2. Державне регулювання та заходи щодо покращення стану грошового ринку

Для забезпечення структурної модернізації національної економіки в напрямку реалізації ефективної монетарної політики, грошовий ринок України повинен відповідати наступним умовам: відповідний рівень лібе­ралізації всіх секторів грошового ринку для забезпечення вільного переміщення грошей та вільного доступу на ринки всіх економічних суб'єктів і забезпечення реального зв'язку між відповідними ціновими індикаторами – ставкою банківського відсотка, доходу з цінних паперів, обмінного курсу валют; досягнення високого рівня структуризації ринку, за якого успішно функціонують усі його складники; вільний доступ усіх комерційних банків на будь-який сектор грошового ринку; наявність широких зовнішньоекономічних зв'язків, проведення реальної курсової політики.

Напрями забезпечення структурної модернізації фінансової системи України повинні базуватись на групі «амортизаторів»:

• через низку монетарних інструментів НБУ в частині девізної та дисконтної політики, отримання кредиту МВФ необхідно підвищити ліквідність банківської системи, що буде рушійною силою для підвищення ліквідності всієї національної фінансової системи;

• націоналізація потенційних банкрутств, що буде здійснюватися за рахунок придбання державою акцій нових випусків таких претендентів;

• підтримка внутрішнього попиту через стимулювання внутрішнього виробництва;

• створення і наповнення ресурсами Стабілізаційного фонду [22, с. 159].

Успішне подолання світової фінансової кризи вимагає застосування широкого кола дієвих інструментів грошово-кредитної політики. Прямий вплив на грошовий ринок набуває особливого значення у випадках, коли в економіці складається критична ситуація, розгорнута структурна перебудова. На практиці важелі монетарного регулювання найчастіше використовують центральні банки комплексно, при цьому монетарна влада нама­гається спрямувати їх дію в одне русло в узгодженому напрямі.

Система інструментів регулювання структурно-динамічних процесів в економіці повинна містити в собі певні вимоги в стратегічному, тактичному та проміжному аспектах:

• в аспекті тактичних цілей ефективність грошово-кредитного регулювання досягається за рахунок регу­лювання параметрів грошового ринку через зміну пропозиції грошей для відновлення стабільності економічної кон’юнктури.

• забезпечення грошово-кредитного регулювання на основі досягнення проміжних цілей передбачає вимірюваність і можливість визначення точних параметрів відсоткових ставок та грошових агрегатів.

• в контексті реалізації стратегічних цілей до вимог ефективного грошово-кредитного регулювання відносяться висока зайнятість, економічне зростання, стабільність цін, відсоткових ставок та обмінного курсу [22, с. 158].

Отже, здатність забезпечувати реалізацію поставлених цілей дає підставу вважати грошове-кредитне регулювання ефективним. Основною метою застосування грошово-кредитних інструментів повинно стати сти­мулювання економічного зростання, а не стримування темпів інфляції в країні.

Напрями оптимізації грошово-кредитної політики України:

• посилення координації грошово-кредитної політики шляхом запровадження стимулюючої державної політики, орієнтованої на структурну перебудову національної економіки; створення сприятливого бізнес-клімату та податкових стимулів для суб’єктів економіки, які здійснюють інвестиції у пріоритетні галузі; модер­нізація промислових підприємств і виробництво ними продукції кінцевого споживання; зменшення енергозалежності економіки; розвиток внутрішнього виробництва та інвестиційно-інноваційній основі;

• запровадження дієвих механізмів спостереження та регулювання цін на активи з метою недопущення тенденцій до їх переоцінки та виникнення в майбутньому криз через створення фінансових “бульбашок”;

• удосконалення системи винагороди менеджерів банків, яка базувалась б лише на короткострокових показниках прибутковості, які спонукають до нарощення ризиків, а й на показниках якості активів і фінансової стабільності банків;

• проведення компанії, спрямованої на відновлення довіри та повернення депозитів у банківську систему;

• удосконалення чинної законодавчо-нормативної бази: стимулювання банків і корпоративного сек­тора щодо зміни боргової політики в напрямі орієнтації на внутрішній ринок капіталів; посилення захисту прав власності та унеможливлення проведення рейдерських атак [32, с. 51-52].

Ефективність грошово-кредитного регулювання в аспекті структурної модернізації національної економіки повинно ґрунтуватись на інституційному забезпеченні, до якого необхідно включити законодавче та юридичне забезпечення незалежності центрального банку від державних органів виконавчої та законодавчої бази; законодавче закріплення за центральним банком статусу резервної структури банківської системи загалом з наданням йому прав регулювати резервні фонди всіх банків другого рівня; законодавче надання центральному банку статусу кредитора останньої інстанції для банків другого рівня та фінансового агента уряду; широкий розвиток мережі банків другого рівня та розвиток системи державного регулювання і нагляду за їх роботою; забезпечення високого рівня довіри до банківської системи загалом через досягнення стабільності кожного банку зокрема [22, с. 160-161].

Основні напрями вдосконалення механізму грошово-кредитної політики в умовах стабілізації розвитку національної економіки мають включати:

• мета монетарної політики повинна бути двоякою: підтримання низького рівня інфляції і одночасно стабільного валютного курсу;

• підвищення рівня монетизації національної економіки на безінфляційній основі через удосконалення структури грошової емісії; формування державних інститутів розвитку; рефінансування комерційних банків під заставу векселів виробничих підприємств;

• встановлення цільових орієнтирів відсоткових ставок та формування програми грошової пропозиції, яка відповідає величині попиту на гроші;

• підвищення ролі кредитного механізму в інвестуванні національної економіки шляхом збільшення рівня капіталізації банків внаслідок їх злиття або приєднання, запровадження механізму захисту прав кре­диторів на основі створення ефективної системи кредитного гарантування;

• стимулювання банківських заощаджень населення через наближення національної системи гаранту­вання депозитів фізичних осіб до стандартів ЄС.

• реформування банківської системи в межах програми її розвитку, зокрема [13, с. 154].

Отже, серед напрямів реформування грошово-кредитної політики, які стабілізують грошовий ринок та забезпечать економічний роз­виток держави, слід відокремити наступні:

1. необхідна чітка соціальна орієнтація грошово-кредитних відносин, нормалізація цих відносин населення з державою та структурами грошового ринку. Умовою цього є стійкість національної валюти та розширення довіри народу і економічних суб'єктів до національних інститутів грошово-кредитної системи. НБУ повинен підвищити свою відповідальність за негативні процеси в грошово-кредитній сфері, контролюючи достатність грошової маси не тільки в цілому по країні, але й у різних секторах економіки, забезпечуючи попит на грошові ресурси в розрізі наявної грошової маси, засобів на рахунках підприємств тощо.

2. при формуванні кредитно-грошової політики необхідно відмовитися від нормативного підходу до визначення обсягів бюджетного дефіциту та грошової маси.

3. представляється необхідним державне регулювання норми позичкового відсотка убік зниження (за умови насичення економіки грошовою масою), а також відмова від необґрунтованого зави­щення прибутковості державних цінних паперів у порівнянні з нормою рентабельності промислових підприємств та необхідно вдосконалювати платіжно-розрахункові механізми.