Тема № 6

„ Адаптивне фізичне виховання при патології опорно-рухового апарату”

Рухова діяльність людини є дуже складною і включає в себе:

• примітивні рухи – рефлекси;

• більш складні рухи – автоматизми (звичайна ходьба, біг);

• складні цілеспрямовані рухи, які складають рухову поведінку;

Всі опорні і рухові функції забезпечуються скелетом, м”язами і нервовою системою. Ураження будь-якого із ланок опорно-рухового апарату призводить до обмеження фізичних можливостей.

М”язові групи, які мають найбільше значення: розгиначі хребта, згиначі хребта і кульшових суглобів, розгиначі ніг та рук, великі грудні м”язи.

В групі спортсменів - адаптантів з ураженням ОРА виділяють:

• стани після травм спинного мозку та поліомієліту;

• дитячий церебральний параліч;

• стани після ампутацій кінцівок;

При ураженнях ОПА можуть бути такі рухові розлади як:

• порушення активних і пасивних рухів – активні рухи можуть бути зовсім відсутніми або обмеженими за обсягом і силою. Повна відсутність активних рухів має назву – параліч, обмеження цих рухів або ослаблення – парез. Параліч або парез однієї кінцівки має назву моноплегії або моно парезу. Параліч або парез двох однакових кінцівок (обох рук або ніг) – параплегія або парапарез. Параліч або парез однієї половини тіла (правої або лівої) називається геміплегія або геміпарез. Параліч або парез всіх чотирьох кінцівок називається тетраплегія або тетрапарез. Розрізняють центральні (спастичні) і периферичні (мляві) паралічі, що залежить від рівня органічного ушкодження.

• порушення координації рухових актів;

• порушення тонусу і трофіки м”язів;

• порушення електрозбудження м”язів;

• поява содружніх або насильницьких рухів;

Клініка рухових розладів безпосередньо залежить від рівня органічного ушкодження. Розрізняють центральні (спастичні) і периферичні (мляві) паралічі. Загальним для них є сам факт паралічу, а в іншому вони зовсім відрізняються.

Ураження спинного мозку – при ураженні в наслідок травм, поліомієліту і інших інфекційних захворювань наступають паралічі мляві, спастичні і комбіновані. Кинезіологічну симптоматику визначає рівень ураження нервової системи. Знання фізіологічного забезпечення рухів є базовим для спеціаліста АФВ. В зв’язку із особливостями іннервації при визначенні нижньої межі чуттєвості рахують ураженим рівень спинного мозку, який знаходиться на 1-2 сегменти вище.

Ураження на рівні С 1 – С 1У:

Спастичний параліч всіх чотирьох кінцівок.

Втрата всіх видів чуттєвості з відповідного рівня до низу.

Розлад сечовипускання центрального типу.

Інтактний (недоторканий) спинний мозок до С 7 – Д 1

Збережена іннервація м’язів шиї, плечового поясу і рук, за виключенням довгих згиначів і малих м’язів рук, які іннервовані частково.

Порушена дихальна функція внаслідок парезу частини дихальних м’язів.

Спастичний параліч нижніх кінцівок.

Розлади сечовипускання і дефекації.

Людина може переміщуватись і перевертатись в ліжку в усі боки, а при належному тренуванні – переходити з ліжка на коляску.

Головним чином сидячий спосіб життя.

Може самостійно керувати коляскою в межах малого простору.

Потрібна допомога в побуті (туалет, одягнення і т.і.).

Проблематична діяльність пов’язана із мілкою моторикою.

Інтактний спинний мозок до Д 1 включно:

Повний обсяг рухів в руках.

Спастична параплегія нижніх кінцівок.

Розлади сечовипускання і дефекації.

Втрата всіх видів чуттєвості в нижчих відділах.

Рівновага в сидячому положенні недостатня.

Може управляти автомобілем.

Потребує допомоги при переході з коляски в автомобіль.

Інтактний спинний мозок до Д 6 включно:

Спастична параплегія нижніх кінцівок.

Розлади сечовипускання і дефекації.

Може робити руками роботу здорової людини.

Може самостійно робити всі побутові справи і навіть ходити при допомозі.

Головний засіб переміщення – коляска.

Не може самостійно підніматися сходами.

Інтактний спинний мозок до Д 12 включно:

Спастична параплегія нижніх кінцівок.

Розлади сечовипускання і дефекації.

Збережена іннервація м’язів верхніх кінцівок, грудної клітки, живота.

Самостійний в побуті і при переміщенні на колясці.

Ходить на милицях.

Може виконувати роботу не пов’язану з довгим перебуванням на ногах.

Для відпочинку потребує коляски.

Ураження поперекового потовщення L 1 – S 11

Периферичний параліч нижніх кінцівок з розладом чуттєвості.

Розлади сечовипускання і дефекації.

Самостійний в побуті.

Може ходити при сторонній допомозі.

Утруднено вставання із положення сидячи і підйом по сходах.

Для відпочинку потребує коляски.

Ураження Conus medularis (S 111 – S V)

Паралічі відсутні

Відсутня чуттєвість в області промежини.

Розлади сечовипускання периферичного типу.

Ураження спинного мозку характеризуються відсутністю всій видів чуттєвості в нижній після травми відділах, порушенням крово- і лімфотоку, функції дихальної, травної, видільної систем і статевої сфери.

Поліомієліт - гостре інфекційне захворювання, внаслідок якого при масивному ураженні спинного мозку виникають периферичні паралічі і парези м”язів нижніх кінцівок із зниженням тонусу і швидко прогресуючою атрофією м”язів у відповідності до ураженого відділу спинного мозку. Відмінністю є те, що параліч виникає тільки в частині м”язів, в той час як функція інших залишається. Таке „мозаїчне” ураження призводить до порушення звичайної взаємодії м”язів. В м”язах – антагоністах розвивається спазм, сильний біль примушує прийняти позу, яка облегшує страждання і внаслідок виникають рефлекторні контрактури і деформації кінцівок.

Периферичні паралічі характеризуються втратою рефлексів, гіпотонією, дегенеративною атрофією м”язів, яка супроводжується реакцією переродження(нерв не проводить збудження до м”язу і він втрачає здатність скорочуватись). Слідом за переродженням і загибеллю нервових рухових волокон наступає атрофія м”язів, в них розвивається дегенеративний процес, при якому м”язові волокна гинуть і на їх місці розвивається жирова і з”єднувальна тканина. Атонічні м”язи мляві, пасивні рухи в них черезмірні, суглоби „розгвинчені”.

Крім порушення функцій спинного мозку не менш патологічний вплив на організм мають: вимушене положення тіла та недостатня м”язова активність. При цьому порушуються всі функціональні можливості організму:

• уповільнюється швидкість реакцій на зовнішні подразники;

• знижується рівень функції аналізу та синтезу ц н с ;

• погіршується координація рухових дій;

• послаблюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем.

Після травм розвивається остеохондроз хребта з проявами нестабільності сегментів і обмеженням рухливості хребта, хронічний больовий синдром. В результаті порушення нейрогуморальної регуляції розвивається стан від”ємного азотистого балансу, м”язова гіпотрофія, остеопороз, контрактури.

Тяжким ускладненням травми спинного мозку є трофічні виразки м”яких тканин, на місці яких з”являються пролежні, які не загоюються і являються хронічним джерелом інфекції і причиною ускладнень з боку системи сечовиділення.