній метрополітену між собою і з лініями залізниць.

Три лінії метрополітену з трьома пересадочними вузлами перетинають всі 10 районів міста. Така схема ліній метрополітену в значній мірі задовольняє потребу населення та гостей міста в перевезеннях до місць роботи, громадських та культурних центрів, сприяє сполученню житлових і промислових районів з центром міста. Всі діючі станції Київського метро різні за характером конструкцій, архітектурним та художнім оформленням.

3. Основні техніко-економічні показники

Експлуатаційна робота метрополітену характеризується кількісними та якісними техніко-економічними показниками.

До основних кількісних показників відносяться:

Перевезення пасажирів за рік та середньодобові. Так як середньодобові перевезення в різні дні тижня (робочі та вихідні) різні та, крім того, мають сезонний характер, при визначенні цього показника загальна кількість перевезених пасажирів за рік ділять на кількість днів у році;

Кількість пропущених поїздів. Показник розподіляється на загальну кількість пропущених поїздів, середньодобову кількість поїздів, що прослідували, в тому числі, точно за графіком. Одиниця вимірювання – поїзд, що прослідував від однієї кінцевої станції лінії, до іншої. Як він прослідував (прибув на кінцеву станцію точно по графіку або з відхиленням від нього), враховують у відсотках як відношення кількості поїздів, що пройшли згідно з графіком руху, до загальної їх кількості.

До основних якісних показників відносяться:

Пробіги поїздів у поїздо-кілометрах – добуток кількості пропущених по даній ділянці поїздів в обох напрямках на відстань (довжину ділянки), яку пройшов кожен з них.

Експлуатаційна довжина ділянки – відстань між осями кінцевих станцій (вісь станції – це умовна лінія, що проходить через середину платформи).

Пробіг вагонів, одиниця вимірювання цього показника – вагоно-кілометр. Отримують його множенням поїздо-кілометрів на кількість вагонів у складі поїзда, що курсує на цій лінії.

Допоміжний пробіг (або нульовий) – пробіг поїздів після прибуття на кінцеву станцію і висадки пасажирів, тобто по коліях обороту (без пасажирів), з’єднувальним віткам, коліям депо та ін.

Загальний пробіг вагонів – сума всіх пробігів з пасажирами та без них.

Час, протягом якого поїзда перевозять пасажирів, вимірюється у поїздо-годинах.

Швидкості руху поїздів:

конструкційна швидкість вагонів – це максимальна швидкість, на яку розраховують вагони при виготовленні на заводі-виробнику.

експлуатаційна (або дільнична) швидкість – це середня швидкість руху поїзда по лінії (ділянці) з урахуванням стоянок на проміжних станціях.

технічна швидкість – це середня швидкість руху поїзда по лінії (ділянці) без урахування стоянок на проміжних станціях.

Таким чином, технічна швидкість завжди вище (експлуатаційної) дільничної.

Розміри руху – кількість пар поїздів, що пропущені по лінії за одну годину.

Парою поїздів називаються два поїзда, що рухаються один в парному, а інший в непарному напрямку.

Середньою населеністю вагона вважають кількість пасажирів, яка приходиться на один вагон протягом доби.

Дальність поїздки – середня умовно прийнята відстань поїздки кожного пасажира.

Пасажиронапруженість характеризує ступінь завантаження метрополітену в цілому, та інтенсивність роботи його ліній.

Густина перевезень – завантаженість траси, виражається кількістю пасажиро-кілометрів, що припадає на 1 км лінії.

Навантаження на станцію – це кількість пасажирів, які обслуговуються однією станцією протягом доби.