Література:

1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2008. – 504 с.

2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / відп. редактор В.Н. Денисов. – К. : Юстиніан, 2003. – 184 с.

4. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоре­тичні аспекти). – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.

5. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). – Одесса: Юрид. Літ., 2002. – 278с.

6. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.

7. Порівняльне правознавство / за ред. В.Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с.

8. Порівняльне правознавство : підручник / за заг. ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с.

9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.

Тема 3. Види порівняльно-правових досліджень і правила їх організації

1. Різні рівні порівняння в залежності від об’єктів дослідження.

2. Оціночне та безоціночне порівняння.

3. Методика порівняльно-правового дослідження.

Методичні рекомендації:

У першому питанні слід відмітити, що у залежності від об’єктів дослідження порівняння проводиться на різних рівнях. Перший та найнижчий рівень – це порівняння правових норм. Другий рівень – це порівняння правових інститутів та галузей права. Третій рівень, вищий, – це порівняння правових систем у цілому. У другому питанні потрібно висвітлити оціночне та безоціночне порівняння. Оціночне порівняння використовує чи ставить за мету критичну оцінку. Метою безоціночного порівняння є краще й глибше дослідження зарубіжного (іноземного) права як на теоретичному рівні, так і на практико-прикладному.

У третьому питанні студент має розкрити методику порівняльно-правових досліджень. Методика порівняльно-правових досліджень є сукупністю взаємопов’язаних етапів (стадій) і правил найбільш відповідного застосування порівняльно-правового та інших наукових методів і способів пізнання правових явищ з метою виявлення подібних і відмітних ознак, групування, класифікації цих явищ.

Література:

1. Бехруз Х. Сравнительное правоведение. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2008. – 504 с.

2. Голяк Л.В., Мацко А.С., Тюріна О.В. Порівняльне правознавство. – К.: МАУП, 2004. – 200 с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство / відп. редактор В.Н. Денисов. – К. : Юстиніан, 2003. – 184 с.

4. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти). – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.

5. Оборотов Ю. М. Традиції та оновлення у правовій сфері: питання теорії (від пізнання до розуміння права). – Одесса: Юрид. Літ., 2002.-278с.

6. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 352 с.

7. Порівняльне правознавство / за ред. В.Д. Ткаченка. – Х. : Право, 2003. – 274 с.

8. Порівняльне правознавство : підручник / за заг. ред. О.В. Петришина. – Х.: Право, 2011. – 272 с.

9. Савчин М.В. Порівняльне правознавство: Загальна частина. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 288 с.

10. Скакун О.Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.