6.4. Неблагополучна сім'я

Типи неблагополучних сшей. Причини сімейних розладів

Створюючи сім'ю, подружжя завжди прагне забезпечити в ній щастя та благополуччя. Назва теми свідчить, що цього досягають не завжди. Чим же благополучна сім'я різниться від неблагополучно!

Благополучною є сім'я, в якій створено всі умови для нормальної життєдіяльності членів і ефективного виконання важливих сімейних функцій - репродуктивної, виховної, економічної та ін. Соціологи, що займались проблемою сімейного благополуччя, визначили необхідні для нього умови. Серед них виділяються такі:

взаєморозуміння між подружжям;

окрема квартира;

матеріальне благополуччя;

діти;

впевненість у міцності шлюбу;

цікаве дозвілля в сім'ї;

цікава робота;

відповідна освіта;

положення на роботі;

гарні друзі;

самостійність подружжя та ін.

Результати досліджень показали, що головними умовами в нашій свідомості виступають: взаєморозуміння між подружжям, окрема квартира, матеріальна забезпеченість, діти в сім'ї і цікава робота в кожного з подружжя.

Це підмітив Л.Толстой, який писав: «Всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму». Протилежністю благополучній є сім'я неблагополучна, нещаслива сім'я.

Американські дослідники В.Метьюза та К.Миханович у результаті вивчення широкого спектра реалій сімейного життя виявили десять важливих відмінностей між благополучними (щасливими) і неблагополучними (нещасливими) сімейними союзами. Виявилось, що у нещасливих сім'ях подружжя:

не мають спільної думки з багатьох питань та проблем;

погано розуміють почуття один одного;

говорять слова, які дратують іншого;

часто почувають себе обділеними любов'ю іншого;

не звертають уваги на іншого;

не довіряють іншому;

постійно відчувають потребу в людині, якій можна довіритись;

рідко роблять компліменти один одному;

вимушені часто вступати поглядам іншого;

бажають більше кохання.

А якщо до цього ще приєднаються матеріальні нестатки, відсутність окремої житлової площі, безробіття когось із подружжя, бездітність тощо, то у такої сім'ї дійсно мало шансів бути благополучною і Щасливою.

У зв'язку з цим добре видно, що як щастя сім'ї, так і неблагополуччя можуть визначатись впливом цілого ряду факторів, як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру.

Спеціалісти, що займаються проблемою сімейних непорозумінь та суперечностей поділяють усі відносно неблагополучні сім'ї на три типи: конфліктні, кризові та проблемні.

До конфліктних шлюбних союзів вони відносять такі, в яких між подружжям маються сфери, де їх інтереси, потреби, наміри і бажання постійно знаходяться в стані зіткнення, породжуючи при цьому особливо сильні й тривалі негативні емоції (наприклад, конфлікти через різні ^погляди батьків на виховання дитини, на проведення вільного часу та до кризових сімей належать такі, де протистояння інтересів і потреб подружжя носить особливо гострий характер і охоплює багато важливих сфер життєдіяльності сім'ї.

І нарешті, до проблемних сімей належать такі, перед якими виникли особливо важкі життєві ситуації, які можуть нанести відчутний удар стабільності шлюбу (повна відсутність житла, засобів до існування без допомоги батьків, тяжка і тривала хвороба одного з подружжя, засудження на тривалий термін та ін.).

Однак, слід пам'ятати, що об'єктивні обставини життєдіяльності сім'ї впливають на її благополуччя тільки через суб'єктивну оцінку подружжя, яка у свою чергу визначається соціально-психологічним кліматом і взаємним задоволенням стосунками один з одним. Адже з історії і літератури можна навести безліч прикладів проблемних сімей, які не розпались у силу важких життєвих ситуацій, зберігши палку любов, взаємне розуміння та бажання прийти на допомогу.

Соціолог С.Г. Голод, який займався проблемами сім'ї, розробив шкалу сімейних труднощів. Якщо розглядати ці труднощі в порядку зменшення, то шкала матиме такий вигляд:

організація домашнього господарства;

напружені стосунки з родичами;

діти та їх виховання;

труднощі спілкування;

фінансові труднощі;

зловживання алкоголем;

різна спрямованість інтересів на проведення дозвілля;

ревнощі;

сексуальна дисгармонія.

Як видно з цієї шкали, однією з перших перешкод на шляху до сімейного благополуччя є протиріччя між подружжям у розподілі сімейних обов'язків (про деякі з них ми вже говорили в попередніх темах). А ось про зловживання алкоголем слід поговорити окремо. Алкоголь і сім'я несумісні. Вживання алкоголю кимось із подружжя, чи відразу обома, може стати причиною руйнування сім'ї. Як показують дослідження, перші роки шлюбу характеризуються деяким спадом згубного захоплення, а подальше життя позначається поглибленням алкоголізму. Сварки і непорозуміння в сім'ї в таких випадках стають приводом для вживання, а потім і для зловживання спиртними напоями, що у свою чергу призводить, до ще більш серйозних сімейних конфліктів. Збільшення вживання алкоголю призводить до порушення інтимних взаємин подружжя через розв'язаність та грубість партнера. Наступні вживання алкоголем супроводжуються деградацією особистості.

Чим глибше вчені вивчають подружні стосунки, тим міцніше переконуються в тому, що існування безконфліктних сімей взагалі неможливе. Адже в хороших і міцних сім'ях трапляються сварки, суперечки, конфлікти. Конфлікти бувають відкритими та прихованими. Відкриті конфлікти набувають форми сварки, скандалу, бійки. А приховані не мають яскраво вираженого прояву, де є внутрішнє незадоволення, але його вплив на подружні стосунки не менш відчутний, ніж відкритих конфліктів. Особливості конфліктів у сім'ї виражаються в тому, що психічний стан подружжя може перейти в стресовий, що спотворює психіку людини; загострюються негативні переживання в духовному світі людини, може наступити стан спустошеності, при якому все здається байдужим, непотрібним.

Конфлікти специфічні для різних стадій розвитку сім'ї. Найбільш суттєва роль конфліктів у період формування сім'ї, коли подружжя тільки починають пристосовуватись один до одного. Саме на цьому етапі важливо визначити способи і шляхи вирішення конфліктних ситуацій. Ось що рекомендує молодому подружжю чеський журнал «Життя»: не замовчувати проблеми, що виникають, але в той же час намагатись говорити про них без особливого запалу та повчального тону; найгірше - відсутність аргументів, а натомість багатозначні натяки, образливі витівки, «отруйні» зауваження; існує рицарське правило «чоловік як представник сильної статі» повинен бути поблажливим і поступатись у сварці жінці.

Це, звичайно, дуже хороше правило, але представницям «слабкої статі» не слід ним зловживати. Скрізь має бути чуття міри.

Продовжуючи розмову про специфічність конфліктів на різних стадіях розвитку сім'ї, слід зазначити, що далі з народженням дитини з'являються нові проблеми, які вимагають негайного вирішення. Особливого значення набуває господарсько-побутова і виховна функція сім'ї. Виникають і нові конфлікти з цього приводу.

На етапі дорослішання дітей, виходу подружжя на пенсію стосунки в сім'ї знову змінюються і конфлікти мають зовсім інше підґрунтя.

Є конфлікти, що вирішуються легко, а іноді - з великими труднощами. Виникнення сварок, конфліктів ніколи не проходять безслідно. Будь-яка сварка накладає певний відбиток на подальші стосунки.

Соціологи вивчали конфліктні сім'ї та сім'ї на межі розлучення Найсерйознішим для долі шлюбу є руйнування духовно-моральних зв'язків між подружжям.

Багато функцій у таких сім'ях порушуються, відбуваються зміни психологічної установки на збереження шлюбу, життєві розпадаються. Порушення фізичної близькості виражається в тому, що подружжя перестають задовольняти один одного як сексуальні партнери функція дітонародження припиняється. Економічний бік шлюбно-сімейних стосунків також змінюється.

У веденні домашнього господарства теж немає злагоди: чоловік дружина починають «обслуговувати» кожен сам себе, спостерігаєте самостійність фінансування (заробітна плата та інші прибуток втрачаються тільки на себе і на дітей, але не на іншу половину).

Припинення шлюбу, розлучення

Основою для розлучення з юридичного боку є встановлення того, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

Розлучення - це велике соціальне зло, це біда і для чоловіка, і для дружини, і для дітей. За винятком тих випадків, коли сім'я руйнується через алкоголізм, жорстокість чи аморальну поведінку одного з подружжя. У схожих ситуаціях обстановка після розлучення завжди накладає на дитину певний відбиток, як правило, такий же гіркий, як і для кожного з подружжя. Припинення шлюбу не є одномоментним актом, це тривала і болюча процедура розриву внутрішньо-сімейних зв'язків. Адже розлучення починається задовго до безпосереднього подання заяви про нього. Скоріш за все, воно розпочинається з того моменту, коли хто-небудь з подружжя (чи взаємно) приходять до висновку про те, що припинення шлюбу є єдиним виходом із ситуації, яка склалась. Розлученню передує досить довгий період, у ході якого чоловік і дружина, кожен по-своєму, намагаються безуспішно ліквідувати протиріччя і відновити стосунки. Тому розлучення складається з декількох етапів:

виникнення думки про розлучення;

прийняття рішення;

подання заяви;

юридичне оформлення розлучення.

Які ж головні причини в сімейному житті можуть призвести до розлучення? За результатами одного з досліджень соціологів, перше місц_е серед причин розлучення займала подружня зрада, втрата почуттів несумісність характерів, нездатність одного з подружжя мати дітей чи статеве незадоволення в шлюбі. Згідно іншого дослідження серед причин розлучення на першому місці була завантаженість дружини сімейними справами, відсутність взаємодопомоги, низький рівень співробітництва, а вже потім зрада, алкоголізм.

Як видно, результати схожих досліджень виявляються неоднозначними. Чи можливо це?

Звичайно. Адже коли дивитись на причини розлучення з точки зору чоловіків і дружин, то перелік цих причин розшириться. Для дружин на перший план вийде алкоголізм чоловіка, його грубість і жорстокість, а вже далі йтиме подружня невірність, зрада. Чоловіки, у свою чергу, будуть посилатись на несумісність характерів, втрату почуттів до дружини і знову ж таки зраду. Над причинами розлучень слід глибоко замислитись.

Повторюючись, можна сказати, що в найгіршому положенні після розлучення залишаються діти.

Батьки повинні зважати на них у першу чергу.

Вони мають вирішувати, яка обставина в сім'ї буде для дитини найменш болючою: конфліктна, але повна сім'я, чи розлучення і пов'язане з цим залишення сім'ї одного з батьків, тобто виховання в неповній сім'ї.

Неповна сім 'я. Особливості виховання в неповній сім’ї

Найчастіше в житті складається так, що після розлучення діти, як правило, запишаються з матір'ю. Не зважаючи на те, що закон дає і матері, і батькові однакові права. Життя жінки, яка виховує дітей без чоловіка дуже складне в усіх його аспектах. Погіршується матеріальний стан, житлові умови (коли квартира розмінюється), домашн^є господарство теж повністю лягає на плечі жінки. У неї не залишається зовсім вільного часу для себе, а ще слід займатись вихованням дітей. І не зважаючи на те, що ініціатором розлучення частіше є жінка, У повторний шлюб вона вступає значно рідше, ніж чоловік. Розрив з батьком дуже відчутно впливає на дітей.

Як стверджують медики, кожна п'ята хвора неврозом дитина пережила в сім'ї розлуку з батьком.

Неповна сім'я не може забезпечити повноцінні умови соціалізації дитини, під якою психологи розуміють процес входження її в соціальне середовище, пристосування до нього, засвоєння соціальних функцій і ролей. Процес цієї соціалізації, тобто входження дитини з неповної сім'ї в соціальне середовище ускладнюється і деформується.

Дослідження показують, що мати-одиначка має більше виражену установку на виховання дітей, ніж мати в повній сім'ї. Процес виховання і вся система відносин матері з дітьми емоційно більш насичені. Мати намагається своїм впливом, своєю любов'ю, своїм піклуванням компенсувати те, що на її думку, діти не одержують через відсутність батька. Стосовно дітей така мати займає опікувальну, охороняючу, контролюючу, стримуючу ініціативу дитини позицію. Це сприяє формуванню емоційно ранимої, безініціативної, несамостійної, яка легко піддається зовнішнім впливам, егоїстичної особистості.

Не можна ігнорувати і вплив зовнішнього середовища.

Дитина з неповної сім'ї частіше стає об'єктом морально-психологічного тиску з боку дітей з благополучних сімей, а це у свою чергу веде до формування почуття невпевненості, а нерідко і злостивості, агресивності.

У таких дітей можуть не сформуватись альтруїстичні і гуманні якості, риси, без яких неможливе створення вже власної благополучної сімейної атмосфери. Формування особистості дитини ще більше ускладнюється в тому випадку, коли вона була свідком чи навіть учасником сімейних конфліктів і скандалів, які штовхнули батьків до розлучення. Зберігати прихильність до батька при ворожому ставленні до нього матері - це може стати причиною роздвоєння психічного життя дитини, її особистості.

Відсутність чоловіка в сім'ї особливо деформує працю соціалізації хлопчиків, для яких у ній немає природної соціальної моделі для наслідування.

Ще складніше процес соціалізації дітей відбувається там, де мати надзвичайно наполегливо намагається влаштувати свою долю. У сім'ї часто з'являються нові чоловіки. Деякі з них поселяються в квартирі, перебудовують на свій лад їх сімейний побут, вимагають від дитини певного до себе ставлення, а потім кидають, їх місце займають інші, і все розпочинається спочатку. Дитина занедбана, вона почуває себе непотрібною.

У таких випадках не виключена можливість формування особистості людиноненависника, правопорушника і навіть злочинця. Нерідко діти саме з таких неповних сімей погано вчаться (до 60%), а правопорушниками стають до 90 %.

Дослідження психології злочинців показують, що першим поштовхом у формуванні їх протиправної поведінки є внутрішня відчуженість підлітка від сім'ї та школи. Далі настає період раціонального пояснення своїх дій, виправдання і обґрунтування. пошук однодумців чи схожих до себе.

У групі таких занедбаних однодумців виробляється своя культура у якій на перший план висувається стереотип «жертви» як істоти чужого світу, істоти, яка не викликає жалю, яка має бути покарана.

Дитині з неповної сім'ї, яка опинилась у такій обстановці важко не стати на такий шлях.

Ще один факт негативного плану. Збільшення на сьогодні кількості дітей, які виросли в неповних сім'ях можна розглядати як фактор, який сприятиме дестабілізації сім'ї в майбутньому, оскільки розлучення батьків збільшує ризик того, що в майбутньому їх діти теж розлучати­муться.

Допомога держави жінкам-матерям, багатодітним та малозабезпеченим сім 'ям

Недарма говорять: «Коли міцна сім'я, то й міцна держава», маючи на увазі, що сім'я зміцнює державу. У свою чергу, держава теж дбає про зміцнення сім'ї, покращання її матеріального становища, у разі потреби допомагає в справі виховання дітей. Говорячи про це, розглянемо Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Цей Закон введений в дію Постановою Верховної Ради від 21 листопада 1992 року. Він установлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім'ї, віку, стану здоров'я дітей. За цим законом державна допомога спрямовується на соціальний захист сімей з дітьми, а сім'ям гарантується право на державну допомогу. Які ж види державно¹ допомоги може отримати сім'я?

Згідно з законом, призначаються такі види державної допомоги:

допомога при вагітності та пологах;

одноразова допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною;

грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом більше дітей віком до 16 років;

допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за _хворою дитиною;

допомога на дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

допомога на дітей матерям-одиначкам;

допомога на дітей, які перебувають під опікою;

допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються _від сплати аліментів або стягнення аліментів з яких неможливе.

Окремою статтею визначається державна допомога сім'ям з дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім вказаних видів державної допомоги, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети сільських, селищних і міських Рад народних депутатів, трудові колективи, об'єднання громадян можуть за рахунок місцевих бюджетів та власних коштів запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Коротко розглянемо деякі види державної допомоги сім'ям. Кожна сім'я відчуває допомогу при вагітності і пологах, яка визначається в розмірі 100 відсотків заробітку для працюючих жінок, у розмірі мінімальної заробітної плати для безробітних жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості не менше 10 місяців. А жінкам, що вчаться з відривом від виробництва, - у розмірі місячної стипендії.

Крім того, кожна сім'я має право на одноразову допомогу при народженні дитини. Така одноразова допомога надається сім'ї в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Матерям, які стали на облік у медичному закладі в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів), регулярно відвідували і виконували Рекомендації лікаря, при народженні дитини надається додаткова Допомога у двократному розмірі мінімальної заробітної плати. Коли в сім'ї народжується двоє і більше дітей, одноразова допомога визначається сім'ї на кожну дитину.

Цей вид допомоги призначається і виплачується підприємством, Становою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері, а якщо мати дитини не працює (не служить, не вчиться) - за місцем Роботи (служби, навчання) батька. Якщо і батько не працює (не служить, Р^е навчається), одноразова допомога при народженні дитини призначається органами соціального забезпечення за місцем їх Доживання.

Держава надає право жінкам на допомогу по догляду за дитино^ до досягнення нею трирічного віку. Таке ж право мають батько дитини бабуся, дідусь або інший родич, що працює, який фактично здійсню^ догляд за дитиною.

Цей вид державної допомоги надається в розмірі 100 відсотку

мінімальної заробітної плати незалежно від стажу роботи. Одержую^

цей вид допомоги батьки за місцем основної роботи (служби, навчання)

Жінки, які не працюють, теж мають право на цей вид допомоги, але їм вона надається в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати д₀ досягнення дитиною дворічного віку, а з двох до трьох років – якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Ця допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінкам, які не працюють, призначається і виплачується органами соціального забезпечення за місцем проживання.

Багатодітні сім'ї теж не залишились поза увагою держави. Право на грошові виплати мають матері (батьки), зайняті доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років. Розміри грошових виплат такі:

100 відсотків мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох дітей віком до 16 років; 200 відсотків мінімальної заробітної плати - матерям (батькам), зайнятим доглядом чотирьох і більше дітей віком до 16 років. Грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, призначаються тоді, коли середньомісячний сукупний прибуток на квартал кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Держава піклується і про малозабезпечені сім'ї, надаючи їм грошову допомогу на дітей до 16 років (учнів до 18 років). Допомога надається в розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати на кожну дитину, якщо середньомісячний сукупний прибуток на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищує трикратного розміру мінімальної заробітної плати. Допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років) призначається незалежно від одержання на дітей пенсій, інших видів допомоги.

Право на державну грошову допомогу на дітей мають і матер¹' одиночки (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народжені дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено у встановленому порядку за вказівкою матері. Цим прав^ користуються вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсії в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Більш детально про державну допомогу сім'ям з дітьми можна дізнатись безпосередньо познайомившись із Законом України.

Після опрацювання даної теми, ви повинні вміти:

1. Визначати умови сімейного благополуччя та забезпечувати їх у подружньому житті.

2. Називати характерні особливості, притаманні неблагополучним сім'ям.

3. Характеризувати типи неблагополучних сімей.

4. Називати складники «шкали сімейних труднощів», користуватись ними при визначенні причин сімейного неблагополуччя.

5. Визначати способи та шляхи вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у сім'ї.

6. Характеризувати причини, що ведуть до розлучення.

7. Дати характеристику вихованню дітей у неповній сім'ї.

8. Охарактеризувати основні положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Питання для самоконтролю та обговорення

1. Чи згодні ви з думкою Л.М. Толстого про те, що всі щасливі сім'ї схожі одна на одну, а кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму.

2. Наведіть з художніх творів, кінофільмів приклади конфліктних, кризових і проблемних сімей. Поясніть свій вибір.

3. Обговоріть, з якими сімейними труднощами має справу ваша сім'я?

4. Як ви ставитесь до відкритих та прихованих сімейних конфліктів?

5. Що є основою для розлучення?

6. З яких етапів складається розлучення?

7. Обговоріть положення кожного члена сім'ї після розлучення.

8. Обговоріть особливості виховання дітей у неповній сім'ї.

9. Яку допомогу надає держава сім'ї?

12