Навіщо ж вчителю володіти системою методів науково-педагогічних досліджень?

У зв'язку з цим буде доречним навести висловлювання видатних педагогів минулого. Один з них - К. Д. Ушинський – висловив таку думку: “Якщо ви хочете виховувати дитину у всіх відношеннях, то вам спочатку треба вивчити її у всіх відношеннях”.

Як показав свого часу відомий психолог М. Я. Басов 1925 р., дослідницький підхід лежить у самій основі педагогічної професії. Навіть якщо вчитель будує свою діяльність у руслі загальноприйнятої, традиційної методики, не ставлячи перед собою ніяких інноваціних завдань, він, щоб добиватися певних успіхів, повинен постійно здійснювати ті чи інші дослідницькі дії. Це зумовлено насамперед тим, що вчителю необхідно у своїй діяльності враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів. “Кожний метод, хоч би який він був досконалий, перетворюється в щось мертве, у шаблон, якщо в застосуванні його не буде проявлено всієї гнучкості, яка завжди необхідна в роботі з дитячим колективом… Для цього,- розвиває свою думку М. Я. Басов,- як основна умова вимагається така організація роботи педагога, яка забезпечує дослідницьке ставлення його до дитини”.

Взагалі педагог-практик має унікальні можливості для всебічного вивчення дітей, для спостереження за їх учбовою діяльністю та поведінкою в природних умовах повсякденного шкільного життя. Адже він це життя безпосередньо організовує й спрямовує, він пізнає особливості кожної дитини в процесі її природної життєдіяльності, здійснюючи процеси навчання і виховання. За переконаннями відомого психолога С. Л. Рубінштейна, “вивчати дітей, виховуючи і навчаючи їх, з тим, щоб виховувати і навчати, вивчаючи їх,- таким є шлях єдино повноцінної педагогічної роботи”.

Через особливу складність, високу варіативність та індивідуалізованість навчально-виховного процесу його відтворення в спеціальних дослідних лабораторіях неможливе і малоефективне. Тому лабораторією стає безпосередньо сама школа, діяльність педагога-практика. У зв'язку з цим ще Л. М. Толстой 1936 р. висловив таку думку: “Тільки тоді, коли кожна школа буде, так би мовити, педагогічною лабораторією, тільки тоді школа не відстане від загального прогресу, і досвід буде спроможний закласти тверді основи для науки освіти”. Інший яскравий представник прогресивного напряму в педагогіці дореволюційної Росії – П. Ф. Каптерєв – резюмував свої міркування у вигляді своєрідного кредо: “Експерименти всюди, їх боятися нема чого. Вовків боятися – у ліс не ходити; експериментів побоюватися – в педагоги не йти. Треба турбуватися не про те, щоб експериментів не було, а про те, щоб вони проводилися добре, за належних умов і підготовки, суто свідомо”.

2. Основні елементи педагогічного дослідення.

Під організацією досліджень розуміють взаємозв'язок складових елементів дослідницької роботи.

Складові елементи дослідження:

• Об'єкт дослідження – педагогічні явища, факти, на які спрямована практична або теоретична діяльність дослідника.

• Предмет дослідження – це певні сторони, якості, відносини об'єкта, що досліджуються з певною метою в даних умовах.

Предмет дослідження більш вузьке поняття, ніж об'єкт дослідження. В ролі об'єкта, наприклад, можуть виступати методи виховання, а предмета – тільки одна група цих методів, приміром методи стимулювання.

• Мета – це ціль, яку поставив перед собою дослідник. Мета показує, для чого вивчається предмет дослідження

• Завдання – конкретизовані цілі з урахуванням предмета дослідження, наукової прблеми, що доліджується.

• Гіпотеза дослідження – передбачення того, як протікатиме досліджувальний процес чи явище.

• Методика дослідження – перелік прийомів, засобів, з допомогою яких будуть розв'язані задачі дослідження, перевірена гіпотеза, отримані достовірні наукові факти.

• Отримання та аналіз наукових фактів з допомогою розроблених методів дослідження, формування висновків.

• Втілення у практику результатів дослідження.