1.5. Взаємозалежність культури і компетентності

Для вирішення екологічних проблем сучасності на регіональних чи загальнодержавних рівнях необхідно, насамперед, вивчати загальносвітові

проблеми та спосіб їх вирішення. Сьогодні людство дедалі більше усвідомлює значення охорони навколишнього природного середовища як умови його виживання. Але, на жаль, суспільство ще недостатньо готове, виховане для реалізації природоохоронних заходів. Іншими словами, у людей відсутня екологічна грамотність і культура, не сформоване екологічне мислення. Тому роль екології в освіті, екологічна культура та екологічне виховання людей є особливо важливими. Кожний сучасний фахівець повинен мати екологічний світогляд.

Екологічна свідомість та екологічна культура є необхідними умовами для подолання негативних змін, що відбуваються у природному середовищі.

Від якості і темпів екологічного виховання, формування екологічної свідомості та екологічної культури залежить збереження нашої планети. Нині необхідно розробити навчальні програми і увести в освітні заклади усіх рівнів предмет "екологічна культура та екологічне виховання населення".

Одним із найважливіших завдань екологічної культури та екологічного виховання є формування у громадян раціонального природокористування, вміння бачити екологічні наслідки, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями та ін. Виділяють певні етапи у процесі неперервного екологічного виховання:

● екологічне просвітництво – це перший ступінь в екологічному вихованні, що формує перші елементарні знання про особливості взаємовідносин "суспільство-природа";

● екологічна освіта – це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є теоретичне формування екологічної свідомості;

● екологічне виховання – це формування в індивіда моральних принципів, що визначають його позицію та поведінку у сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів [9].

Головною метою екологічного виховання є формування екологічної

культури, що повинна включати взаємодії суспільства та природи, систему екологічних цінностей та екологічну відповідальність.

Варто відзначити, що в "Стратегії зберігання природи" Міжнародної

спілки охорони природи (1980 р.) введено такий пункт, як екологічне виховання населення. Найбільша ефективність екологічного виховання можлива за умов забезпечення його неперервності, комплексності, залучаючи всіх членів суспільства упродовж усього їхнього життя.

Нині екологічна освіта стала одним із ключових елементів програми

ЮНЕСКО (ООН з питань науки, освіти, культури). На сучасному етапі людського розвитку роль екологічної культури та екологічного виховання населення повинна підвищуватись. Теперішня екологічна ситуація вимагає від населення нового морального погляду у стосунках з природою, нових норм поведінки людини в довкіллі, почуття відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Зазначимо, що сьогодні немає достатніх інформаційних заходів на тему екологічної культури та екологічного виховання населення. Із телебачення, радіо та преси дізнаємось тільки про наслідки екологічних катастроф, загроз тощо. Для постійного екологічного виховання населення є потреба виділити окремий ефірний час на телебаченні, радіо та місця у пресі на цю тему.

Для виживання і розвитку суспільства виникає необхідність формування принципово нової ідеології, яка б відображала органічні взаємозв'язки і залежності між людиною та природою, між суспільством і природним середовищем.