Розділ 3. Напрями покращення стану грошового ринку україни

1. Світовий досвід щодо покращення стану грошового ринку

Грошовий ринок України зазнав негативного впливу протягом останнього періоду, проте дослідники монетарної політики доводять, що проведення виваженої грошово-кредитної політики здатне ліквідувати багато наслідків кризових процесів.

На основі принципу компенсаційного регулювання здійснюється монетарна політика, а саме грошово-кредитної рестрикції й експансії, більшості країн світу. Принцип ґрунтується на об’єднанні двох протилежних заходів, які використовують на різноманітних етапах економічного циклу.

Сутність монетарної рестрикції полягає в піднятті відсоткових ставок, скороченні грошової маси в обігу, обмеженні кредитних операцій, а експансія застосовуються ті ж засоби, але супротивного напрямку.

Першу групу заходів використовують для зменшення попиту на стадії пожвавлення, а другу навпаки – для збільшення попиту, але у депресивній стадії економічного циклу.

Світова практика показує, що на сьогоднішній день широкого кола застосування центральними банками набули операції купівлі-продажу цінних паперів. У свою чергу це дуже впливає на резерви, кредитоспроможність комерційних банків. Серед держав з розвинутою економікою найбільше використовуються операції з короткостроковими зобов’язаннями казначейства. Наприклад, у США пріоритетними вважаються операції з казначейськими векселями із тримісячним строком погашення. А в Франції та Японії широкого використання набули операції з недержавними цінними паперами [18].

У теперішні часи у державах, які мають добре розвинуту кредитну інфраструктуру, використовують операції на відкритому ринку та дисконтну політику. При перебудові економіки важливо використовувати норму обов’язкових резервів, яка забезпечую стабільну діяльність комерційних банків.

Дослідимо більш детально досвід проведення монетарної політики на провідних державах світу.

У США центральним банком ефективно використовуються усі інструменти монетарної політики. Норма обов’язкових резервів використовується для контролю за попитом на кредит. Так при збільшенні норми обов’язкового резервування відбувається зменшення обсягу кредитних операцій у короткостроковому періоді [30, с. 32].

Канада – держава з потужною економікою, яка займає одне з перших місць по стабільності й конкурентоспроможності секторів фінансових послуг. У 1934 році було проголошено закон « Про банк Канади». На початку канадський банк являв собою приватну корпорацію, а починаючи з 1938 року функціонує як національний. З цього періоду лише Міністерство фінансів володіє акціонерним капіталом [18].

Головна мета монетарної політики банку полягає у підтримці стабільності канадського долара. У свою чергу це забезпечує стримування інфляції на невисокому рівні.

Однією з пріоритетних цілей грошово-кредитної політики є контроль за інфляцією. Так як інфляція негативно впливає на макроекономічні по показники. А забезпечення її на низькому та стабільному рівні стимулює довгострокові інвестиції, що в свою чергу сприяє зростанню ВВП, створенню нових робочих місць та загальному підвищенню рівня життя населення [18].

Провідним інструментом грошово-кредитної політики центрального банку Канади є переміна орієнтира ставки овернайт – середньої ставки, яку він прагне бачити на ринку, де основні фінансові інститути й великі корпорації позичають одне одному кошти на дуже короткий строк [18].У свою чергу при зміні цього орієнтира відбуваються зміни у обмінному курсу та інших процентних ставках, рівень яких визначається монетарними умовами функціонування канадської економіки.

Значно пов’язана з орієнтиром ставки овернайт ставка ставка BankRate. Вона являє частку інтервалу, який для ставки овертнайт називається «операційна зона». Верхньою та нижньою межею являються ставки при якій банк Канади дає позики фінансовим інституціям на один день, ширина ж цього інтервалу дорівнює 0,5%. BankRate рівняється верхній межі так званої «операційної зони», а овернайт розміщується посередині.

Отож, головним завдання грошово-кредитної політики центрального банку Канади являється стримування на низькому рівні інфляції. Це дозволяє зберегти сильну економіку, забезпечує нормальному економічному зростанню та створенню нових робочих місць.

Перейдемо до розгляду грошово-кредитної політики Японії. Монетарна політика розробляється та проводиться Банком Японії. Головною метою є стимулювання збалансованого розвитку економіки за допомогою підтримки стабільності цін. Затвердження бюджету банку здійснюється міністром фінансів. Кожні півроку банк звітується про проведену політику перед парламентом, при цьому міністр фінансів виступає посередником. Хоча Банк Японії розробляє та проводить грошово-кредитну політику країни як незалежна інституція, що встановлено законодавством.

Головною діяльністю Банку Японії являється:

• облік боргових зобов’язань і комерційних та інших векселів;

• надання позик під забезпечення боргових зобов’язань, векселів, державних облігацій, а також цінних паперів;

• купівля-продаж комерційних та інших векселів і боргових зобов’язань, державних облігацій та цінних паперів;

• приймання вкладів;

• операції в національній валюті;

• купівля-продаж цінних металів [18].

Міністерство фінансів визначає та погоджує з урядом, а банк являється монополістом, який емітує банкноти. До резервів Банку Японії входять державні цінні папери, золотий запас, комерційні векселі та іноземні валюти. Так як центральний банк є фінансовим агентом уряду, то на нього покладено керування державними фондами, від імені уряду, та валютно-фінансова діяльність, яка напрямлена на стабілізацію курсу національної валюти.

До головних інструментів грошово-кредитної політики можна віднести:

• коригування облікової ставки;

• регулювання обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів;

• проведення обов’язкового резервування;

• регулювання операцій моніторингу банківської діяльності: виявлення тенденцій фінансового ринку та системи розрахунків, забезпечення збалансованого управління банківською системою,встановлення ризику неліквідності;

• внесення пропозицій в плани банків [18].

Отже, грошово-кредитна політика Японії являється вельми ефективної політики, інструменти можуть якої використовують для забезпечення зростання національної політики.

У Німеччині грошово-кредитну політику проводить Німецький федеральний банк або Бундесбанк.

Загальнообов’язкові норми для кредитних інститутів визначається федеральним відомством за банками. Федеральний банк опосередковано впливає на відсоткові ставки, тобто постачає комерційні банки кредитними ресурсами.

Найбільший вплив на комерційний банк мають дисконтні ломбардні кредити та операції на відкритому ринку. Рефінансування центральним банком комерційних банків здійснюється за допомогою купівлі векселів для надання дисконтних кредитів.

Бундесбанк реалізує грошово-кредитну політику за допомогою:

• облікової політики;

• регулювання норм обов’язкового резервування;

• регулювання обсягу грошової маси;

• операції на відкритому ринку [18].

Федеральний банк сприяє та надає орієнтири економіці, з однієї сторони, коли необхідно дозволити збільшення грошової маси, а з іншої – знизити інфляційний тиск.

Банк несе відповідальність за інфляцію, але лише в тому секторі, який пов'язаний з реалізацією грошово-кредитної політики.

Отже, грошово-кредитна політика Федерального банку дійсно оцінюється не здійсненням проміжних цілей, а монетарних таргетів, а виконання кінцевого завдання – скороченні та стримуванні рівня інфляції в країні.

Банк Англії – це один з найстаріших та найвпливовіших банків світу. Структура банка специфічна. Він має у своєму розпорядженні емісійний та банківський департаменти [35].

У центральному банку Англії, як і в банках інших країн, відбуваються фінансові та економічні трансформації, що зумовлено потребами пристосування до умов, які безперервно змінюються.

Банк Англії є незалежним від уряду країни, але працює під управлінням Міністерства фінансів. Забезпечення фінансової стабільності у Британії отримують шляхом підтримання середнього рівня інфляції у межах 2,5% та за допомогою здійснення монетарної політики.

Таким способом відбувається регулювання банком грошово-кредитної сфери, підтримання цінності національної валюти. В Англії монетарна політика здійснюється за допомогою регулювання процентної ставки. За допомогою піддержання на середньому рівні інфляційних процесів та проведення відкритої грошово-кредитної політики [24, с.263].

Значну роль Банк Британії здійснює при виконанні контролю та регулюванні монетарної політики. Попри це, у Великобританії інструменти монетарної політики залишаються основними у регулюванні макроекономічних показників, а центральний банк залишається головною установою їх реалізації. Насамперед це пов’язано з майже повною відсутністю державних кредитних установ.

Головна ціль банку полягає у підтримці ціни національної валюти. Грошово-кредитна політика забезпечує стабільність реальної вартості грошової одиниці. У Англії монетарна політика реалізується за допомогою процентної ставки.

Досягнення цінової стабільності в країні два напрямки [24, с.264]:

• досягнення середнього рівня інфляції менше ніж 15%;

• більш відкритий режим проведення грошово-кредитної політики.

Здійснення грошової політики виконують Банк Англії та Казначейство. Відмінність Банку Британії від банків інших держав полягає у тому, що він не може здійснювати свою діяльність незалежно від Казначейства. Відповідно до прийнятого Акту Банку Англії, Казначейство має повне право давати вказівки Банку країни. Хоч казначейство ніколи не користувалося цим правом, але відносини між ними склалися таким чином, що остаточне рішення про відсоткову ставку приймається міністром фінансів. Але центральний банк має значну роль при ухваленні рішення.

У різні проміжки часу більшість центральних банків світу використовували, як проміжний цільовий орієнтир, зростання грошової маси. Такий підхід використовується в ряді країн і дотепер. Як альтернативні проміжні цільові орієнтири в деяких країнах використовуються валютні курси або темпи зміни інфляції, що має під собою об'єктивні підстави і сприяє досягненню загальної мети реалізації грошово-кредитної політики.

Отже, вивчення досвіду щодо вдосконалення грошово-кредитної політики та монетарних механізмів у США, Канаді, Німеччині, Англії, Японії дало змогу виділити напрями їх удосконалення в Україні з урахуванням вітчизняних особливостей. Основними з них мають бути:

– підвищення ролі процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку, що дало б змогу знизити волатильність короткострокових відсоткових ставок на вітчизняному міжбанківському ринку і через криву дохідності впливати на відсоткові ставки на фінансовому ринку, а в подальшому – на попит і пропозицію грошей та інфляцію в країні;

– вирішення проблеми надлишкової ліквідності банківської системи України, що дало б змогу підвищити чутливість грошово-кредитного ринку до змін в грошово-кредитній політиці та ефективність дії монетарного механізму;

– зниження фінансової доларизації в країні, що дасть змогу зменшити питому вагу іноземної валюти в пропозиції грошей та посилити важелі управління НБУ монетарною сферою;

– запровадження в середньостроковій перспективі монетарного режиму, що базується на зрозумілій для суб’єктів економіки цілі грошово-кредитної політики – ціновій стабільності. Цьому передуватиме досягнення узгодженості грошово-кредитної і фіскальної політики, а їх спільною ціллю має бути забезпечення цінової стабільності, у межах якої центральний банк підтримуватиме загальноекономічну політику уряду.

З метою ефективного використання емісійних коштів доцільним буде запозичення досвіду Японського центрального банку, який здійснює прямі закупівлі дебіторської заборгованості і векселів на відкритому ринку підприємств, які не можуть погасити свої зобов’язання самостійно. В даному випадку держава бере на себе частину ризиків і сприяє тим самим зростанню обсягів ВВП.

Отже, основною ціллю центральних банків країн є забезпечення стабільності національної валюти. Реалізація грошово-кредитної політики центральними банками відбувається за допомогою інструментів. Як бачимо, інструментарій монетарної політики є досить широким. В останні часи все більшого розвитку набирають операції на відкритому ринку.

Центральними банками використовуються не всі інструменти, а лише ті, що забезпечують реалізацію поставленої цілі. Тобто вибір монетарних інструментів деякою мірою залежить від поставлених цілей центральним банком.

Національний банк України має звертатися до досвіду провідних держав світу, чіткіше ставити перед собою завдання та ефективніше використовувати інструменти монетарного впливу.