Зміст теми

Недостатність травлення (мальдігестія) – такий патологічний стан шлунково-кишкового тракту (ШКТ), при якому організм адекватно не забезпечується поживними речовинами.

Класифікація недостатності травлення:

1) За масштабами порушення:

а) загальна (тотальна) - порушення засвоєння всіх видів поживних речовин

б) селективна (парціальна) – порушення засвоєння окремих класів поживних речовин.

2) За клінічним перебігом:

а) гостра,

б) хронічна.

3) За етіологічним фактором:

а) спадковообумовлена (вроджені аномалії розвитку і функції органів травлення),

б) набута, яка поділяється на:

- аліментарну (вживання недоброякісної їжі, нерегулярне і незбалансоване харчування, зловживання алкоголем).

- інфекційного походження (вплив бактерій, бактеріальних токсинів, вірусів, найпростіших, гельмінтів)

- обумовлену дією фізичних факторів (травми, гостра променева хвороба),

- пов’язану із дією хімічних агентів (отруєння неорганічними і органічними речовинами),

- дисрегуляційну – різні види порушення нервової і гуморальної регуляції процесів травлення (психоемоційні зрушення, психічні захворювання, органічні захворювання ЦНС, ушкодження периферичних структур ВНС)

4) За патофізіологічним принципом розрізняють недостатність травлення, яка обумовлюється порушеннями:

а) рухової функції ШКТ,

б) секреторної функції,

в) процесів всмоктування.

Недостатність травлення проявляється наступними синдромами:

1) Голодуванням.

2) Диспепсійним синдромом.

3) Обезводненням.

4) Порушенням кислотно-лужної рівноваги.

5) Кишковою аутоінтоксикацію.

6) Больовим синдромом.

Диспепсійний синдром включає в себе:

а) анорексію,

б) печію,

в) відрижку,

г) нудоту,

д) блювання,

е) метеоризм,

є) закрепи і

ж) пронос

1) Анорексія – відсутність апетиту при об‘єктивній потребі в харчуванні. Розрізняють наступні види анорексії:

- диспепсійну – виникає при захворюваннях органів травлення,

- інтоксикаційну – розвивається при гострих і хронічних отруєннях,

- нейродинамічну – розвивається внаслідок реципрокного гальмування центру апетиту при перезбудженні інших структур підкоркових центрів ЦНС (наприклад, лімбічної системи),

- нейроендокриннопатичну – обумовлену органічними ушкодженнями ЦНС (наприклад, гіпоталамуса) і ендокринними захворюваннями (гіпофізарна кахексія, адісонова хвороба).

2) Печія (pyrosis) – неприємне відчуття жару за ходом стравоходу. Розвивається в результаті попадання вмісту шлунку у стравохід (рефлюкс). Можлива при:

а) надмірному утворенні шлункового соку,

б) при функціональній недостатності кардіального сфінктера.

3) Відрижка (eructatio) – раптове, самовільне попадання в ротову порожнину газів із шлунка, іноді із незначною кількістю його вмісту. Можлива при накопиченні газів у шлунку, що спостерігається при:

а) надмірному надходженні їх із їжею і напитками та при заковтуванні повітря (аерофагія),

б) надмірному утворенні газів у самому шлунку, що можливо при тривалій затримці там їжі (виразка, рак шлунка).

4) Нудота (nausea) – своєрідне неприємне відчуття в епігастральній ділянці, грудях, роті, яке пов’язане із активацією парасимпатичної нервової системи і супроводжується загальною слабістю, пітливістю, підвищеним слиновиділенням, похолодінням кінцівок, блідістю шкіри, зниженням артеріального тиску (АТ)

5) Блювання (vomitus) – складний рефлекторний процес, який супроводжується викидом вмісту шлунку назовні через рот. Розрізняють наступні патогенетичні варіанти блювання:

А) центральне – пов’язане із збудженням центру блювання у довгастому мозку:

а) органічного походження (менінгіти, енцефаліти, пухлини мозку);

б) умовнорефлекторного походження (при збуджуючих сигналах від кори великих півкуль);

в) вестибулярного походження (при розладах функції лабіринту),

Б) гематогенно-токсичне – обумовлене безпосередньою дією на центр блювання токсичних речовин:

а) екзогенного походження (чадний газ, алкоголь, токсини бактерій, медикаментозні препарати;

б) ендогенного походження (токсичні продукти порушеного метаболізму при уремії, недостатності печінки, непрохыдносты кишечника),

В) вісцеральне (рефлекторне) – при надходженні збуджуючих сигналів у центр блювання із певних рецепторних полів (шлунка, жовчних шляхів, очеревини і т.

6) Закреп (obstipatio) – сповільнене, затруднене, систематично недостатнє спорожнення кишок. У розвитку такого стану розрізняють 2 механізми:

а) спастичний – довготривалий спазм мускулатури кишечника (запальні, проктогенні, механічні і тосичні),

б) атонічний – втрата тонусу м’язів стінки кишки (аліментарного походження - мало клітковини в їжі; неврогенного походження; гіподинамічного походження - тривале перебування хворих на ліжковому режимі; при аномаліях розвитку товстої кишки - х-ба Гіршпрунга; при порушеннях водно-солевого обміну - обезводнення).

7) Пронос (diarea) – часте випорожнення кишок рідкими каловими масами, в основі якого можуть лежати наступні механізми: а) осмотичний (підвищення осмотичного тиску кишкового вмісту), б) секреторний (активація секреції іонів натрію і хлору, що викликає підсилену секрецію води в просвіт кишок), в) гіперкінетичний (підвищення кишкової моторики), г) діарея, обумовлена підвищеною проникливістю стінок кишки (запалення).

8) Метеоризм – надлишкове скупчення газів в травному тракті за рахунок їх підвищеного утворення або недостатнього виведення. Розрізняють:

а) аліментарний – пов’язаний із вживанням грубої їжі (багатої на клітковину і крахмал),

б) метеоризм при розладах травлення (ферментопатії, поушення всмоктування, кишкові дисбактеріози).