- •Правова природа та види міжнародних стандартів у сфері місцевого самоврядування
- •1.2 Порядок імплементації норм міжнародного права в норми національного законодавства
- •2.1 Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 року
- •2.2 Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями
- •2.3 Всесвітня декларація місцевого самоврядування
- •3.1 Вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів
3.1 Вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування відповідно до міжнародних стандартів
На сучасному етапі місцеве самоврядування трактується як одна з основ демократичної системи управління суспільством, організаційна форма здійснення населенням влади на місцях, що дозволяє розкрити соціально-політичний і економічний потенціал його первинного суб’єкта - територіальної громади, адміністративно-територіальної одиниці, поєднати інтереси населення та держави. Конституція України у статті 140 визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Однак за ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 р. це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Тобто це фундаментальне поняття вітчизняної науки трактується у законодавстві України неоднозначно, відображаючи у Конституції, законах, підзаконних актах різні концепції походження місцевого самоврядування. Як зазначалось, місцеве самоврядування є не тільки гарантованим державою правом, реальною здатністю і багатогранною соціально корисною діяльністю, а й певною соціальною системою, організаційно-правовим організмом, завдяки якому територіальні громади здійснюють функції і повноваження місцевого самоврядування.
Законодавець розуміє територіальну основу місцевого самоврядування - село, селище і місто. Громада як територіальна одиниця, базова ланка територіального устрою - це частина території держави, що має чітко визначені межі і є просторовою основою для діяльності суб’єктів місцевого самоврядування. У системі місцевого самоврядування України територіальна громада - найслабша ланка, хоча це її базовий елемент. Це пояснюється тим, що вона:
1) як правило, не структурований організм, не має елементів громадської багатоманітності й конкуренції, переважає атомістична структура (кожен член громади сам за себе, політично структуризовані громади лише під час виборів), тому панує байдужість до спільних справ;
2) не має чітко визначеного статусу, хоча правові акти наділяють її певними правами й обов’язками. Громада позбавлена прав юридичної особи, хоча в неї є майно, фінанси, установчі права тощо;
3) не всі громади мають місцеву еліту, професійних муніципальних службовців, здатних утверджувати ідеали самоврядування.
Дослідники роблять висновок, що територіальна громада в Україні, порівняно з іншими європейськими країнами, - неефективний політико-правовий і соціально-економічний інститут, що потребує подальшого реформування.
Оцінюючи сучасний стан місцевого самоврядування, модель територіальної організації влади України, основними недоліками і проблемами можна назвати:
1. Неоднозначне визначення суб’єкта місцевого самоврядування. Причини недостатньої ефективності місцевої публічної влади частково закладені у самій її конституційній моделі, розбіжні трактування поняття «місцеве самоврядування» у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985 р. (далі - Хартія) та Конституції. За статтею 3 Хартії основним суб’єктом місцевого самоврядування є органи місцевого самоврядування, у Конституції - територіальна громада. Конституція України не дає чіткого розуміння суб’єкта місцевого самоврядування на рівні району та області, констатується, що обласні і районні ради - органи, які представляють спільні інтереси територіальних громад. У Рекомендації КМРЄ 102 (2001) звернуто увагу на потребу «створення визначеної Конституцією демократичної системи регіонального самоврядування, яка б прямо представляла інтереси громад на проміжному рівні між місцевими та державними органами влади».
2. Конституційне визначення місцевого самоврядування лише як права територіальної громади. Це поняття (ч. 1 ст. 140 Конституції України: «право територіальної громади... самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України») обмежене, поряд з тим, яке є в Хартії (право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ та управляти нею, діючи в межах закону під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення). Розуміння цього поняття лише як права, що не підкріплене можливістю його реалізації, юридично обґрунтовує існування громад, які не матимуть реальної спроможності самостійно вирішувати питання місцевого значення. Важливо, щоб територіальні громади стали дієвими структурами, які зможуть за рахунок раціоналізації внутрішніх і зовнішніх форм життєдіяльності досягти кращих результатів у своїй діяльності. Деякі норми у цій сфері залишаються декларацією. Реального механізму їх функціонування на зразок ефективних систем і моделей місцевого та регіонального самоврядування європейських країн поки що не створено. Можливо, ці проблеми слід розв’язати в окремому законі про територіальну громаду. Слід пам’ятати, що функції органів місцевого самоврядування похідні від територіальної громади, продовження функцій цих спільнот. Основним завданням органів місцевого самоврядування безпосередньо локального та регіонального рівнів є реалізація територіальною громадою її колективного права на місцеве самоврядування, яке має невід’ємний та невідчужуваний характер [36, с.321-323].
3. Чинна Конституція зафіксувала адміністративно-територіальний устрій часів СРСР і наслідок - велика кількість громад, економічно й фінансово неспроможних виконувати покладені законом функції і повноваження. Це зумовлене тим, що в Конституції відсутня норма про можливість створення адміністративно-територіальної одиниці за умови, коли органи територіальної громади цієї одиниці здатні забезпечити надання мінімального обсягу публічних послуг. Більшість територіальних громад в Україні не самодостатні, така практика не відповідає Номенклатурі територіальних одиниць для статистики N.U.T.S., якій мають відповідати регіони нових країн-членів ЄС. Обов’язкові регіональні рівні: NUTS 1 (3-7 млн жителів), NUTS 2 (800 тис.-3 млн), NUTS 3 (150-800 тис.); NUTS 4 і 5 - місцеві одиниці на добровільних засадах. Якщо країна-член ЄС не має на певному рівні АТО адекватного розміру, його встановлюють через об’єднання менших сусідніх адміністративних одиниць у «неадміністративні одиниці» [35].
Не дивлячись на здійснення інтеграції України до ЄС, необхідне впровадження вітчизняної моделі, яка б відповідала нормам ЄС, враховуючи досвід, наприклад Польщі, інших держав, які недавно ввійшли до ЄС. Це чергове підтвердження потреби внесення змін до Конституції, інших нормативно-правових актів про місцеве самоврядування. Без цього неможливе проведення статистичного аналізу відсталих регіонів, рівня соціально- економічного розвитку регіонів, отримання фінансової допомоги. Можливі різні варіанти впровадження системи NUTS, у будь-якому разі вони повинні враховувати існуючий і перспективний адміністративний поділ, особливості розвитку територій, громад для створення умов їх розвитку. Отже, необхідна цілісна модель вітчизняної системи статистичного обліку.
4. Відсутність конституційних положень про врахування інтересів місцевого населення при здійсненні місцевого самоврядування. Серед конституційних засад місцевої і регіональної демократії не відображено завдання місцевого самоврядування, тобто забезпечення інтересів місцевого населення. Конституція України не використовує поняття «інтерес населення», йдеться лише про «спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст», які представляють районна чи обласна ради (ч. 4 ст. 140). З такою прогалиною пов’язана інша проблема - у Конституції відсутня норма про обов’язкове врахування інтересів територіальних громад при прийнятті державою рішень щодо усіх питань, що стосуються місцевого самоврядування.
5. Відсутність серед конституційних засад принципів повсюдності місцевого самоврядування, субсидіарності. Зі змісту Конституції випливає, що здійснення місцевого самоврядування охоплює межі населених пунктів. Існують території, які, по суті, не охоплені місцевим самоврядуванням, і немає підстав поширити юрисдикцію існуючих органів самоврядування на навколишні землі населеного пункту. Тому проблемною є реалізація принципів повсюдності місцевого самоврядування, незмінності територіальних меж місцевих влад (ст. 5 Хартії). Застосування принципу субсидіарності - європейського правового стандарту місцевого самоврядування, що довів свою ефективність у країнах Європи, сприяло вдосконаленню існуючих моделей місцевого самоврядування, взаємодії держави і громад, розподілу повноважень органів місцевого самоврядування.
6. Недосконала організація публічної влади на регіональному рівні. За відсутності норми про наявність виконавчих органів у районних і обласних радах місцеве самоврядування на регіональному рівні має декларативний характер, а більшість важелів впливу концентруються в місцевих державних адміністрацій. Це порушення принципу організаційної самостійності, зокрема, непідпорядкованості органів місцевого самоврядування іншим суб’єктам влади. Адміністративний контроль за їх діяльністю здійснюється лише з метою забезпечення законності, конституційних принципів місцевого самоврядування[12].
7. Недосконалість правового регулювання відносин органів виконавчої влади на місцях і органів місцевого самоврядування. Механізм їх взаємодії не враховує принцип субсидіарності, частина повноважень місцевого самоврядування «делегована», що фактично створило «конкуренцію компетенцій», коли одні питання опинилися у віданні різних органів влади. Очевидно, в Україні не достатньо реалізовано принцип правової самостійності місцевого самоврядування. Порівняння переліку повноважень місцевих органів державного управління (Закон України «Про місцеві державні адміністрації» 1999 р.) і місцевого самоврядування (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 р.) показує, що 16 напрямків їх діяльності збігаються цілком, а 12 - частково. Проблемою є великий обсяг не підкріплених фінансами делегованих державою повноважень.
8. Надмірна конституційна регламентація питань внутрішньої організації системи місцевого самоврядування, порядку реалізації компетенції і повноважень. Конституція України не передбачає можливості громади обирати модель місцевого самоврядування (як у країн ЄС, РЄ), відійти від уніфікованої моделі самоврядування усіх населених пунктів і рівнів, побудованої навколо місцевого голови (ст. 141). Організація діяльності місцевого самоврядування є справою кожної громади, тому регулювати її слід не в Конституції, а законі (з варіантами вибору) та статуті територіальної громади.
9. Обмеження самостійності органів місцевого самоврядування у визначенні питань своєї компетенції. Принцип вільного здійснення ними власних ініціатив передбачає можливість вирішення питань, які не виключені з їх компетенції і не віднесені до компетенції іншого органу. Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією і законами. Тобто обмежено самостійність у вирішенні питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, і свободу ініціативи. Це стримувальні фактори розвитку статутного права, бо законодавство, надаючи право громадам приймати статути, фактично позбавляє їх предмета регулювання.
10. Відсутній чіткий підхід до визначення категорій осіб, наділених правом безпосередньої участі у здійсненні місцевого самоврядування. Йдеться про нерозме- жовані категорії «жителі» громади і «громадяни», адже жителями громад можуть бути не лише громадяни. За Конституцією (ст. 70) право голосу на місцевих виборах, референдумах мають виключно громадяни України. Незважаючи на ч. 2 ст. 141 Конституції, за якою «... депутати обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування», використання категорії «жителі» без належного тлумачення може призвести до труднощів у реалізації таких норм. Ця неузгодженість призвела до правової суперечності між Конституцією і профільними законами. Логічно, якби жителі громад без громадянства України (особи без громадянства, іноземці), але які на законних підставах проживають у межах певних населених пунктів, були наділені правом участі у безпосередньому прийнятті рішень з питань місцевого значення. Це відповідало б і Конвенції про участь іноземців у суспільному житті на місцевому рівні 1992 р., засвідчило б довіру держави до постійних мешканців [21, с.213-238].
11. Відсутні спеціалізовані органи місцевого самоврядування - муніципальна міліція, місцевий і регіональний омбудсмен, уповноважений територіальної громади, органи самоорганізації населення, що допомагають органам і посадовим особам місцевого самоврядування у реалізації покладених завдань щодо обслуговування населення. Деякі з них закріплені у законодавстві, але не функціонують на практиці.
12. Недосконала матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування. Слід запровадити інструменти фінансового стимулювання депресивних територій, активно надавати дотації і субвенції, залучати інвестиційні ресурси, доходи транскордонної діяльності, цільових контрактів, фондів ЄС і донорських програм, проектів. Саме тому, необхідно здійснювати подальше удосконалення наповнення місцевих бюджетів і сплати місцевих податків [15, с.1-73].
13. Недосконалість юридичної мови і юридичної техніки. Так, у назві Європейської конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або органами влади 1980 р. спостерігається неточність офіційного перекладу. Общин в Україні за законом не існує, а є громади, напевно, про них йдеться у цьому документі. Так само зазначимо і про несвоєчасність чи непослідовність, іноді вибірковість при внесенні змін до законодавства України у зв’язку з виконанням міжнародних зобов’язань у сфері місцевого самоврядування [33].
Цей перелік можна продовжити, є багатоаспектні проблеми. Доцільно внести зміни і доповнення до нормативно-правових актів, насамперед Конституції, законів про місцеве самоврядування, вибори депутатів місцевих рад і їх голів, місцеві державні адміністрації, стимулювання розвитку регіонів, територіальний устрій, службу в органах місцевого самоврядування, транскордонне співробітництво і т. ін. Можливо, не зайвим є прийняття кодифікованого акта - Муніципального кодексу України, модельних (типових) актів, пов’язаних із статутною діяльністю територіальних громад, типових регіональних цільових контрактів, місцевих і регіональних стратегій розвитку. Попереду імплементація міжнародно-правових норм, гармонізація національного законодавства з існуючими європейськими стандартами, їх застосування на практиці.
ВИСНОВКИ
На сучасному етапі проведення демократичних реформ в Україні, євроінтеграції та імплементації міжнародно-правових стандартів у національне законодавство постає необхідність належного вивчення відповідності системи місцевого самоврядування, її правової, організаційної і матеріально-фінансової основ міжнародним стандартам. Це сприятиме виокремленню існуючих проблем у зазначеній сфері, а також пошуку ефективних шляхів їх вирішення з метою належного забезпечення інтересів населення, територіальних громад, взаємодії органів влади усіх рівнів і водночас збереженню територіальної цілісності держави.
При цьому слід враховувати, що важливі не тільки загальні визнання і законодавче (конституційне) закріплення міжнародних стандартів в сфері місцевого самоврядування, а й реальний і ефективний режим їх дотримання. Саме для того, необхідний конкретний внутрішньодержавний механізм дотримання міжнародних стандартів в сфері локальної демократії, а він напряму є пов’язаним з обсягом компетенційних повноважень ОМСВ, які вони здійснюють в рамках територіальної громади з метою забезпечення реалізації колективних і індивідуальних інтересів її членів. Формування такого механізму залишається однією з найбільш актуальних проблем вдосконалення українського законодавства.
На мою думку для удосконалення механізму застосування міжнародних стандартів у галузі місцевого самоврядування необхідно здійснити:
• удосконалення організації і функціонування системи місцевого самоврядування, її територіальної основи - базових адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких громади, їх жителі самостійно вирішують питання місцевого значення. Це передбачає належне впровадження системи NUTS в Україні, подальше проведення адміністративно-територіальної й інших реформ;
• оптимізація організаційних засад виконавчої влади регіонального і місцевого рівнів, чіткий розподіл повноважень органів місцевої державної влади й місцевого самоврядування, їх взаємодія з громадськими організаціями, міжнародними неурядовими і міжурядовими організаціями, активне залучення населення до реалізації місцевого самоврядування і прийняття відповідних рішень, а територіальних громад, їх органів - до міжнародної правотворчої і правореалізаційної діяльності;
• зміцнення гарантій місцевого самоврядування, удосконалення механізмів захисту прав та інтересів територіальних громад, їх органів, посадових осіб, зокрема, запровадження місцевих і регіональних омбудсменів, муніципальної міліції і т. д.;
• застосування форм прикордонного, міжрегіонального і транскордонного співробітництва, налагодження дружніх відносин населених пунктів з метою обміну позитивним досвідом територіальних громад, органів місцевого і регіонального самоврядування України та інших європейських країн, залучення інвестицій для господарської, інноваційної, туристичної та іншої діяльності;
• державна політика у сфері місцевого самоврядування як важливий елемент внутрішньої політики держави має бути динамічною і конструктивною, враховувати місцеві й регіональні особливості, соціально-економічні проблеми, потреби населення, місцеві традиції, міжнародні стандарти демократичного врядування, позитивний досвід європейських країн. Вона не має призвести до багатовладдя, протистояння центральної, регіональної і місцевої влади;
• удосконалення матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування в Україні відповідно до існуючих європейських стандартів, розширення джерел фінансування, системи надходжень до місцевих бюджетів, залучення коштів та інших ресурсів від реалізації міжнародних проектів і програм, фондів ЄС та ін.;
• зменшення бюрократичних процедур, надання якісних послуг населенню органами і посадовими особами місцевого самоврядування, використання інститутів муніципального менеджменту, державно-приватного партнерства тощо.
На сьогодні в Україні сформовано значний масив міжнародних документів положення яких направлені на врегулювання питань існування та розвитку інституту місцевого самоврядування. Норми, що містяться в цих документах регулюють відносини у сфері муніципального права з різною потужністю - від встановлення фундаментальних стандартів, до постанов рекомендаційного характеру. Переважна більшість міжнародних документів розширює коло прав органів місцевого самоврядування. Такі норми у системі стають сприятливим ґрунтом для розвитку та збільшення питомої ваги місцевого самоврядування в управлінні державою.
Також, необхідно констатувати, що положення міжнародних документів, що містять стандарти у сфері місцевого самоврядування здебільшого сприйняті національним законодавством. Водночас як національні, так і міжнародні джерела відокремлено не можна визнавати самостійними та достатніми регуляторами муніципальних правовідносин, тільки у своїй сукупності вони складають оптимальну та зважену правову систему.
Отже, під впливом глобалізації нині відбувається певна уніфікація систем врегулювання муніципально правових відносин різних країн. У цьому процесі центральне значення мають саме міжнародні документи. Для України вони є досить важливими, адже допомагають не тільки будувати ефективну правову систему, що відповідає міжнародним вимогам, але й реалізовувати стратегічні євроінтеграційні програми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Європейська хартія місцевого самоврядування [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=994_036.
Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1996 року.
Закон України «Про асоціації органів місцевого самоврядування» від 16 квітня 2009 р.
Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р.
Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 г. Преамбула. – Страсбург, 1986.
Всемирная Декларация местного самоуправления 1985 г. Преамбула. – МСМВ, 1986.
Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями: конвенція від 21 тр. 1980 р.: ратифікована законом України від 14. 07.1993 р. № 3384 -XII (3384-12)-ВР [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_106. – Назва з екрана.
Акти європейського права з питань регіональної політики та місцевого самоврядування / В. М. Литвин та ін. - К. : Парламентське вид-во, 2010. - 792 с.
Акти європейського права з питань регіональної політики та місцевого самоврядування / Заг. ред. А.П. Яценюка. – К.: «Парламентське видавництво», 2007. – 608 с.
Батанов О.В. Міжнародні стандарти місцевого самоврядування // Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К.: Укр. енциклопедія., 2001. – С. 698.
Батанов О.С. Муніципальна влада в Україні: Проблеми теорії та практики: Монографія / Відп. ред. Баймуратов М.О.. – К. : - Видавництво «Юридична думка», 2010. – 656 с.
Батанов О.В. Територіальна громада - основа місцевого самоврядування в Україні. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.
Баймуратов М.О. Європейські стандарти локальної демократії та місцеве самоврядування в Україні / М.О. Баймуратов // Х.: «Одісей», 2000. – С. 1–73.
Баймуратов М.О. Правова природа міжнародних (європейських) стандартів локальної демократії та їх роль у становленні місцевого самоврядування в Україні: питання сприйняття та імплементації / М.О. Баймуратов // Наукові читання. Присвячені пам’яті В.М. Корецького: Зб. наук. Праць / Київський університет права НАН України. – К.: Вид- во Європ. ун-ту, 2008. – С. 12–21.
Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Роль международных стандартов местного самоуправления в формировании компетенции публичной самоуправленческой (муниципальной) власти / / М.О. Баймуратов, В.А. Григорьев // О.: «Феникс», 2003. – 160 с.
Барвіцький В.Ю., Батанов О.В. Муніципальне право зарубіжних країн. Ч. 3. / за заг. Ред. П.Ф. Мартиненка. – К.: «Знання України», 2006. – 284 с.
Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні / П.Д. Біленчук, В.В. Кравченко, М.В. Підмогильний // К.: «Атіка», 2000. – C. 25–38.
Баймуратов М. О. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування: від міжнародної угоди до імплементації у національне законодавство: вибори та демократія. - 2006. - №4. - С.21.
Баймуратов М.О. Міжнародні зв’язки і стандарти в системі місцевого самоврядування України // Муніципальне право України: Підручник/ За ред. Погорілка В.Ф., Фрицького О.Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С.315-348.
Васильєв Є.О. «Роль органів місцевого самоврядування у створенні локальної системи зовнішньоекономічної діяльності», дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, 2016.
Волошин Ю. О. Конституційно-правове забезпечення європейської міждержавної інтеграції: теоретико-методологічні аспекти: Монографія. - К.: Логос. - 2010. - С. 259.
Глевацька Н. М. «Міжнародні стандарти у системі місцевого самоврядування України», Наукові праці КНТУ, Випуск 15, 2009, с. 114-122.
Грирорьєв В.А. «Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні», автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, 2002.
Корнієнко М.І. «Конституційно-правові основи місцевого самоврядування» // Муніципальне право України: Підручник/ За ред. Погорілка В.Ф., Фрицького О.Ф. – К.: Юрінком Інтер, 2001.- С.85-114.
Куйбіда В.С. «Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні». – Львів.: Літопис. – 2001.
Куйбіда В. С. Досвід впровадження стандартів доброго врядування на місцевому рівні в Україні та інших європейських країнах : зб. наук.-аналіт. та навч.-метод. матеріалів, норм.-прав. актів з питань впровадж. стандартів доброго врядування на місц. рівні / В. С. Куйбіда, В. В. Толкованов ; М-во регіон. розв. та буд-ва України, Центр дослідж. питань регіон. і місц. розв. та сприяння адм. реформі. – К. : Крамар, 2010. – 258 с.
Камінська Н. В. «Європейська система місцевого і регіонального самоврядування (міжнародно-правові засади становлення, функціонування та розвитку)» : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.11 / Н. В. Камінська ; Київ. нац. ун-т. ім. Тараса Шевченка. - К., 2013. - 474 с.
Квач С.С., «Міжнародно-правова складова муніципального права України: постановка проблеми», Електронний ресурс. - http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/31311/%D1#chapter.
Камінська Н.В., «Правові стандарти ЄС у сфері регіонального розвитку», Електронний ресурс, - http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/34451/%CD#chapter.
Камінська Н. В. «Місцеве самоврядування: теоретико-історичний та порівняльно-правовий аналіз»: навч. посіб. / Н. В. Камінська. – К. : КНТ, 2010. – 232 с.
Камінська Н.В. «Ключові напрями вдосконалення законодавства України у сфері місцевого самоврядування», Електронний ресурс. - http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/28241/%CD#chapter.
Квач C.С., «Роль міжнародних стандартів у процесах формування національного муніципального законодавства». – Електронний ресурс. - http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/17620/%D1.
Кучабський О. Г. Перспективи впровадження статистичної системи NUTS в Україні в контексті адміністративно-територіальної реформи // Державне управління : теорія та практика : електронне видання. - 2006. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.viche.info/journal
Калашніков В. М. «Принципи місцевого самоврядування: європейські стандарти та національне законодавство» / В. М. Калашніков, А. О. Хмельников // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. - 2003. - Спец. вип. - С. 321-323.
Ляхівненко С. М. «Міжнародні правові стандарти: до визначення поняття та видової характеристики» / С. М. Ляхівненко // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. - 2011. - Вип. 51. - С. 629-636.
Міжнародно-правове регулювання місцевого самоврядування Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування [Електронний ресурс] // Публікації для тих, хто навчається. – Режим доступу : http://skaz.com.ua/pravo/2459/index.html
Муніципальне право України: Підручник / Кол. авт.; За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер. - 2006. - С. 447.
Мойсієнко В. М. «Міжнародні стандарти місцевого самоврядування та їх імплементація в українському законодавстві» / В. М. Мойсієнко // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. - 2003. - Спец. вип. - С. 340-343. - Бібліогр.: 12 назв. - укp.
Науково-просвітницький правничий журнал «Вибори та демократія», №4 (10), 2006.
Руда Н.І. Право громадян на здійснення місцевого самоврядування: теоретичні аспекти // Держава і право. - 2000. - № 7. - С. 183.
Ровинська К. І. Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування як основа формування місцевого самоврядування в Україні [Електронний ресурс] // Збірник наукових статей. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2013-1/doc/5/02.pdf
Тодика Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. - X., 1999. - С. 80.
Трояновський В.В. Європейська хартія місцевого самоврядування як фундамент розвитку місцевої демократії в державах Європи [Електронний ресурс] // Збірник наукових статей. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej10/doc_pdf/Troyanovsky.pdf
Фоміна Д.С. «Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування 1985 року та інших міжнародно-правових актів щодо правової організації місцевого самоврядування», Наукові праці. Державне управління, Випуск 214. Том 226, 2013, с. 109-113.
Шумак І.О. Запровадження стандартів Європейського Союзу в адміністративно-територіальному устрої України / І.О. Шумак // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 378-380.
Яцунська О.О. Світовий досвід місцевого самоврядування та перспективи його інституціонально-системного втілення в Україні: автореф. дис...канд. політ. наук: 23.00.02 / О.О. Яцунська // Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2001. - 20 с.
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС СПИСКУ ДЖЕРЕЛ
Книги:
Один автор |
|
Законодавчі та нормативні документи |
|
Дисертації |
|
Автореферати |
|
Частина книги, періодичного, продовжуваного видання
|
|
Електронні ресурси |
|
