Задача 7.5

Розрахувати урожай зернової сільськогосподарської культури при 14% і 22% вологості зерна, якщо її урожайність при збиральній вологості зерна ВЛЗ % дорівнює Н_вл т/га.

Варіанти задачі 7.5. представлені в табл.38.

Таблиця 38

Позначення	Номер варіанту
	1	2	3	4	5
ВЛЗ, %	35,6	28,4	18,6	20,1	38,6
Нвл, т/га	8,96	10,03	3,84	4,16	10,85

ПРАКТИЧНА РОБОТА №8

Тема: РОЗРАХУНОК ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ МТП ЗА НОРМАТИВНИМ МЕТОДОМ

Мета роботи: Навчитись розраховувати оптимальний склад МТП сільськогосподарського підприємства за нормами.

Завдання до роботи:

1. На підставі даних варіанту, визначеного викладачем (табл.39), розрахувати оптимальний склад машинно-тракторного парку.

Таблиця 39

№ вар.	Площі земель, зайнятих під відповідними с.г. культурами, га
	Рілля всього	Зернові	Соняшник	Кукурудза на зерно	Цукровий буряк	Суданка	Овочі	Сади	Виноград
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	3200	1700	230	570	400	100	200	-	-
2	1240	260	-	60	-	-	50	-	870
3	1070	120	500	-	-	230	-	220	-
4	2460	1200	370	390	-	100	400	-	-
5	1250	350	-	-	-	-	80	40	780
6	2790	400	240	-	-	300	40	600	-
7	1540	320	320	140	350	200	210	-	-
8	2380	180	70	-	-	300	110	460	1260
9	1050	200	100	100	-	400	250	-	-
10	4590	2700	500	300	450	340	300	-	-
11	3900	220	200	500	-	600	90	310
12	3450	1760	450	180	340	200	520	-	-
13	2780	180	70	-	-	300	110	560	1120
14	5340	3700	500	300	450	340	50	-	-
15	7340	3890	700	400	100	800	250	1200	-
16	4760	2950	350	270	145	570	175	300	-
17	2980	180	270	-	-	300	110	460	1120
18	5100	1700	750	300	-	540	290	800	1200
19	3500	1810	150	480	340	200	520	1760	450

Продовження табл.39

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
20	1780	400	240	200	-	300	40	600	-
21	1650	430	320	140	350	200	210	-	-
22	4570	2420	500	170	245	-	175	-	1060
23	4920	2800	500	270	145	-	145	300	760
24	2300	1120	70	-	-	300	110	180	520
25	2780	900	240	200	-	300	40	1100	-

Розрахунки представити у вигляді у табл.40, як показано на прикладі.

Таблиця 40

Оптимальний склад МТП сільськогосподарського підприємства

№ п/п	Назва с/г засобу	Марка с/г засобу	Кількість
1	2	3	4
1.	Трактор	К-701	5
2.	Трактор	Т-150	3
3.	.......	…….	…….

Для розрахунків потрібної кількості машин і аналізу забезпеченості технікою сільськогосподарського підприємства використовують нормативи потреби у техніці для рільництва (Додаток 31).

Кількість машин N_з за нормативами визначають так:

N_з = , (1)

де F – площа ріллі та багаторічних насаджень, га; n – кількість машин на 1000 га ріллі та багаторічних насаджень.

Потребу в машинах за сезонним нормативом виробітку N_c машин визначають із умови, що

N_c=

Тут Q – обсяг робіт, що припадає на машину, га (год. та ін..);

W_c – сезонний норматив виробітку, га (год. та ін.).

ПРАКТИЧНА РОБОТА №9

Тема: СКЛАДАННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ КАРТИ НА ВИКОНАННЯ ВИЗНАЧЕНОГО ВИДУ РОБОТИ

Мета роботи: Освоїти методику складання операційних карт на виконання механізованих робіт в рослинництві.

Завдання роботи:

1. На підставі даних варіанту, визначеного викладачем (Додаток 33), скласти операційну карту визначеної технологічної операції за зразком (Додаток 32) на аркуші А4.

2. Для складання операційної карти використовувати довідкову літературу.

Типові операційні технології та правила виконання механізованих робіт розроблені на підставі досягнень науки та передового досвіду у галузі використання техніки. Операційні технології, як правило, містять в собі:

• агротехнічні вимоги до виконання даної операції;

• раціональне комплектування і підготовку агрегату до роботи;

• підготовку поля;

• роботу агрегатів в загоні;

• контроль якості роботи, яка виконується;

• рекомендації щодо заходів безпеки;

• техніко-економічні показники роботи агрегату.

Агротехнічні вимоги у вигляді нормативів встановлюють якість проведення сільськогосподарських робіт. При цьому визначальним має бути отримання максимальної кількості продукції і підвищення родючості ґрунту.

В типовій операційній технології агротехнічні вимоги представлені наступними показниками :

1. строками і тривалістю роботи;

2. технологічними параметрами, які характеризують якість сільськогосподарської операції;

3. показниками, що визначають витрати матеріалів (насіння, палива, добрив і т.і.) та допустимі втрати продукту (ступінь дроблення зерна, недомолот зерна і т.і.);

4. агрофон;

5. схил місцевості;

6. фізико-хімічні властивості матеріалу, який оброблюють (питомий опір і т.і.);

7. агротехнічні допустимі (експлуатаційні) режими роботи.

Складання агрегатів. Агрегати комплектують із числа машин, які є в господарстві. Склади агрегатів і режими їх роботи визначають на підставі розрахунків (Практична робота №2) або вибирають із довідкової літератури.

Підготовка агрегатів. Підготовка агрегату до роботи містить наступні операції:

1. підготовку трактора, зчіпки машин;

2. перевірку технічного стану трактора, зчіпки і машин, що входять до складу агрегату, встановлення робочих органів машин;

3. складання агрегату в натурі і при необхідності оснащення його додатковим обладнанням (маркерами, слідопокажчиками, візирними приборами та ін.);

4. опробування агрегату на холостому ході і в роботі;

5. перевірка спів падання колії трактора із розміщенням робочих органів машин.

Підготовка поля. При підготовці поле оглядають ті усувають перешкоди, які можуть знизити якість роботи агрегату; вибирають спосіб і направлення руху, на підставі якого встановлюють розміщення загонів; відбирають поворотні смуги, встановлюють вішки та нарізають контрольні борозни при гоновому русі; розбивають поле на загони і роблять прокоси на поворотних смугах або кутах загонів при збиранні урожаю і провішуванні ліній першого агрегату.

При огляді складають заходи по очищенню поля від рештків соломи, полови, великого бур’яну, каміння та ін. Непереборні перешкоди, рви, яри, канави, заболочені місця, кущі, камені-валуни, які можуть стати причинами аварій і привести до поломки машин, необхідно відгородити і поставити біля них попереджувальні знаки.

Спосіб руху агрегату. Способи і направлення руху агрегату вибирають до розбивання поля на загони. При визначенні направлення руху агрегату необхідно враховувати направлення попередньої обробки, конфігурацію поля і машини, які використовуються, а також заходи по упередженню розвитку водної та вітрової ерозії на дільниці, яка оброблюється.

Спосіб руху вибирають із врахуванням вимог агротехніки, стану поля та агрегату, який використовується, для того, щоб він забезпечував найбільшу продуктивність і найкращі показники якості.

Поворотні смуги відбивають після визначення направлення основного руху агрегату для роботи гоновими способами. Якщо в процесі виконання операції є можливість виїхати за межі поля, поворотні смуги не відбивають.

При загінних способах руху важливо ретельно розбити поле на загони. Робота в загонах, що розмічені без провішування перших проходів агрегату, супроводжується викривленням прямолінійності робочих ходів, що в свою чергу, веде до зниження виробітку та до підвищення витрат палива, зниження якості роботи.

Для розмітки перших проходів і межі між загонами та інших допоміжних ліній використовують вішки, кілочки, екери, косинці та інший інструмент.

Робота агрегатів в загоні. В операційній технології вказують:

1. необхідні регулювання агрегату в загоні ( при першому і наступних проходах);

2. порядок його роботи, у тому числі і при обробленні поворотних смуг;

3. режими роботи та способи руху, які використовуються.

Послідовність роботи агрегату на робочій дільниці містить в собі наступні операції:

• виведення на лінію першого проходу;

• переведення із транспортного положення в робоче;

• перший прохід;

• переведення із робочого положення в транспортне;

• виконання повороту;

• вихід на лінію наступного робочого ходу;

• переведення в робочий стан і виконання наступного проходу.

Контроль якості роботи. Цю операцію проводять тракторист-машиніст і приймальник (замовник) робіт в процесі виконання технологічної операції та по її закінченні. Для контролю якості робіт використовують спеціальні інструменти і пристосування. Результат оцінювання записують і облікову картку виконавця. У випадку неякісного виконання роботи бракують і робота підтягається переробленню.

Для перевірки якості роботи агрегату необхідно знати викладені в операційній технології показники і техніку контролю (методику, обладнання, прибори і т. ін..). Важливе значення при оцінюванні якісних показників мають також обсяги вимірювання (кількість контрольних перевірок).

Основою контролю продуктивності агрегату має бути наробіток за зміну, який можна визначити різними способами. Позитивні результати дає розмітка у відповідності із нормою наробітку.

Заходи безпеки. До роботи на машинах допускаються ті особи, які мають посвідчення на право керування машинами, знають їх будову і регулювання, правила технічного обслуговування, правила виробництва роботи, яка виконується та отримали інструктаж з безпечних методів роботи на машинах.

Технічний стан тракторів та сільськогосподарських машин має забезпечувати безпечну роботу персоналу та відповідати діючим типовим нормам і правилам.

Перед початком роботи тракторист повинен провести зовнішній огляд агрегату, перевірити кріплення і випробувати дію механізмів на холостому ході. Перед пуском трактору або комбайну водій повинен дати встановлений сигнал.

Під час роботи та технічного обслуговування машин присутність сторонніх осіб на агрегаті забороняється. Не можна під час роботи агрегату знаходитися в причепі трактору або на сільськогосподарській машині. Замінювати робочі органи та підтягувати кріплення дозволяється тільки при зупиненому двигуні трактора або при від’єднаній машині, встановленій на рівній ділянці місцевості. При появі будь-якої несправності. яка може привести до аварії або до нещасного випадку, агрегат необхідно терміново зупинити. Забороняється працювати при несправних або неправильно відрегульованих запобіжних пристроях, із порваними або недбало закріпленими шлангами, а також при підтіканні масла із трубопроводів гідравлічної системи. Забороняється працювати на агрегатах, у яких пошкоджені або погано закріплені захисні і огороджувальні пристрої обертових частин, зчеплень та гальм. Монтувати, демонтувати агрегати дозволяється тільки в присутності і під керівництвом механіка або керівника робіт. Застосовувати для демонтажу і монтажу несправні інструменти, хиткі засоби підйому та підставки забороняється. Агрегати, що працюють в нічну пору. мають бути обладнаними необхідною кількістю освітлювальних приборів і надійним джерелом електроенергії. Здійснювати заправку тракторів, комбайнів, самохідних машин, а також проводити технічне обслуговування агрегатів можна тільки при непрацюючому двигуні.

На транспортних роботах необхідно виконувати правила руху і вимоги ДАІ.

Агрегати, які не обладнані захисними протипожежними пристроями і засобами гасіння пожежі, до збиральних робіт не допускаються. Випускні труби тракторів, самохідних шасі, комбайнів і агрегати, що обслуговують автомобілі, обладнують надійними і справними іскрогасниками. Використовувати сітчасті іскрогасники і щільові глушники заборонено. Трактори і самохідні шасі із боковим розміщенням випускних труб можна допускати до збиральних робіт після їх переобладнання, зробивши виведення випускної труби у вертикальне положення. Не пізніше ніж за день до початку скошування хлібів у кожному прокосі між загонами роблять протипожежні проорювання двома-трьома проходами трактора із п’ятикорпусним плугом. На дільницях, де збирають хліб, залишають трактор з плугом для швидкого оборювання поля у випадку пожежі, а на польових станах і в бригадах створюють запас води, перевіряють та поновлюють вогнегасники та інший протипожежний інструмент.

Техніко-економічні показники роботи агрегату. Техніко-економічні показники визначають за методиками розрахунків, що використовувались у практичних роботах №1,2,3,4,5,6 даних методичних рекомендацій або використовуючи відповідну довідкову літературу [1-7].

ПРАКТИЧНА РОБОТА №10

Тема: СКЛАДАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КАРТИ НА

ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Мета роботи: Освоїти методику складання технологічних карт на вирощування сільськогосподарських культур.

Завдання роботи:

1. На підставі даних варіанту, узгодженого з викладачем, скласти технологічну карту визначеної технологічної операції за зразком (Додаток 35)

2. Для складання технологічної карти використовувати наступну методику, а також довідкову літературу.

Розробку технологічної карти починають із визначення попередників, уточнення стійкості ґрунту проти вітрової та водної ерозії, ступеня забур’яненості та переважних видів бур’янів.

Послідовність операцій єдина для всіх культур (Додаток 35, графа 1). Перелік операцій (графа 2) відповідає технології їх виконання. Для складання технологічних карт доцільно користуватися літературними джерелами по інтенсивній технології вирощування визначених сільськогосподарських культур у степовій зоні України, також типовими технологічними картами або технологічними картами, що розроблені спеціалістами господарств.

Агротехнічні вимоги та показники якості проставляють у графі 3, де зазначають глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість робіт.

У графі 4 вказують розмірність виконуваної технологічної операції (оранка, сівба, догляд за посівами, збирання та ін.) – га, т; транспортних робіт - т·км; допоміжних (навантаження та розвантаження - т. Погодинні механізовані роботи наводяться в годинах, землерийні роботи – 1м^3.

Фізичний обсяг робіт Q (графа 5) приводиться у відповідності із запланованим та кратністю їх виконання (боронування в два сліди та ін., якщо операція виконується без розриву за часом та в межах агротехнічного строку).

Агротехнічні строки виконання робіт (графа 7-8) приймають з урахуванням оптимальних строків виконання робіт та досвіду передових господарств. Їх визначають відповідно до агростроків, наведених у довідкових матеріалах (Додаток 31).

Агротехнічний час виконання операцій Д_р, діб, (графа 9) встановлюють на основі агровимог (Додаток 31). Тривалість робочого часу на добу встановлюють на основі прийнятого в господарстві робочого дня на даний період та з урахуванням операції, що виконується. На добу приймається 1; 1,5; 2 та 3 зміни роботи за умови, що на підставі КЗпП України Т_зм = 7 год. Допускається дробове число змін: α_зм = 1,1; 1,2; 1,3. На роботах із шкідливими умовами праці: Т_зм = 6 год.

Тривалість робочого дня за формулою

Т_доб = Т_зм · α_зм , (3)

де Т_доб – добова тривалість роботи агрегату, год;

Т_зм – тривалість зміни, год;

α_зм – коефіцієнт змінності.

Якщо виконання технологічної операції потребує менше часу, ніж тривалість зміни, то у даній графі вказують дійсний час.

Склад машинно-тракторних агрегатів підбирають на підставі існуючої системи машин для даної природо кліматичної зони за рекомендаціями таким чином, щоб забезпечити задану якість, максимальну продуктивність, повне використання потужності та мінімальні витрати коштів на одиницю роботи. Перевагу надають комбінованим агрегатам як спеціальним, так і тим, що вдосконалені у господарстві.

Особливу увагу приділяють взаємопов’язаності сільськогосподарських машин у виробничому циклі за рядністю та продуктивністю. Необхідна узгодженість рядності сівалок, просапних культиваторів та комбайнів для збирання кожної культури і т. ін.

Підібрані агрегати повинні забезпечувати ґрунтозахисну систему землеробства, зниження витрат палива, кращі умови праці механізатора та обслуговуючого персоналу.

Норму виробітку за зміну встановлюють за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані та транспортні роботи, використовуючи для цього відповідні довідники та типові технологічні карти. Для навантажувачів і транспортних засобів, які обслуговують основні виробничі агрегати, норми виробітку встановлюють за продуктивністю основного агрегату. Діючі норми виробітку розраховані на тривалість зміни 7 год., а на роботах із шкідливими умовами праці (обпилювання, обприскування культур пестицидами та ін.) – 6 год.

Виробіток агрегату (графа 16-17) за годину змінного часу W_год, га/год, т/год, м³/год, - дорівнює

тут W_зм – виробіток агрегату за зміну, га/зм, т/зм, м³/зм;

Т_зм – тривалість зміни, год.

Якщо норма виробітку не встановлена, то її визначають за технічною характеристикою машини та коефіцієнтом використання часу зміни

де W_{тех.год} – виробіток агрегату за годину чистого часу (за характеристикою машини), га/год, т/год, м³/год;

τ – коефіцієнт використання часу зміни.

Виробіток агрегату (графа 18) становить

Кількість агрегатів п_агр (графа 14), необхідних для виконання даної роботи, визначають за формулою

тут Q – обсяг робіт (графа 5), га, т, м³;

Д_р – агротехнічна тривалість виконання операцій, діб.

Кількість трактористів-машиністів (графа 15) та допоміжних працівників (графа 16), що обслуговують агрегат визначають в залежності від його складу, прийнятої технологічної схеми роботи та рекомендацій заводів-виробників машин.

Витрату палива на одиницю роботи (графа 22) приймають за довідником або нормами витрати палива, які діють в господарстві. Витрату палива на весь обсяг роботи (графа 21) визначають множенням витрати палива (графа 22) на обсяг роботи (графа 5).

Якщо норма витрати палива не встановлена, то її визначають за формулою

де g_га – норма витрати палива, кг/га, кг/т, км/м³;

G_пн – витрата палива при номінальній потужності двигуна, кг/год, (з технічної характеристики трактора);

K_n – поправочний коефіцієнт, що враховує неповне завантаження двигуна на поворотах і переїздах, під час зупинок трактора з працюючим двигуном, який дорівнює: на енергоємних роботах – 0,93…0,95; на маенергожмних роботах – 0,80…0,85.

Затрати праці на одиницю роботи З_п, люд.-год/га, люд.-год/т, люд.-год/м³, (графа 20) визначають

тут т_мех, т_доп – чисельність трактористів-машиністів та допоміжних працівників, відповідно, що обслуговують агрегат при роботі в одну зміну.

Затрати праці на весь обсяг робіт (графа 19) знаходять множенням затрат на одиницю роботи (графа 20) на обсяг робіт (графа 5).

Прямі витрати грошових коштів на годину роботи агрегату S_год знаходять у довідковій літературі.

Основні (графа 23) витрати грошових коштів на одиницю основної роботи, S₀, грн./га, розраховують за формулою

або за формулою

де S_a – сумарні амортизаційні відрахування на агрегат, грн/га;

тут S_ат, S_ам, S_азч – відповідно амортизаційні відрахування на трактор, сільськогосподарську машину, зчіпку, грн./га;

тут а_рт, а_рм, а_рзч – відповідно норми річних відрахувань на реновацію трактора, сільськогосподарської машини, зчіпки, % (Додаток 30);

а_кт – норма річних відрахувань на капітальний ремонт трактора, %, (Додаток 30);

Б_т, Б_м, Б_зч – відповідно балансова вартість трактора, сільськогосподарської машини, зчіпки, грн., (Додаток 30);

п_м – кількість сільськогосподарських машин в агрегаті;

W_год – годинний виробіток агрегату, га/год., (ф.5);

S_прз - сумарні затрати на поточний ремонт та зберігання агрегату, грн./га;

де S_прзт, S_прзм – сумарні затрати на поточний ремонт та зберігання трактору та сільськогосподарської машини, грн.,/га;

тут а_прзт, а_рм, а_рзч – відповідно норми річних відрахувань на поточний ремонт, зберігання трактора, сільськогосподарської машини, %, (Додаток 30);

S_пмм – затрати на паливо, грн.,/га;

де g_га – питомі витрати палива, кг/га, (ф.8);

Ц_п – поточна ціна 1 кг палива, грн.;

S_зп – затрати на зарплату, грн./га;

тут k_нк – коефіцієнт, що враховує надбавку за класність:

- для 1 класу k_нк = 1,2;

- для 2 класу k_нк = 1,1;

f_м, f_доп – відповідно денні тарифні ставки механізаторів та допоміжного працівника для оплати праці на механізованих та кінно-ручних роботах, грн., що діють в господарстві на момент проведення даних розрахунків;

Приведені експлуатаційні грошові витрати (графа 24) при роботі МТА розраховують за наступною формулою

де Е_к – коефіцієнт ефективності капітальних вкладень в механізацію сільського господарства, Е_к = 0,15.

Кількість нормо-змін (графа 9) визначають окремо для кожного виду робіт

Для розрахунку обсягу тракторних робіт в умовних еталонних гектарах (ум.ет.га) через нормо-зміни (графа 6) кількість виконаних нормо-змін тракторами даної марки (графа 9) перемножують на змінний еталонний виробіток

де W_зм.ет – еталонний виробіток, ум.ет.га/зм, який визначають за наступною формулою

тут λ_е – коефіцієнт переведення даного трактора в умовні трактори (Додаток 36).