1.1 Ранні роки
Агнодіка походила із заможної афінської сім'ї. Її бажання стати лікарем було наслідком того, що дівчина була свідком щораз більшої кількості жінок, що помирали або мали болісні пологи. Хоча жінкам було дозволено вивчати гінекологію та акушерську справу в часи Гіпократа, після його смерті лідери Афінської держави дізналися, що жінки-лікарі займалися абортами, і прийняли закон, згідно з яким жінка, що ставала лікарем, вчиняла державний злочин. Тож Агнодіка, вирішивши стати лікарем і допомагати афінським жінкам, обрізала своє волосся та одягла чоловічий костюм, аби мати змогу отримати медичну освіту, і пояснює своє рішення, зсилаючись на хворобу подруги.
1.2 Початок медичної кар'єри
Медичну освіту дівчина здобуває в Александрії, де жінки відігравали важливу роль у медичній профспілці. Відвідує лекції Герофіла, який на той час був досить відомим лікарем. Невдовзі, здобувши необхідну кваліфікацію, вона продовжувала прикидатись чоловіком, щоб лікувати афінських жінок.
Одного разу Агнодіка почула плач жінки, яка саме мала пологи. Дівчина прийшла допомогти, але жінка не хотіла приймати допомогу від чоловіка. Лише після того, як Агнодіка відкрила таємницю своєї статі, породілля дозволила лікарці приступити до роботи і вдало прийняти пологи. Жінки, що були поряд в той час, побоялися покликати звернутися за професійною допомогою.
Після цього випадку багато жінок почули про Агнодіку та почали звертатися до неї за допомогою. Популярність її як лікаря поступово збільшувалась, і до неї стали звертатися частіше, ніж до лікарів-чоловіків.
1.3 Суд
Коли лікарі-чоловіки побачили, що їхні послуги більше не потрібні жінкам, вони почали звинувачувати Агнодіку у розбещенні пацієнток. Вона була змушена відповідати перед судом на пагорбі Ареопаг в присутності ревнивих чоловіків та лікарів-конкурентів. Тож Агнодіка, піднявши туніку, відкрила свою справжню стать, і з неї зняли обвинувачення в спокушуванні жінок. Але її противники одразу ж висунули інше звинувачення - адже в Афінах жінки не могли займатися медичною практикою. Її врятували афінські жінки, середяких зокрема були жінки афінських правителів - вони встали на захист Агнодіки і картали чоловіків за те, що ті судили Агнодіку. Після короткого обговорення дівчину виправдали, а закон про жінок-лікарів в Афінах нарешті було змінено.
4. Гіппархія з Маронеї
Філософ-кінік та дружина Кратета Фіванського. (Примітка: кініки або киніки (грец. κῠνικοί від грец. κῠνός «собака» і/або грец. Κῠνόσαργες Кіносарг, пагорб у Афінах; лат. Cyniciциніки), також кинізм — одна з найвідоміших і найзначніших давньогрецьких сократівських філософських шкіл 4 століття до н. е. В основному вивчали етичні проблеми та їхній вплив на суспільство, ігноруючи вивчення теорії пізнання й розвитку суспільства. Кініки були послідовниками Антисфена. Виражали настрої демократичних прошарків сучасного їмрабовласницького суспільства. Основою щастя і благодаті вони вважали нехтування суспільних норм, відмову від багатства, слави, всіх чуттєвих задоволень, досягнення незалежності та внутрішньої свободи особистості.)
Народилася приблизно у 350 році до нашої ери в місті Маронеї у знатній сім’ї, тож отримала хорошу освіту. Згодом її сім’я переїхала до Афін, де брат Гіппархії, Метрокл, став учнем Кратета Фіванського, найвідомішого на той час філософа-кініка. Гіппархія закохалася в Кратета, і, незважаючи на протест батьків, вийшла за нього заміж. Навколо цього шлюбу існувало багато пліток та анекдотичних історій про розпущеність та безстидність, в тому числі і публічну.
Гіппархія мала принаймі двох дітей, доньку та сина Пасікла. Точно невідомо, коли вона померла, є дані, що це 280 рік до н.е. До нашого часу збереглася епіграма, яка могла бути використана як напис на її могилі:
I, Hipparchia chose not the tasks of rich-robed woman, but the manly life of the Cynic. Brooch-clasped tunics, well-clad shoes, and perfumed headscarves pleased me not; But with wallet and fellow staff, together with coarse cloak and bed of hard ground,
My name shall be greater than Atalanta: for wisdom is better than mountain running.
Суда повідомляє, що Гіппархія написала декілька філософських трактатів і деякі листи, адресовані Феодору Безбожнику. Дуже мало дойшло до нашого часу інформації стосовно її власних філософських поглядів, але, як і в більшості кініків, її вплив полягає у прикладі її життя, який був неприйнятним для більшості жінок того часу. Історія її пристрасті до Кратета і її відмова від звичних цінностей стала популярної темою творчості для багатьох пізніших письменників.
Одного разу, з’явившись на бенкет до Лісімаха, Гіппархія здолала самого Феодосія Безбожника (Феодосій Киренський, киренаїк, учень Арістіппа) таким софізмом: якщо в чомусь немає нічого поганого, коли це робить Феодор, то в цьому немає нічого поганого і коли Гіппархія це робить, коли Феодор б’є Феодора, в цьому немає нічого поганого, отже, коли Гіппархія б’є Феодора, в цьому теж немає нічого поганого. Феодор не знав, що на це відповісти, і коли Гіппархія його тріснула, він лише розірвав на ній плащ.
Список літератури
Гіпатія
1. uk.wikipedia.org/wiki/Гіпатія
2. A. W. Richeson. Hypatia of Alexandria. National Mathematics Magasine,Vol. 15, No. 2 (Nov., 1940), pp.74-82.
3. Журнал "Наука и религия", № 3 за 1977 год, автор статьи: д.ф. н. Б. Быковский.
4. А. Штекли. Гипатия, дочь Теона. Ист. - биогр. альманах серии "Жизнь замечательных людей". Изд. ЦК ВЛКСМ "Молодая Гвардия, Москва, 1971 г.
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/ Флавій_Клавдій_Юліан
6. https://ru.wikipedia.org/wiki/Гипатия
7. Кингсли Ч., Маутнер Ф. Ипатия // Вступ. ст. П. Ф. Преображенского.
8. Андрей Балабуха. Хроника христианского вандализма. Гибель Гипатии. Сожжение Александрийской библиотеки. - Санкт-Петербург.
9. Michael A. B. Deakin. Hypatia and her mathematics. - The American Mathematical Monthly, March 1994, Vol. 101, Number 3, pp. 234-243.
10. И. Г. Башмакова, Е. И. Славутин. История диофантова анализа от Диофанта до Ферма. М.: Наука, 1984. 256 с.
Ерінна
1. http://en.wikipedia.org/wiki/Erinna
2. https://ru.wikipedia.org/wiki/ Эринна
3. Эринна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 26 томах (82 т. и 4 доп.) – СПб., 1890 – 1907, с.24.
4. Зельченко В. В. Творчество Эринны в контексте античной литературы. Санкт – Петербург, 2003.
5. Pomeroy, S. B. (n.d.). Chapter 17: Women and Ethnicity in Classical Greece: Changing the Paradigms. Rhodes University. Retrieved April 27, 2014.
6. Richardson, N. J. (1974). The Homeric hymn to Demeter,. Oxford Eng.: Clarendon Press.
Агнодіка
Sharon Kirsh, Florence (2001), Fabulous Female Physicians, Second Story Press, ISBN 1-896764-43-6, p. 7-8.
Гіппархія
1. Internet Encyclopedia Of Philosophy: http://www.iep.utm.edu/hipparch/
2. Диоген Лаэртский. «О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов». М., «Мысль», 1986.