Архітектурно-планувальна композиція сільських населених пунктів.
Архітектурно-планувальна композиція сільського поселення – це гармонійне поєднання всіх елементів місцевості і населеного пункту і закономірна їх організація , при складанні проекту планування сільського поселення.
На Україні архітектурно-планувальне рішення окремих поселень ,як правило відрізняються зонуванням території поселення, зв'язком забудови з навколишнім ландшафтом, різною формою забудови вуличної сітки, а також різним виглядом архітектури будівель, як житлових , так і будівель громадського та виробничого призначення. Вибір земельних ділянок під нові поселення , нині допускається , як виключення при знесенні населених пунктів із зони затоплення, або в зв'язку з промисловою розробкою корисних копалин на його території .відселення із зон екологічних катастроф і стихійних бід та при постійній реконструкції населених пунктів та їх розширенні.
Одним із головних особливостей сільських поселень сьогодні є те що їх площа як правило не велика і вони тісно пов'язані з навколишнім середовищем і сільськогосподарським виробництвом, які повинні відповідати як естетичним так і виробничим потребам людини.
Житлова зона поселення , яка забудована житловими будівлями , та громадськими і в деякій мірі будівлями виробничого призначення , являється одним із істотних елементів архітектурно-планувальної і просторової структури.
Архітектура і композиція житлової зони визначає силует сільського поселення , зручності проживання людей в ньому.
При формуванні архітектурно-планувальної і просторової структури сільських поселень потрібно вирішити питання функціонального зонування території , транспортних і пішохідних зв'язків як в середині поселення так і зовнішнього виробничого, культурного, адміністративного, лікувально-профілактичного, іншими зонами та законів планування виробничих і житлових територій , розміщення будівель житлового , виробничого і громадського призначення , організації відпочинку. Дуже важливо при цьому детально продумати найзручніші і економічно доцільні зв'язки жителів поселень з сільськогосподарським виробництвом і при цьому витримати вимоги актуально-художньої планувальної і просторової композиції.
Сільське поселення в системі розселення не може існувати ізольовано від інших поселень. Велике значення в житті сільського населення мають постійні зв'язки і контакти з районним і обласним центром, залізничними станціями , які здійснюються , як по виробничим потребам , так і адміністративним , культурно-побутовим , лікувальним тощо.
Перебудова і реконструкція населених пунктів проводиться постійно, цього вимагає саме життя, і не має кінцевого стану, воно повинно весь час покращуватись. Будівництво нових поселень, як було сказано вище, поки що має невелику частку в загальному об'ємі перебудови сільських поселень.
Переважну більшість поселень будують в умовах реконструкції старої забудови з використанням існуючого капітального фонду. В їх планувальних рішеннях здійснюються прогресивні міськбудівельні принципи, перебудови сільських поселень, при цьому враховуються природно-економічні умови , економічні можливості сільськогосподарських організацій і самих жителів, народні традиції тощо.
Створення привабливого силуету досягається присутністю хоч би одного архітектурного , або природного об'єкту , який би зайняв ключове , домінуюче положення в композиції.
В сільському поселенні окремі групи дерев , яри, водні джерела, рельєф місцевості, лісові масиви, луки і поле приймають участь в розв'язані забудови як об'ємно просторові елементи архітектурної композиції, які не тільки організують простір, але й формують силует забудови.
Так будівництво будинку культури, школи, адміністративних будівель і інших повинні бути домінуючими і прикрашати населений пункт.
При виборі місця під будівництво культових споруд потрібно робити так , щоб вони могли проглядатись не тільки в населеному пункті , але видні із сусідніх населених пунктів. Архітектурну композицію сільського поселення повинні визначати обов'язково чотири умови :
наявність логічного і чіткого градобудівельного змісту
тісний зв'язок планування і забудови з навколишнім природним середовищем
підпорядкування головному закону композиції від головного до деталей
використання загальних засобів архітектурної виразності.
Композиція поселення в значній мірі визначається відношенням до існуючої планувальної структури і старої забудови.
Не виключено що нова забудова буде підпорядкована старій для збереження її історичної цінності. Найбільш вдалі архітектурні композиції сільських поселень - результат творчого використання прогресивних традицій сільського народного зодчества які допомогли визначить градобудівельний зміст , вибрати прийоми забудови, вирішить питання використання кольору, декору, озеленення, розміщення архітектурних прийомів і в кінці кінців, створить художній вираз поселення.
Досконалість архітектурної композиції обумовлено об'єктивними і суб'єктивними факторами , природними умовами , технічними можливостями , суспільно-естетичними задачами громадян, талантом і творчими можливостями зодчих.
Кожний населений пункт повинен мати свій композиційний вигляд. Всі поселення планомірно переобладнують в благо влаштовані населені пункти з високим рівнем культурно-побутового і комунального обслуговування населення.
Типи громадських центрів
1— будинок культури
2- сільська рада
3- контора
4- магазин
5- монумент
6- житлові будинки
7-лікарня
8— спортивний зал
9 - школа
10- школа
11 - басейн
12 - магазин і їдальня
13 - готель
ПРИНЦИПОВІ ПЛАНІРОВОЧНІ СХЕМИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ ЦЕНТРІВ ТА IX ПЛОЩ
