Види словосполучень за типом семантико-синтаксичних відношень:
Якщо способи зв’язку – це формальний характер зв’язку залежного слова з головним, то синтаксичні відношення – це смисловий зв’язок. (На основі нього розмежовуємо функції другорядних членів речення).
Атрибутивні (означальні) відношення – зв’язок між предметом та його ознакою (залежний компонент відповідає на питання Який? Чий? Котрий?). Головне слово – іменник (займенник), залежний компонент – будь яка частина мови: бажання вчитися, дорога вгору, його бажання, велике бажання, п’ятий семестр, бажання студента.
Об’єктні – залежність предмета від дії (подарувати книгу), предмета (пам’ятник Франкові, подарунок сестрі, підкорення космосу), ознаки (вдячний за допомогу, уважний до мене) (залежний компонент відповідає на питання непрямих відмінків). Об’єктне значення можуть мати не лише іменники чи займенники, а й дієслова (люблю читати).
Обставинні – залежний компонент виражає обставинну характеристику дії чи ознаки: а) причини (блідий від страху);
Б) способу дії (летіти птахом);
В) міри і ступеня (працювати лише рік, дуже високий);
Г) мети (працювати для щастя);
Ґ) умови (зустрінемося при нагоді); Д) часу (прийти увечері);
Е) місця (прийти до театру).
Окрім основних, виділяють також:
Апозитивні (різновид означальних) – у прикладкових сполуках (уявлення про предмет → 2 співвідносні з ним поняття, які по-різному кваліфікують його: річка Дніпро, місяць-молодик, стиль рококо. Властиві для кореляції та іменного прилягання.
Комплективні – доповнювальні – у синтаксично зв’язаних словосполученнях. Не всі мовознавці виділяють ці відношення. Якщо окремо не виділяти комплективних відношень, то можна включати до інших – основних (напр. десять яблук – об’єктні, один хлопець – атрибутивні).
Залежність форм і смислових зв’язків між компонентами словосполучення:
атрибутивні об’єктні обставинні
узгодження керування прилягання
Сурядні словосполучення. Групи словосполучень за видом сурядного зв’язку: відкриті і закриті. Групи словосполучень за засобами зв’язку їхніх компонентів: безсполучникові і сполучникові (з єднальними, протиставними, розділовими та градаційними сполучниками). Групи словосполучень за характером семантико-синтаксичних відношень між їхніми компонентами: єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні.
Типи словосполучень за структурою. Елементарні (двокомпонентні, прості, непоширені) і неелементарні (багатокомпонентні, складні, поширені) словосполучення. Способи поширення структури елементарних словосполучень: комбінація слова та елементарного слсп на основі сурядного і підрядного зв’язку (працювати день і ніч, уважно переглядати газети і журнали). До простих слсп → компонент – синтаксично зв’язане словосполучення (двоє з редакції «Дзвін») та фразеологічно зв’язане (грошей як кіт наплакав, іти нога в ногу). Також не зараховують до складних слсп ті, в яких компоненти поєднані однаковим способом та семантико-синтаксичними відношеннями (висока кам’яна стіна).