1.1 Поняття та предмет правового регулювання

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право – через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому [10, с.488].

Серед структурних елементів правової системи важливе місце належить правовому регулюванню. У юридичній літературі сформувалось певне розуміння сутності правового регулювання, незважаючи на різні підходи щодо його визначення (табл. 1).

Таблиця 1

Розкриття поняття «правове регулювання» в літературних джерелах

№	Джерело	Визначення
1	2	3
1	Федоренко Г.О. [12, с.126]	Правове регулювання як одна з форм правового впливу– це система всіх державно-правових засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини для їх упорядкування та охорони; воно пов'язано в будь-якому випадку з безпосередніми правовими приписами про належне і можливе, з встановленням конкретних прав та обов'язків як реалізація норм права через правовідносини.
2	Волинка К.Г. [4, с.103]	Правове регулювання – це цілеспрямований вплив права на суспільні відносини і поведінку осіб з метою їх впорядкування за допомогою системи спеціальних юридичних засобів.
3	Скакун О.Ф. [10, с.488]	Правове регулювання – це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
4	Бабкіна О.В., Волинка К.Г. [3, с.81]	Правове регулювання – це цілеспрямований вплив права на суспільні відносини і поведінку осіб з метою їх упорядкування за допомогою системи спеціальних юридичних (правових) засобів.
5	Кельман М.С., Мурашин О.Г. [6,с.369]	Правове регулювання – форма владного юридичного впливу на суспільні відносини, що здійснюється державою за допомогою всіх правових засобів з метою їх упорядкування, закріплення і забезпечення.

Автори однозначно вказують на форму цілеспрямованого впливу на суспільні відносини; що реалізується через систему засобів.

Таким чином, в юридичній літературі сформувалося майже єдине розуміння правового регулювання як сукупності різноманітних форм та засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що здійснюються в інтересах всього суспільства або певного колективу чи особистості, з метою підпорядкувати поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві правопорядку.

Правове регулювання – це певний процес, обумовлений об'єктивними та суб'єктивними чинниками (мал. 1).

Чинники правового регулювання

Рівень економічного розвитку суспільства; Його соціальну структуру; Рівень зрілості, стійкості суспільних відносин; Рівень правової культури громадян і посадових осіб; Рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання

Мал. 1 Чинники правового регулювання [6, с. 370]

Предметом правового регулювання є найважливіші, з точки зору держави, суспільні відносини, що об'єктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню, і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками [6, с. 370]. Слід зауважити, що з розвитком суспільства змінюється і предмет правового регулювання. Одні відносини відмирають і тому виходять зі сфери правового регулювання (наприклад відносини, пов'язані з існуванням спадкової монархії), інші – починають активно впливати на життя суспільства, і тому виникає потреба в їх правовому врегулюванні (взаємовідносини з навколишнім середовищем та ін.).

Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини – вольові акти поведінки особи.

Отже, сферою правового регулювання є різні види відносин, а саме:економічні, політичні, духовно-культурні, національні, релігійні тощо, які відрізняються своєю цілеспрямованістю, змістом та формою.

Ознаки правового регулювання:

1) правове регулювання – різновид соціального регулювання;

2) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

3) за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

4) правове регулювання має цілеспрямований характер – спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів,які забезпечують його ефективність;

6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання [10, с. 489].

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смислове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.

Види правового регулювання:

1) за способом сполучення дозволів і заборон розрізняють загальнодозволений і спеціально-дозволений види;

2) за територіальним статусом правотворчого суб'єкта розрізняють централізоване і децентралізоване правове регулювання;

3) за обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, розрізняють загальне (нормативне) та індивідуальне правове регулювання.

Таким чином, правове регулювання – це сукупність різноманітних форм та засобів юридичного впливу держави на поведінку учасників суспільних відносин, що здійснюється в інтересах всього суспільства або певного колективу чи особистості, з метою підпорядкувати поведінку окремих суб'єктів встановленому в суспільстві правопорядку. Предметом правового регулювання є найважливіші, з точки зору держави, суспільні відносини, що об'єктивно потребують і піддаються юридичному регулюванню, і сторони яких виступають їх свідомими та вольовими учасниками.

Приклад написання висновків курсової роботи