Час виробництва включає тривалість виконання технологічних, допоміжних (підготовчо-завершальних, транспортно-склад­ських, контрольних) та природних операцій.

Час перерв поділяється на перерви в робочий час і неробочий час, так звані регламентовані перерви (між змінами, на обід, святкові та вихідні дні). Перерви в робочий час складаються з перерв партіоннос­ті, міжопераційного, міжцехового та міжзмінного очікування.

Перерви партіонності розраховуються разом із тривалістю технологічних операцій і складають операційний цикл.

Структура виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів, залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва, рівня організації виробничого процесу та інших чинників.

Студентам слід акцентувати увагу на скороченні виробничого циклу, яке забезпечує економічні інтереси продуцентів. Зменшення тривалості виробничого циклу збільшує вихід продукції в одиницю часу за інших рівних умов.

Напрямами скорочення тривалості виробничого циклу є: зменшен­ня часу робочого періоду (трудових процесів); скорочення часу природних процесів; усунення та зведення до мінімуму різних перерв.

Існують два основні шляхи скорочення циклу: удосконалювання техніки й технології; підвищення рівня організації виробництва.

Тривалість структурних складових виробничого циклу залежить від чинників конструкторського, технологічного й організаційного характеру.

На тривалість виробничого циклу істотно впливають розмір партій деталей і вид руху предметів праці в процесі їх обробки.

Існує кілька методів визначення розмірів партії. Найпростіший і найпоширеніший — метод визначення розміру партії деталей за співвідношенням підготовчо-завершального на партію часу до штучного часу найтрудомісткішої операції.

Починаючи розгляд другого блоку питань, слід підкреслити, що основу виробничого циклу становить технологічний цикл, який складається з операційних циклів. Операційний цикл — це тривалість закінченої частини технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці.

Тривалість операційного циклу для партії деталей, що обробляються на кількох операціях, залежить не тільки від зазначених величин, а й від способу передавання деталей з операції на операцію: поштучно, усією партією або її частинами. Під час виготовлення партії однакових предметів праці може використовуватися один із видів руху предметів праці по операціях технологічного процесу (три види сполучення операцій): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

За послідовного виду руху, що застосовується в одиничному та дрібносерійному виробництвах, вироби передаються на кожну наступну операцію всією партією, після обробки її на попередній; устаткування в межах обробки партії виробів працює без простоїв.

Сутність паралельного виду руху полягає в тому, що деталі (поштучно або транспортними партіями) передаються на наступну операцію негайно після закінчення обробки на попередній операції, незалежно від часу виконання суміжних операцій та готовності всієї партії. Таким чином, обробка деталей партії здійснюється одночасно на багатьох операціях.

Паралельний рух застосовується в серійному та масово-поточному виробництвах під час виконання операцій рівної або кратної тривалості.

Особливість паралельно-послідовного виду руху характеризується тим, що на кожному робочому місці робота ведеться без перерв, як під час послідовного руху, але разом з тим має місце паралельна обробка однієї і тієї самої партії деталей на суміжних операціях.

У третьому блоку питань теми треба звернути увагу на особливості визначення тривалості складного процесу виготовлення виробів. У складному виробничому процесі можуть використовуватися всі розглянуті види руху предметів праці по операціях: послідовний, паралельний та паралельно-послідовний.

Спочатку розробляється складальна схема, де показується комплектація окремих вузлів і виробів у цілому, а також які вузли, підвузли або дрібні складальні одиниці можна виготовляти паралельно незалежно один від одного, а які — тільки послідовно.

Побудова складного виробничого процесу в часі проводиться для того, щоб визначити виробничий цикл, скоординувати окремі прості процеси, отримати вихідну інформацію для оперативно-календарного планування виробництва й розрахунку операцій запуску — випуску предметів праці.

На основі складальної схеми будується цикловий графік у зворотному порядку ходу технологічного процесу, з урахуванням часу завершення операцій, із яких здійснюється постачання оброблених деталей або складальних одиниць.

Для рівномірного завантаження робочих місць і робітників здійснюється розподіл обсягів робіт за робочими місцями таким чином, щоб тривалість операційного циклу кожної з них не перевищувала їхню пропускну здатність протягом прийнятого періоду чергування партій.

Наступним кроком є побудова стандарт-плану складання виробу, який має назву циклового графіка з урахуванням завантаження робочих місць.

Для планування та організації виробництва важливим календарно-плановим нормативом є випередження запуску — випуску складальних одиниць виробів.

Для визначення повного виробничого циклу виготовлення готового виробу до циклового графіка складання додають графіки заготівельних та обробних процесів виготовлення деталей.

Виробничий цикл складного виробу визначається найбільшою сумою циклів послідовно пов’язаних простих процесів і міжциклових перерв.

Цикловий графік дає можливість визначити термін запуску деталей у виробництво. При цьому запускаються деталі не всі одночасно, а виходячи з термінів подачі їх на складання й тривалості виробничого циклу та термінів випередження запуску порівняно з випуском.

У виготовленні складної продукції застосовуються сітьові методи планування, а тривалість виробничого циклу визначається довжиною критичного шляху.

Термінологічний словник

Виробнича структура підприємства — склад виробництв, цехів та господарств, їх технологічна взаємодія, порядок і форми кооперування, співвідношення за кількістю робітників, вартістю устаткування, площею і територіальним розташуванням.

Виробнича структура цеху — склад основних виробничих дільниць, що входять до нього, допоміжних та обслуговуючих підрозділів, а також зв’язки між ними.

Організація виробничого процесу у просторі — розташування (планування) устаткування (робочих місць), дільниць і цехів, що залежить від виду продукції, кількості й технології її виготовлення.

Виробничий цикл — календарний проміжок часу з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення готової продукції, або період від початку до закінчення якогось виробничого процесу.

Операційний цикл — час виконання однієї операції, протягом якого виготовляється одна деталь, партія деталей або кілька різних деталей.

Партія — кількість деталей, які безперервно обробляються на кожній операції виробничого процесу з однократною затратою підготовчо-завершального часу.

Технологічний цикл — час виконання технологічних операцій у виробничому циклі.

Н авчальні завдання

Теми рефератів

1. Організація інтегрованих виробничих систем у просторі.

2. Процес оптимізації просторових зв’язків усередині виробничої системи.

3. Робоче місце як первинна ланка організації виробничого процесу.

4. Предметна структура виробництва та перспективи її поширення.

5. Генеральний план територіального розташування підприємства.

6. Тенденції розвитку виробничих структур.

7. Сучасні виробничі структури підприємств та принципи їх побудови.

8. Структура виробничого циклу та особливості впливу її елементів на тривалість циклу.

9. Умови ефективного застосування способів поєднання операцій у різних типах виробництва.

10. Особливості побудови сітьового графіка під час визначення виробничого циклу складного виробу.

11. Особливості побудови циклового графіка під час визначення виробничого циклу складного виробу.

12. Вплив виробничого циклу на показники діяльності підприємства.

13. Синхронізація операцій та її наслідки для виробничого процесу.

14. Регулювання виробничого процесу як один із заходів скорочення виробничого циклу.

Питання для дискусії

1. Від яких основних чинників залежить тривалість виробничого циклу? Поясніть їхній взаємозв’язок.

2. За якими параметрами здійснюється вибір виду руху предметів праці по операціях технологічного процесу в конкретних умовах виробництва?

3. В якому типі виробництва застосовується послідовно-паралель­ний вид поєднання операцій і в чому його переваги порівняно з іншими видами руху?

4. Якими способами здійснюється синхронізація операцій та які її наслідки для виробничого циклу?

5. У чому полягає особливість розрахунку виробничого циклу в днях для різних видів руху предметів праці по операціях?

6. Що обумовлює розрахунок виробничого циклу складного виробу?

Завдання для перевірки знань

Тести

Адміністративно відокремлену частину підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називають:

а) інфраструктурою підприємства;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) робочим місцем.

За яким критерієм розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за формою спеціалізації;

г) за обсягом виробництва?

Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві:

а) виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства;

б) виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормаль­ного перебігу основних та допоміжних виробничих процесів;

в) займаються переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва;

г) виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства?

За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи:

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за обсягом виробництва;

г) за формою спеціалізації?

Які цехи виготовляють продукцію, що визначає профіль та спеціалізацію підприємства:

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговуючі;

г) побічні;

д) експериментальні?

Сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція, називають:

а) корпусом;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) департаментом.

Технологічна виробнича структура переважно використовується на підприємствах:

а) масового виробництва;

б) великосерійного виробництва;

в) одиничного виробництва.

Підприємства з комплексною виробничою структурою мають:

а) лише частину основних та допоміжних цехів;

б) усю сукупність обслуговуючих та допоміжних цехів;

в) заготівельні та допоміжні цехи;

г) усю сукупність заготівельних та інструментальних цехів;

д) усю сукупність основних та допоміжних цехів.

Виробничі підрозділи підприємства, що займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, називають:

а) експериментальним цехом;

б) підготовчими цехами;

в) випробними цехами;

г) науково-технічним відділом;

д) лабораторією.

Виробнича структура підприємства залежить від:

а) виробничого профілю підприємства;

б) рівня спеціалізації підприємства;

в) обсягу виробництва продукції;

г) рівня рентабельності продукції;

д) місця знаходження підприємства;

е) кваліфікаційного рівня працівників.

Недоліками предметної виробничої структури є:

а) нераціональні маршрути руху деталей за групами верстатів;

б) незавантаженість устаткування з причин зміни обсягів виробництва;

в) втрата відповідальності за якість і терміни виготовлення виробів у цілому;

г) втрати часу на переналагодження устаткування з причин великої номенклатури.

Із розвитком та поглибленням рівня спеціалізації підприємства його виробнича структура:

а) спрощується;

б) не змінюється;

в) стає складнішою.

На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини, використовується виробнича структура:

а) цехова;

б) безцехова;

в) корпусна;

г) комбінатська.

До основних виробничих підрозділів машинобудівних підприємств належать:

а) заготівельне виробництво;

б) обробні виробничі підрозділи;

в) механічно-складальні цехи;

г) усі відповіді правильні.

Розкрійний цех є складовою частиною:

а) складальних цехів;

б) заготівельного виробництва;

в) обробних виробничих підрозділів.

Основними перевагами технологічної виробничої структури підприємства є:

а) скорочення виробничого циклу;

б) більш повне завантаження устаткування й використання матеріалів;

в) спрощення планування та регулювання виробничих підрозділів;

г) підвищення відповідальності за якість і терміни виготовлення цілого виробу.