Педагоги минулого про трудове виховання.

Ж.Ж.Руссо (1722-1778).

Праця – обов´язок кожної людини. Існування людей повинно підтримуватись особистою працею. Без праці не може бути нормального людського життя. Вільною являється та людина, яка живе своєю працею. За думкою Руссо завдання заключається в тому, щоб виховати таку людину, яка б ні від кого не залежала, жила б результатами своєї праці, цінувала б свою свободу і вміла б її захищати. Та людина, яка цінує свою свободу, навчиться поважати і свободу інших, засновану на праці.

У своєму романі-трактаті “Еміль або про виховання” Руссо показав шлях виховання нової людини. Головний герой – Еміль – вихідець із знатної сім´ї. В результаті виховання стає вільнодумцем і живе власною працею. В першу чергу Еміль навчається столярному ремеслу, живе життям ремісника, поважає людей праці, саму працю, спілкування під час праці. Він їсть хліб, який сам зробив.

Отже, праця за Ж.Ж.Руссо – суспільний обов´язок вільної людини, а також засіб виховання.

Й.Г.Песталоцці (1746-1827)

Одним із найважливішим засобів виховання і розвитку людини, за Песталоцці, є праця, яка розвиває не тільки фізичні сили, але і розум, формує моральні якості.

Він був прихильником зв’язку навчання з виробничою працею. Відкрив “Заклад для бідних “, в якому було до 50 сиріт і безпритульних дітей. Вихованці працювали на полі ( біля школи були ділянки землі і кожна дитина обробляла свої грядки ), на ткацьких та прядильних станках. Сам Песталоцці навчав дітей читати, писати, рахувати, займався їх вихованням, а ремісники вчили їх прясти і ткати.

Все це він описав в романі “Лінгард і Гертруда”

Роберт Оуен ( 1771 – 1858 )

Трудовому вихованню – великого значення, але категорично забороняв працю на фабриці до 10 років.

( В його час на фабриці широко використовували дитячу працю, навіть в 6 – 7 років.

З дитинства діти бачили працю дорослих, а в школі Оуена самі набували деяких трудових навичок. Хлопчики оволодівали найпростішими прийомами ремісничної праці, займались садівництвом, а дівчатка навчались кроїти, шити готувати їжу. З 10 років діти відвідували вечірню школу, а вдень працювали на фабриці.

Р.Оуен здійснив поєднання навчання з виробничою працею.

К. Д. Ушинський. ( 1824 – 1870 )

Необхідною умовою правильного розвитку дитини е праця. В статті” Праця в її психічному і виховному значенні” він відмічав, що праця є головним фактором створення матеріальних цінностей і необхідна для фізичного, розумового і морального вдосконалення людини, для того, щоб людина відчувала себе вільною і щасливою.

За словами Ушинського, “виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинен виховувати її не для щастя, а готувати до праці”. Виховання повинне розвивати в людині любов і звичку до праці. К. Д. Ушинський помітив закономірність, що будь-які спроби уникнути прод. праці закінчуються неприємністю як для особистості, так і для суспільства “ Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще не велика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняла б всяку працю, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство. Тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці е джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності і щастя”.

( К.Д.Ушинський “ Праця у її психічному й виховному значенні “ т.5.с. 388. )

Г.С.Сковорода. ( 1722 – 1794 )

Розумове і моральне виховання просвітитель розглядав у нерозривному зв’язку з працею людини. Оспівуючи працю і людей праці, він говорив, що виховання необхідно будувати у відповідності з природними особливостями дітей, їх інтересами, здібностями, а не відповідно соціального положення.

Вважав, що поважати потрібно будь-яку професію, будь-яку роботу, аби вона відповідала прагненню людини, її здібностям і приносила користь суспільству. Важлива думка його проте, гідність людини визначається її справами, результатами її праці.

С. Т. Шацький.

“ Мій ідеал – мозолі на руках і висока культура. Фізична праця необхідна для загального розвитку. Школу я розумію як школу життя”. Керівник колонії „Бадьоре життя” (1911 р), керівник першої дослідної станції з народної освіти.

Велику увагу – трудовому вихованню, поєднанню навчання з працею, з суспільно-корисною діяльністю. В основу життя колоністів він поклав працю, життєво необхідну, посильну.

А. С. Макаренко.

Необхідним фактором виховання у педагогічній сисемі А.С. Макаренка є праця. У “ Лекціях про виховання дітей він говорив “Правильне виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове”. Він писав, що діти наше майбутнє і наскільки вони будуть підготовлені до праці і приймати участь в ній, наскільки буде їх цінність.

Макаренко вважав, що працьовитість не дана людині від природи, а виховується в неї. Праця – творча, радісна, свідома, за допомогою якої виявляється особистість, її можливості. В праці виховуються моральні риси: взаємодопомога, підтримка, повага до людей, товариськість.