- •Гетьманський переворот
- •Внутрішня та зовнішня політика Української держави
- •Перетворено унр на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом.
- •Впорядкування місцевого управління:
- •Вирішення земельного питання:
- •Розвиток промисловості:
- •Для зміцнення грошової системи:
- •Створення регулярної української армії:
- •У галузі культури:
- •Василь Липківський
- •Зовнішня політика Української держави
- •Ставлення до Української держави політичних партій і народу
- •Боротьба проти гетьманського режиму
- •Павло Скоропадський
- •Погляди Павла Скоропадського
Боротьба проти гетьманського режиму
Повстанський рух на Катеринославщині та в Північній Таврії, який мав анархістське забарвлення. Виник він у районі Гуляйполя Олександрійського повіту під керівництвом Н. Махна.
Повстанці виступали за відновлення радянської влади, але їхнє розуміння рад мало свої особливості: ці органи у всьому мали бути підзвітними місцевому населенню і повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру.
Висновки
Жорсткий окупаційний режим, установлений німецько-австрійським військовим командуванням, викликав у населення невдоволення.
Характерна опозиційність усіх політичних сил і в місті, і в селі гетьманському режиму.
Павло Скоропадський
1873-1945
Суспільно-політичний діяч, воєначальник, гетьман Української держави, представник старої української аристократії. Походив із славного козацького роду Скоропадських, з якого вийшло, починаючи з XVII ст. чимало державних і військових діячів і шанувальників національної культури.
Народився 3 травня 1873 р. у Вісбадені (Німеччина). Дитинство Минуло на Чернігівщині у батьківському маєтку. Батько був полковником російської армії. Навчався в Стародубській гімназії, Київському кадетському корпусі, в Пажеському корпусі в Петербурзі. Павло з дитинства виховувався у пошані до української старовини та культури.
З російсько-японської війни П. Скоропадський повернувся полковником, з 1912 р. він — генерал-майор, а в Першій світовій війні — генерал-лейтенант, командир гвардійської кінної бригади, згодом — восьмого гвардійського корпусу.
Лютнева революція застала його на Волині командиром 34-го армійського корпусу.
Серед української громадськості популярності П. Скоропадського сприяло те, що він першим з-поміж генералів царської армії влітку 1917 р. українізував свій кінний корпус, а через кілька місяців (16 жовтня 1917 р.) був обраний отаманом Українського вільного козацтва.
Діячі Центральної Ради, побоюючись його військ і Вільного козацтва, робили все можливе, щоб позбавити його впливу на маси.
Зростало невдоволення народних мас України Центральною Радою та її союзниками — німцями й австрійцями. У країні тривало безладдя. Громадськість почала схилятися до , встановлення сильної влади.
29 квітня 1918 р. делегати з’їзду хліборобів проголосили Україну Гетьманатом — Українською Державою на чолі з Павлом Скоропадським. Переворот відбувся майже безкровно, лише в сутичці з Січовими стрільцями загинули . троє вірних гетьманові офіцерів.
14 грудня 1918 р. до Києва підступали війська С. Петлюри. Того самого дня гетьман з допомогою німців виїхав за кордон, зрікшись влади.
У 1921 р. П. Скоропадський разом із сім’єю (у нього було три дочки і син) поселився у Ванзеє — мальовничому передмісті Берліна. Він брав активну участь у політичному та культурному житті української еміграції, зокрема заснував у Берліні український науковий інститут. Працював над своїми «Споминами», листувався з гетьманцями.
У 30-ті роки він тісно приятелював з колишнім президентом Західно-Української Народної Республіки Є. Петрушевичем.
У роки Другої світової війни П. Скоропадський, користуючись впливом і зв’язками в німецьких військових колах, визволив із тюрми чимало українських патріотів.
Загинув гетьман від ран, заподіяних йому бомбардуванням авіацією союзників баварської станції Платлінг 26 квітня 1945 р. у м. Меттен (Баварія).
