Місце «землеустрою населених пунктів» у системі раціонального використання земель та екологобезпечної системи землекористування.
Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом формування суспільно виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Діяльність в галузі землеустрою – наукова, технічна, виробнича діяльність органів державної влади, органів державного самоврядування, уповноважених органів з управління земельними ресурсами, юридичних осіб і громадян, що здійснюється при
1. 1. Обстежувальні;
2. Вишукувальні;
3. Топографо-геодезичні;
4. Картографічні;
5. Проектні;
6. Проектно-вишукувальні роботи.
Основним напрямом сучасного землеустрою стала оптимізація ландшафтних систем. В основі проекту землеустрою господарства повинна знаходитися агроекологічна оцінка його території, що забезпечить раціональне використання земель, оптимізацію складу і розміщення земельних угідь сільськогосподарських культур та системи сівозмін.
Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.
Обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування забезпечується за допомогою:
а) раціональної організації територій;
б) своєчасного проведення внутрішньогосподарського та міжгосподарського землевпорядкування;
в) чіткого дотримання вимог щодо повноти та своєчасності внесення земельно-кадастрових даних;
г) запровадження механізмів приватизації та передачі земель у власність, розподілу та перерозподілу земель;
ґ) здійснення координуючих, контрольних та експертних заходів з боку спеціально уповноважених органів охорони земель;
д) економічного стимулювання раціонального землекористування.
Основні принципи і зміст Генерального плану забудови населених пунктів.
Зв'язок Генерального плану з проектами внутрішньогосподарського землеустрою.
Генеральний план мiста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в iнтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки i межi територiального розвитку населеного пункту, функцiональне призначення i будiвельне зонування територiї, мiстить принциповi рiшення щодо розмiщення об'єктiв загальномiського або загальноселищного значення, органiзацiї вулично-дорожньої мережi i дорожнього руху, iнженерного обладнання, iнженерної пiдготовки i благоустрою, захисту територiї вiд небезпечних природних i техногенних процесiв, охорони природи та iсторико-культурної спадщини, черговостi освоєння територiї.
Генеральний план мiста, селища (далi - генеральний план) є основним видом мiстобудiвної документацiї з планування територiї населеного пункту, призначеним для обгрунтування (розроблення тареалiзацiї) довгострокової полiтики органу мiсцевого самоврядування в питаннях використання i забудови територiї.
Матерiали генерального плану використовуються як вихiднi данi при розробленнi iншої планувальної документацiї та проектiв забудови, мiсцевих правил використання i забудови територiї населеного пункту, iнвестицiйних програм i проектiв, програм соцiально-економiчного розвитку, схем визначення земель населених пунктiв для приватизацiї, планiв земельно-господарського устрою населеного пункту, спецiальних проектiв, схем i програм охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення, пам'яток iсторiї i культури, iнженерного захисту і підготовки території, комплексних схем транспорту, проектiв та схем органiзацiї дорожнього руху, систем управлiння дорожнiм рухом, схем розвитку систем
iнженерного обладнання i галузей мiського господарства, виконаннi грошової оцiнки земель, створеннi мiстобудiвного та земельного кадастрiв тощо.
Генеральний план повинен вiдповiдати вимогам:
- Конституцiї України, законiв України, указiв Президента України та постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, санiтарного законодавства, державних нормативних документiв, що регламентують будiвельнi, екологiчнi та iншi аспекти мiстобудування;
- правил, норм та стандартiв безпеки та органiзацiї дорожнього руху;
- уповноважених на це законодавством органiв державної виконавчої влади щодо врахування державних iнтересiв при плануваннi територiй;
- щодо узгодження приватних, громадських та державних iнтересiв;
- щодо забезпечення сталого розвитку населеного пункту;
- щодо охорони навколишнього середовища та ефективного ресурсокористування;
- щодо збереження iсторико-культурної спадщини.
Генеральний план є комплексним планувальним документом.
Генеральний план складається з аналiтичної частини, обгрунтувань i пропозицiй.
Генеральний план включає текстовi та графiчнi матерiали.
Вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" щодо впорядкування територій населених пунктів, розмежування земель комунальної, приватної та державної власності у населених пунктах. Суть Закону України "Про архітектурну діяльність". Зв'язок з дисциплінами землевпорядного циклу та науками.
Закон України „Про архітектурну діяльність” (23 червня 1999 року) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності. Він спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.
Встановлюється, що для створення об'єкта архітектури необхідно виконати комплекс робіт. Він включає, зокрема:
пошук архітектурного рішення, розроблення і узгодження проекту;
будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) об'єкта архітектури;
архітектурно-будівельний контроль та авторський нагляд під час виконання будівельних робіт;
прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.
До спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури належать:
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;
уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
управління містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій;
виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Закон визначає, що підприємницька діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню. Але громадяни, які отримали сертифікат архітектора можуть здійснювати окремі види підприємницької діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, без відповідної ліцензії.
Встановлюється перелік проектних робіт по створенню об'єктів архітектури, які не потребують наявності у фахівців кваліфікаційного сертифіката у разі:
здійснення фахівцями проектних робіт під керівництвом архітектора чи іншого фахівця, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт відповідного профілю;
розроблення проектних матеріалів, не передбачених для реалізації (ескізні, пошукові, концептуальні тощо), пропозицій щодо можливості і умов забудови будь-якої земельної ділянки;
виконання робіт, що пов'язані з участю в містобудівних та архітектурних конкурсах.
Окремий розділ Закону визначає права та обов'язки:
архітектора, інших проектувальників під час проектування, будівництва, створення об'єктів архітектури;
замовників на проектування, будівництво, створення об'єктів архітектури;
підрядників на проектування, будівництво, створення об'єкта архітектури;
власників та користувачів об'єктів архітектури.
Під час створення та використання об'єктів архітектури виникають питання щодо авторського права на об'єкти архітектурної діяльності. Ці питання вирішуються Цивільним кодексом України, Законом „Про авторське право і суміжні права” та цим Законом.
Автором вважається особа яка, своєю творчою працею створила об'єкт архітектури. І об'єктами авторського права в галузі архітектури є:
твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.
За порушення законодавства про архітектурну діяльність винна особа буде нести дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.