13.Освітня політика в Україні за часів Гетьманату, квітень – грудень 1918 р.

Період з 30 квітня - 14 грудня 1918 р. є часом влади Гетьмана П.П.Скоропадського, який проголошує утворення Української держави на противагу Українській Народній Республіці.

Отже, оцінюючи загалом перебіг подій квітня-грудня 1918 року, можемо констатувати значний поступальний рух національної освіти в Україні. Долаючи неабиякі труднощі в розв'язанні політичних, економічних, військових проблем, гетьманат знаходив кошти на підтримку на належному рівні освіти. Здобутки Української Держави в царині культури, науки, освіти безперечні. Вони засвідчили не лише рівень інтелігентності керівника країни, а й істинне розуміння ним надзвичайної ролі культури в розбудові держави. Хоча б цим зумовлена загальна позитивна оцінка ролі П.Скоропадського в українській історії, оскільки часом має переважувати суто соціально-економічні чи громадсько-політичні втрати та помилки. Загалом він дає дозвіл на відкриття 54 українських гімназій, а в російських гімназіях уводить як обов'язкові предмети українську мову, історію й географію України та історію української літератури. Особливу увагу звертає на українізацію школи та обов'язкове вивчення української мови вчителями шкіл. 17 серпня 1918 р. гетьман приймає рішення про перетворення Київського народного українського університету на Київський державний український університет та про заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету. За період правління Павла Скоропадського було відкрито понад 20 вищих навчальних закладів: Київсь­кий Ближньо-Східний інститут, Одеський вищий міжнародний інститут, інститут муніципальних діячів в Одесі, Ніжинський історико-філологічний інститут, Київський географічний інститут та ін. Гетьман також затвердив закон про заснування в Києві Державного драматичного театру та Державної драматичної школи. Згодом вийшов закон про право писати дисертації, наукові праці українською мовою. Були утворені Військова академія та Всеукраїнська національна бібліотека, а також Український державний архів. 24 листопада відбулося урочисте відкриття Українсь­кої академії наук. На президента Академії наук був запрошений М Грушевський, але він відмовився. Першим президентом УАН став В. Вернадський. Гетьман, утративши і внутрішню, і зовнішню підтримку, мусив наприкінці 1918 року зректися влади й емігрувати. Його наступники, які завойовували владу в Україні: Директорія, Денікін, більшовики - не змогли утримати здобуті в часи Української Держави позиції. Освітянська справа опинилася незабаром у стані глибокої кризи, яка тривала десятки років. А ім'я П.Скоропадського надовго загубилося в нашаруваннях бруду фальсифікацій та неправди.

14.Розвиток вищої освіти в другий період унр (Директорії), грудень 1918 – січень 1919 рр.

Четвертий період (з середини грудня 1918 р. до початку листопада 1919 р.) – час влади Директорії відновленої УНР. Директорія, ставши на позицію, що тільки національна освіта може витворити активну націю, поставила освіту у своїй політиці на перше місце. Міністром народної освіти у цей період став професор І.Огієнко.

Директорія прийняла постанови про запровадження в Україні всенародного і безплатного навчання, про поліпшення матеріального становища учителів, про децентралізацію управління освітою. 1919 року було підготовлено "Проект єдиної школи в Україні". За проектом планувалося запровадити трьохступеневу єдину загальноосвітню школу: молодша школа (4 роки); старша школа (4 роки); колегія (4 роки). Перших два ступені утворювали цикл основної школи, а третій – цикл середньої школи. У січні 1919 р. Директорія видала закон про державну українську мову в УНР. За наказом Міністерства освіти УНР, мовою викладання у всіх школах України - вищих, середніх та нижчих мала бути українська, а всі національно розмежовані школи мали користуватися для навчання мовою своєї нації. Директорія передбачала до осені 1919р. відкрити дев’ять нових інститутів. Проте часта зміна урядів стала на заваді втіленню в життя прогресивних законопроектів, спрямованих на створення національної школи і поліпшення підготовки педагогічних кадрів.