- •§ 31. Вільні коливання.
- •§ 32. Період і частота власних коливань.
- •§ 33. Збудження затухаючих коливань.
- •§ 34. Змушені коливання.
- •§ 35. Послідовне сполучення елементів коливального контура (послідовний резонанс).
- •§ 36. Паралельне сполучення елементів коливального контура (паралельний резонанс).
- •§ 37. Добротність контура.
- •§ 38. Зв’язані коливальні контури.
- •§ 40. Деталі коливальних контурів.
- •§ 39. Резонансний частотомір (хвилемір).
- •§ 41. Коливальні системи надвисоких частот.
- •§ 42. Принцип роботи лампового генератора.
- •§ 43. Умови самозбудження.
- •§ 44. Генератор з паралельним живленням.
- •§ 45. Схеми генераторів із самозбудженням.
§ 32. Період і частота власних коливань.
Від швидкості розряду і заряду конденсатора залежить період вільних коливань у контурі.
Якщо конденсатор розряджається через котушку з великою індуктивністю, то внаслідок виникнення значної е. р. с. самоіндукції процес розряду (а також і заряду) відбуватиметься поволі, в результаті чого період коливань збільшується.
Отже, чим більша індуктивність контура, тим більший період власних коливань.
Так само при збільшенні ємності конденсатора контура зростає час, потрібний для його розряду або заряду, і таким чином збільшується період коливань.
Величина
періоду власних коливань Т
в секундах визначається за формулою Т
= 6,28
,
де L—
індуктивність котушки в генрі, С
—
ємність конденсатора у фарадах.
Частота коливань f є, як відомо з фізики, величина, обернена періоду:
f
=
Одиницею частоти є герц (гц), що відповідає одному періоду за секунду. Тисяча періодів за секунду становить один кілогерц (кгц), а мільйон періодів за секунду — мегагерц (мггц).
Обираючи потрібні конденсатор і котушку, можна створити коливання з дуже коротким періодом, а значить, з великою частотою, що й потрібно в радіотехніці.
§ 33. Збудження затухаючих коливань.
Для одержання затухаючих коливань, що періодично повторюються, треба в схемі (рис. 100) періодично переключати перемикач з положення 1 у положення 2 і назад. Використання механічного перемикача пов’язане з рядом технічних труднощів. Більш доцільним є використання іскрового розряду. На рис. 105 показана схема іскрового генератора затухаючих коливань, який використовувався в перші роки розвитку радіотехніки.
Первинна обмотка індукційної котушки К вмикається послідовно з переривачем Пр в коло джерела постійного струму. При натисканні ключа Кл замикається електричне коло, струм іде через первинну обмотку і намагнічує сердечник котушки, внаслідок чого залізна пластина переривача притягнеться до сердечника і розімкне контакти переривача.
При розімкнутих контактах переривача струм припиняється, сердечник розмагнічується, і внаслідок цього пластина переривача знову замкне контакти. Таким чином, при натиснутому ключі переривач весь час буде автоматично розмикати і замикати первинне електричне коло, подібно до того, як це відбувається в електричному дзвінку.
Вторинна обмотка індукційної котушки складається з великої кількості витків. При кожному розмиканні струму переривачем у вторинній обмотці виникають електричні імпульси високої напруги, що заряджають конденсатор С.
Якщо
напруга досягає певної величини, іскровий
розрядник Р
пробивається,
і конденсатор С
розряджається через нього на котушку
L,
створюючи затухаючі коливання (рис.
106), частота яких, як уже відомо, може
бути обчислена за формулою
f
=
§ 34. Змушені коливання.
Досі ми розглядали вільні електричні коливання в контурі, які поступово затухають внаслідок неодмінних втрат енергії в самому контурі.
Проте, коли приєднати до коливального контуру генератор змінного струму, то в контурі будуть підтримуватись незатухаючі коливання з частотою генератора. Такі коливання називаються змушеними.
Існують два способи сполучення генератора з коливальним контуром: послідовне і паралельне. Розглянемо кожний з них.
