4.1.2 Переваги і недоліки застосування біодизеля

Порівняно з паливом із нафти біодизельне паливо має суттєві переваги:

– високі змащувальні характеристики, що подовжує дієздатність двигуна;

– високе цетанове число(для мінерального дизельного палива 42-45, для біодизеля- не менше 52);

– паливо майже не містить сульфуру, тому при його використанні зменшуються викиди в атмосферу сірчаного ангідриду;

– при спалюванні біодизеля не підсилюється парниковий ефект, оскільки олійні культури, як і вся біомаса, є СО₂-нейтральними;

– біодизель має високий ступінь біологічного розпаду за відносно короткий період – за 21 день він розкладається на 90%. Це важливо при використанні палива у сільському господарстві, навігації, тобто там, де випадкове потрапляння його на грунт, у грунтові води або на водну поверхню може призвести до негативних наслідків;

– при застосуванні біодизеля зменшується концентрація шкідливих речовин у вихлопних газах. Так димність газів зменшується вдвічі, а концентрація СО, вуглеводнів і твердих частинок, особливо сажі, зменшується на 25-50%.

– біодизель як продукт переробки рослиної сировини не містить канцерогенних речовин: поліциклічних, ароматичних вуглеводнів, зокрема бенз-а-пірену. Проведені у Німеччині дослідження впливу вихлопних газів двигунів, що працювали на РМЕ, на мутагенність і життєдіяльність клітин показали абсолютну перевагу РМЕ над нафтовим паливом;

– у зв’язку з більшим порівняно з дизельним паливом вмістом оксигену в ріпаковій олії як моторному паливі (11 і 0,4% відповідно) для повного згоряння 1 кг ріпакової олії необхідна менша кількість повітря ніж для дизельного палива. (12,9 і 14,45 кг відповідно);

– ріпакова олія – пожежобезпечне паливо, завдяки високій температурі спалаху (це не стосується РМЕ, температура спалаху якого близька до температури спалаху дизпалива);

– низька вартість, багато в чому завдяки одержанню побічних продуктів виробництва біодизеля.

Недоліки:

– знижена теплота згоряння, що призводить до падіння потужності двигуна до 16% і збільшення витрат палива;

– у разі використання чистої олії необхідна часта заміна оливних фільтрів і проведення регламентних робіт на форсунках внаслідок сильного закоксовування отворів розпилювачів;

– велика в’язкість олій, що призводить до погіршення розпилювання, сумішоутворення і згоряння в дизелі. Це є причиною появи відкладень на стінках камери згоряння і швидкого виходу двигуна з ладу, а також жирових відкладень в каналах паливної апаратури. Для подолання цих недоліків застосовують двигуни спеціальної конструкції (для роботи на чистій ріпаковій олії); використовують суміші із вмістом олії до 20%, застосовують також ріпаково-метиловий етер (РМЕ), який за своїми моторними властивостями близький до дизельного палива;

– у холодний період року необхідно підігрівати паливо на основі олій;

– біодизель (РМЕ) агресивніший до гумових та полімерних деталей двигунів, ніж звичайне нафтове паливо. Матеріали, що використовують в звичайних ущільненнях автомобілів і паливних систем, можуть бути несумісні з ріпаково-метиловими етерами, особливо при високих концентраціях останніх;

– через гігроскопічність етерів жирних кислот необхідні спеціальні заходи для запобігання потрапляння води і пов’язаної з цим небезпеки корозії;

– паливо є нестабільним і легко розкладається, тому його застосування може потребувати додавання анти окисних присадок.

Використання палива з вмістом етерів рослинних олій понад 5% може викликати наступні проблеми: втрату потужності двигуна і збільшення нагару через зміну фракційного складу палива у бік важких фракцій, а також корозію паливної апаратури й утворення осадів у паливних баках внаслідок підвищеної кислотності палива. При цьому моторну олію необхідно змінювати у два рази частіше. Європейським стандартом ЕN590 з 2005р. дозволяється додавати в дизпаливо метилові етери жирних кислот, вміст яких обмежується 5% для збереження оптимальних експлуатаційних характеристик дизельного автомобіля.