- •1 Класифікація альтернативних моторних палив
- •2 Екологічні проблеми застосування альтернативних палив
- •3 Спиртові альтернативні палива
- •3.1 Біоетанол
- •3.1.2 Переваги застосування біоетанолу
- •3.1.3 Недоліки застосування біоетанолу
- •3.2 Біометанол
- •3.3 Біобутанол
- •3.2.1 Фізико-хімічні характеристики і одержання
- •3.2.2 Переваги і недоліки використання біометанолу
- •4 Біодизельні палива
- •4.1 Біодизельне паливо на основі олій і рослинних жирів
- •4.1.1 Способи застосування біодизельного палива
- •4.1.2 Переваги і недоліки застосування біодизеля
- •4.2 Біодизельне паливо на основі диметилового етеру (дме)
- •4.2.3 Переваги і недоліки застосування дме
- •5 Альтернативні газові палива
- •5.1 Природний газ (метан)
- •5.1.1 Основні експлуатаційні характеристики
- •5.1.2 Зріджений природний газ
- •5.2 Зріджені нафтові гази для використання на автомобільному транспорті
- •5.2.1 Основні експлуатаційні характеристики
- •5.3 Переваги і недоліки використання газових моторних палив
- •6 Водень як альтернативне паливо
- •6.1 Особливості застосування водню у двигунах внутрішнього згоряння
- •6.1.1 Використання чистого водню
- •6.1.2 Використання водню у сумішах
- •6.2 Способи зберігання водню на транспорті
- •6.2.1 Стиснутий водень
- •6.2.2 Рідкий водень
- •6.2.3 Рідкі гідриди
- •6.2.4 Гідриди металів
- •6.3 Переваги і недоліки спалювання водню в двигунах внутрішнього згоряння
- •7 Електомобілі
- •7.1 Особливості живлення електромобілів. Електромобілі на паливних елементах
- •7.2 Переваги й недоліки використання електромобілів
- •7.2.1 Переваги всіх типів електромобілів:
- •7.2.2 Переваги електромобілів на акумуляторах:
- •7.2.3 Недоліки електромобілів на акумуляторах:
- •8 Гібридні автомобілі
- •8.1. Історія розвитку гібридних автомобілів
- •8.2. Переваги й недоліки використання гібридів
- •9 Конкурентоспроможність і періоди впровадження альтернативних моторних палив
- •Перелік рекомендованих джерел
3.2.1 Фізико-хімічні характеристики і одержання
Біометанол (метиловий або деревний спирт), CH3OH, безбарвна горюча рідина зі слабким спиртовим запахом (температура кипіння tкип = 64,71 ºС; температура кристалізації tкр = 240 ºС; критичний тиск ркр = 7,95 МПа; критичний тиск νкр = 275 кг/м3; теплота пароутворення за температури 20 ºС r = 2191,1 кДж/кг; густина ρ20 =791,5 кг/м3; масова ізобарна теплоємність за температури 20 ºС Ср = 2,46 кДж/(кг*К); коефіцієнт теплопровідності λ20 = 0,2038 Вт/(м*К).
Біометанол дістають із синтез-газу або конверсією природного газу. Крім того сировиною для виробництва біометанолу може бути метан із біогазу. Найбільш поширені методи прямого синтезу метанолу із природного газу та синтезом з оксиду карбону або деоксиду карбону каталітичним гідруванням під тиском 20 МПа. Частка метанолу, що одержують з природного газу становить приблизно 70%, із синтез-газу – 20%, з газів нафтопереробки приблизно 6%, а з твердого палива приблизно 14%.
3.2.2 Переваги і недоліки використання біометанолу
Метанолу притаманні всі ті переваги і недоліки що були зазначені вище для біоетанолу.
При цьому недоліки застосування метанолу більш суттєві. Так, теплотворна здатність цього палива ще нижча ніж етанолу(20-25 МДж/кг. відповідно), а корозійна активність ще вища. Крім того, дуже суттєвою проблемою при експлуатації двигуна на метанолі є токсичність палива.
Вдихання повітря, що містить пари метанолу, викликає легкі явища отруєння – головний біль, втомлюваність, нудоту, можливе подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів. Подразнення очей настає вже за 3,53 мг/м3. За високих концентрацій починаються важкі отруєння з можливим летальним наслідком (параліч дихальних центрів). Якщо одужання і відбувається, воно настає у більшості випадків дуже повільно. Тому, через високу леткість метанолу, потрібна ретельна герметизація паливно-подавальної системи автомобіля. Крім того, необхідно виключити потрапляння відпрацьованих газів до кабіни водія, зокрема, обладнати двигун замкненою системою вентиляції картера. Виникає також додаткова небезпека отруєння пасажирів у разі виливу палива в аварійних умовах.
3.3 Біобутанол
Біобутанол – це наступний значний етап розвитку біопалива. Його застосування повинно задовольнити зростання потреб в екологічно безпечному, поновлювальному транспортному паливі.
Бутанол може заміняти бензин як паливо навіть більшою мірою ніж етанол, завдяки своїм фізичним властивостям, економічності, безпеці, а також кращій сумісності з двигуном автомобіля.
Основною причиною, з якої донедавна ніхто не знав про бутанол як альтернативне паливо, є те, що виробництво цього продукту ніколи не вважалося економіно доцільним. Прогрес у галузі біотехнологій дав змогу розглядати біобутанол як перспективне альтернативне паливо. І не виключено, що в найближчі 10-15 років етанол втратить пальму першості.
Біобутанол можна використовувати безпосередньо та додаватити до звичайного бензину. Сьогодні біобутанол додають у бензин у концентрації до 10% у Європі і до 11,5% у США без переробки двигуна. Порівняно з етанолом бутанол може бути змішаний з бензином у більш високих пропорціях і використовуватися в існуючих автомобілях без модифікації системи формування повітряно-паливної суміші. В майбутньому є потенціал для збільшення максимально допустимого використання біобутанолу в бензині до 16% об. За своїми експлуатаційними характеристиками 16%-а бутально-бензинова суміш аналогічна 10%-ій етанольній. Бутанольно-бензинові суміші з більш високими концентраціями бутанолу також показують позитивні результати, вони практично не дають фазового розшарування в присутності води.
3.3.1 Переваги застосування біобутанолу
– Містить на 25% більше енергії, ніж етанол: 35 і 25 МДж/кг відповідно;
– легко змішується зі звичайним бензином завдяки низькому тиску пари;
– може повністю заміняти бензин, тоді як етанол може використовуватися тільки як добавка для бензину з максимальним вмістом у суміші не більше 85% і тільки після істотних переробок двигуна. Октанові числа й енергоємність бутанолу максимально близькі до характеристик звичайного бензину, тому перехід транспортного засобу на бутанол не призводить до погіршення експлуатаційних характеристик;
– у присутності води суміш, що містить біобутанол, у меншій степені схильна до розшарування, ніж суміші етанол-бензин, тому це дає змогу використовувати існуючу інфраструктуру і не потребує модифікацій установок для змішування, зберігання або заправок;
– набагато менш агресивна речовин, ніж етанол, тому може транспортуватися існуючими паливними трубопроводами, тоді як етанол має транспортуватися залізницею або водним транспортом;
– безпечніший у використанні, оскільки випаровується в шість разів менше етанолу і в 13,5 раз менш леткий у порівнянні з бензином. Це робить бутанол безпечнішим при використанні як оксегенату і не вимагає особливих змін пропорцій суміші при використанні взимку і улітку;
– СО2 – нейтральний, що означає зниження емісії парникових газів;
– при горінні не утворює окисидів сульфуру або нітрогену;
– як і інші спирти, бутанол, добре розкладається мікроорганізмами, тому його вплив на навколишнє середовище у випадку витоків можна швидко обмежити.
3.3.2 Недоліки застосування біобутанолу
– Використання бутанольного палива як замінника бензину вимагає збільшення паливо потоку, для того, щоб відповідати характеристикам горіння бензину;
– палива на основі спирту є несумісними з деякими компонентами паливних систем;
– в’язкість бутанолу значно вища ніж бензину або етанолу, що може мати негативні наслідки для паливної системи;
– бутанол більш отруйний для людей і тварин у порівнянні з етанолом. З іншого боку, деякі компоненти бензину, такі як бензол, ще більш отруйні і канцерогенні.
Таким чином, біобутанол економічніший, ніж суміш етанолу з бензином, він поліпшує паливну ефективність автомобіля і збільшує пробіг на одиницю витраченого палива. Біобутанол виробляють із тієї ж сировини- кукурудзи, цукрового буряка, сорго, маніоки, цукрової тростини, кукурудзяних стебел та іншої біомаси, що й етанол, але він може заміняти бензин у рівному об’ємі. Отже, біобутанол має найкращі характеристики серед спиртових палив, і розв’язує деякі проблеми, що заважають більш швидкому поширенню біопалив у світі.
