- •§ 31. Вільні коливання.
- •§ 32. Період і частота власних коливань.
- •§ 33. Збудження затухаючих коливань.
- •§ 34. Змушені коливання.
- •§ 35. Послідовне сполучення елементів коливального контура (послідовний резонанс).
- •§ 36. Паралельне сполучення елементів коливального контура (паралельний резонанс).
- •§ 37. Добротність контура.
- •§ 38. Зв’язані коливальні контури.
- •§ 40. Деталі коливальних контурів.
- •§ 39. Резонансний частотомір (хвилемір).
- •§ 41. Коливальні системи надвисоких частот.
- •§ 42. Принцип роботи лампового генератора.
- •§ 43. Умови самозбудження.
- •§ 44. Генератор з паралельним живленням.
- •§ 45. Схеми генераторів із самозбудженням.
§ 37. Добротність контура.
Якість коливального контура характеризується величиною, що дорівнює відношенню реактивного опору при резонансі до активного опору і називається добротністю контура.
Добротність позначається буквою Q і обчислюється за формулою
Q=
Чим більша добротність, тим гостріша резонансна крива контура (рис.109). При виготовленні деталей коливальних контурів намагаються зменшити активний опір r і тим самим збільшити добротність. Сучасні контури доброї якості мають добротність Q = 200 —З00. У контурів середньої якості добротність дорівнює лише кільком десяткам.
Величина, обернена добротності, називається затуханням контура:
d
=
,
бо
чим менше Q
, тим швидше затухають коливання.
§ 38. Зв’язані коливальні контури.
З багатьох випадках треба передати енергію високочастотних коливань з одного контура в другий. Для цього потрібно, щоб між коливальними контурами існував зв’язок, який створював би таку передачу. Такі контури мають назву зв’язаних. Контур, що збуджується генератором, називається первинним, а зв’язаний з ним — вторинним.
В радіотехніці використовують різні види зв’язку.
Індуктивний або трансформаторний зв’язок. В цьому випадку зв’язок здійснюється з допомогою магнітного поля котушок.
Внаслідок взаємоіндукції магнітне поле змінного струму котушки первинного контура L1 створює в котушці L2 е. р. с., яка і є джерелом колисань у вторинному контурі (рис. 110).
Коефіцієнт взаємоіндукції позначається буквою М і вимірюється, подібно до коефіцієнта самоіндукції, в генрі. При зближенні котушок взаємоіндукція збільшується.
Ступінь зв’язку між контурами вимірюється коефіцієнтом зв’язку, що обчислюється за формулою
K
=
; K%=
Максимальна величина коефіцієнта зв’язку — одиниця, або 100%.
Автотрансформаторний зв’язок. При такому зв’язку у вторинний контур вмикається частина витків первинної котушки Lзв (рис. 111). Електрорушійна сила, створювана в цих витках струмом первинного контура, є джерелом коливань у вторинному контурі.
Посилення зв’язку досягається збільшенням кількості витків, ввімк- нених у вторинний контур.
Ємнісний зв’язок. Між двома коливальними контурами може існувати зв’язок через спеціальний конденсатор зв’язку Сзв як це показано на рис 112. В цьому випадку змінна напруга, що існує на конденсаторі С1 першого контура, створює струм Iзв, що проходить через конденсатор зв’язку і живить вторинний контур. Чим більша ємність конденсатора Сзв, тим сильніший зв’язок між двома контурами.
Ступені зв’язку. Якщо коефіцієнт зв’язку не перевищує 5%,то з одного контура в другий переходить лише невелика частина енергії, і такий зв’язок називають слабким.
При слабкому зв’язку резонансна крива первинного контура розширюється через втрати енергії на живлення вторинного контура.
Максимум енергії переходить у вторинний контур при певній величині зв’язку, що називається критичним зв’язком.
Коли зв’язок стає більшим за критичний, то енергія у вторинному контурі зменшується, а резонансна крива матиме два горби, по одному з кожного боку від резонансної частоти. Чим сильніший зв’язок, тим далі розходяться ці горби (рис. 113).
