Історія Адаптивного фізичного виховання і спорту

1. Всесвітні ігри глухих. Міжнародний спортивний рух людей з обмеженим слухом починається з 20-х років ХХ століття. Перші Олімпійські ігри для глухих були проведені в Парижі 10-17 серпня 1924 року ( в них прийняли участь – Бельгія, Англія, Голландія. Польща, Франція, Чехословаччина, Угорщина, Італія та Румунія). На цих іграх було створено Міжнародний комітет спорту для глухих (CISS). В 1955 році МОК визнав CISS Міжнародною Федерацією з Олімпійським статусом. Сьогодні CISS визнаний вищим авторитетом спорту глухих. Всесвітні ігри глухих (літні та зимові) мають той же статус, що і Параолімпійські ігри. В 1983 році CISS разом з іншими організаціями, з метою збільшення фінансових можливостей, які необхідні для підтримки міжнародних змагань для людей з вадами, створив Міжнародний спортивний фонд інвалідів.

Спортивні змагання і їх правила ідентичні загальноприйнятим. Обов”язкова умова - учасник повинен мати втрату слуху не менше 55 децибел в кращому вусі. Особливістю організації змагань є те, що дії арбітрів повинні бути видимі (наприклад – для стартових сигналів використовують вогні)..

2. Параолімпійські ігри. Спорт на колясках почав розвиватися в шпиталях Англії та США після Другої Світової війни. Його засновник – нейрохірург Гуттман вперше використав спортивні ігри, як важливу частину лікування ветеранів війни в 1944 році. Головним лозунгом було – „головне не те що втрачено, а те що залишилось”. Першим видом спорту була стрільба з луку, бо цей вид спорту є ідеальним засобом для тренування груп м”язів, розташованих вище рівня ураження спинного мозку і він дає можливість спортсмену-інваліду змагатися на рівних із здоровими людьми. В подальшому приєдналися такі види спорту як: настільний теніс, баскетбол і волейбол, плавання, перегони на колясках, армреслінг, дартс, легка атлетика та інші.

В липні 1948 року в Англії пройшли перші ігри для паралізованих, в яких прийняли участь всього 16 інвалідів війни з парапарезом. В Сток-Мендевилле, в шпиталі на гроші інвалідів, пенсіонерів і меценатів було збудовано стадіон для тренувань і змагань інвалідів і в 1957 році на міжнародні ігри параплегіків приїхало вже 360 учасників з 24 країн.

Початком Параолімпійських ігор (П І) рахують 1960 рік, коли після завершення ХУ11 Олімпіади на стадіон в Римі вийшли спортсмени-інваліди для змагань за олімпійськими правилами. 11 Параолімпійські ігри проходили в 1964 році в Токіо. Їх головним результатом стало відкриття спеціалізованих фабрик, які надавали інвалідам робочі місця.

Сьогодні Параолімпійські ігри дуже популярні в усьому світі. Для участі в них спортсмени провинні пройти систему кваліфікації, яка розроблена Параолімпійськими Федераціями Спорту (IPSF). Процес кваліфікації довготривалий і організується кожною федерацією в індивідуальному порядку на протязі чотирьох річного циклу підготовки. В Параолімпійських іграх 2000 в Сиднеі прийняли участь 4000 спортсменів із 125 країн. Українці вибороли 37 медалей не зважаючи на соціально-економічні труднощі в нашій країні.

3. Спеціальна Олімпіада. Була заснована в 1968 році сестрою президента США Джона Кеннеді Юніс Кеннеді-Шрайвер з метою боротьби зі стереотипним відношенням суспільства до людей, які мають розумові недоліки. Зо 30 років учасниками СО стали більше одного м л н спортсменів іх 150 країн світу.

В 1988 році МОК надав цим змаганням офіційне право називатися Олімпіадою. Мета СО – надання допомоги всім людям з розумовою відсталістю в соціальній адаптації і самореалізації, створюючи для них можливості досягти успіху як на спортивній арені, так і за її межами.

Діяльність СО на місцевому, національному і міжнародному рівнях будується за принципами сучасного Олімпійського руху, з урахуванням якостей людей з розумовою відсталістю. Відмінність СО від ПО є в тому, що СО надає спортивні можливості особам із затримкою розумового розвитку на всіх рівнях атлетичних здібностей, в той час як Пара олімпіада націлена на видатні спортивні досягнення.

Сьогодні СО включає 50 спеціальних програм, найбільш популярні:

• Програма об”єднаних спеціальних ігор;

• програма підготовки рухової активності;

• програма „Мега-сіті”;

• партнерські клуби;

• спортсмени за прогрес;

• програма спортивні табори;

• домашня тренувальна програма;

Участь в програмах СО можуть приймати особи з розумовою відсталістю від 8 років і старші, незалежно від фізичного стану. Основна теза СО „Дозволь мені перемогти, але якщо я не зможу перемогти, дозволь мені проявити хоробрість в своєму бажанні це зробити”. Досягненнями СО є не спортивні показники, а кількість розумово відсталих людей, які займаються спортом. Змагання СО проходять по таким офіційним видам спорту:

• літні види спорту – баскетбол, боулінг, велоспорт. гольф, кінний спорт, легка атлетика, плавання, стрибки у воду, ритмічна гімнастика, ролики. софтбол, теніс, важка атлетика, футбол. художня гімнастика;

• зимні види спорту – гірські лижі, ковзанярський сорт. лижні перегони. фігурне катання, хокей на полу.

Крім того СО включає: бадмінтон, командний гандбол. настільний теніс, вітрильний спорт

Патологічні зміни в організмі людини при захворюваннях дуже різні, однак при всіх нозологіях мають місце загальні закономірності, які є результатом обмеження фізичної активності при стійкому порушенні здоров”я. Гіподинамія призводить до таких негативних наслідків як:

• послаблення процесів збудження ЦНС;

• порушення механізмів нейрогуморальної регуляції;

• кардіо-респіраторні розлади;

• порушення ритму діяльності внутрішніх органів, процесів травлення та обміну речовин;

• зниження адаптаційно-компенсаторних можливостей;

• слабкість і швидка втомлюваність;

В результаті іммобілізації розвивається від”ємний азотний баланс із швидким розвитком м”язевої гіпотрофії і контрактур. Відсутність рухів призводить до остеопорозу (в першу чергу нижніх кінцівок), зміни складу кальцію в тканинах і рідинах організму, і як наслідок - до появи каменів в нирках і жовчному міхурі, осифікатів в м”яких тканинах.

Інвалідність – стійке порушення (зниження або втрата) загальної або професійної працездатності внаслідок захворювання або травми. Поняття інвалідності одночасно є медичним, соціальним та юридичним. оскільки пов”язане із станом здоров”я людини і його трудовою діяльністю.

Працездатність – визначає здатність до праці, яка залежить від стану здоров”я робітника. Розрізняють такі види працездатності:

• загальну – здатність до виконання будь-якої роботи в звичних умовах;

• професійну – здатність працювати по обраній професії , посаді в потрібних для цього умовах;

• неповну – здатність працювати лише в спеціально створених умовах, наприклад при неповному робочому дні;

Інвалід – це особа із стійким порушенням функцій організму, яке є наслідком захворювань, травм або вроджених вад, засвідченим в усталеному порядку органами охорони здоров”я, що призводить до обмеження її життєдіяльності і потреби в соціальній допомоги і захисту. Висновки про інвалідність робить МСЕК після всебічного обстеження лікарями різних спеціальностей і призначає категорії інвалідності. Існує 3 групи інвалідності:

• 1 група – встановлюється при повній втраті працездатності людям, які потребують постійного догляду;

• 2 група – надається особам, у яких настала повна стійка втрата працездатності, але вони не потребують постійного догляду;

• 3 група – встановлюється особам, які внаслідок захворювання не можуть виконувати роботу по спеціальності, але можуть виконувати легку роботу.

Окремо виділяють інвалідність з дитинства – категорія інвалідності встановлюється особам в віці до 16 років, а учням – до 18 років. Причини: розумова відсталість, глухонімота, психічні захворювання, вроджені і набуті вади серця, сліпота на 2 ока.

В зв”язку із зміною характеру захворювання і працездатності інвалідів система передбачає переосвідчення: інвалідам 1 групи – кожні 2 роки, 2 і 3 групи – кожний рік. Чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років, а також особам з необоротними вадами і захворюваннями інвалідність встановлюється без подальшого підтвердження.

Одним із найбільш ефективних засобів реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями є адаптивна фізична культура (АФК), яка включає:

• адаптивне фізичне виховання;

• рекреацію;

• адаптивний спорт;

Адаптивна фізична культура (АФК) – частина фізичної культури, яка пристосована для людей із стійкими порушеннями функцій організму внаслідок захворювань, травм або вроджених вад, спрямована на стимуляцію позитивних реакцій в системах і функціях організму, на формування необхідних рухових вмінь і навичок, фізичних якостей і здібностей, які забезпечують нормалізацію життєво важливих функцій організму, адаптацію до умов навколишнього середовища, розвиток особистості в цілому.

Адаптивний спорт (АС) – це спорт, головною метою якого є формування у людей з обмеженими фізичними можливостями високої спортивної майстерності і досягнення ними високих результатів в різних видах змагальної діяльності людей, які мають аналогічні проблеми зі здоров’ям.

Фізичні вправи оказують стимулюючий (тонізуючий), трофічний, компенсаторний і нормуючий вплив на організм.

Стимулюючий вплив пов’язаний із розпадом енергетичних біохімічних структур і виділенням енергії, відновленням енергетичного потенціалу, позитивною перебудовою функціональних схем систем кровообігу і дихання, нормалізацією гомеостазу, вегетативних реакцій і ритму діяльності внутрішніх органів та інших процесів.

Трофічний вплив проявляється в загальних і спрямованих змінах обміну речовин в м’язах і внутрішніх органах. При цьому посилюються процеси регенерації та репарації, прискорюється резорбція запалювального ексудату і відбувається зворотній розвиток запалення в цілому. Під впливом нервової системи, без зміни умов кровопостачання, відбувається посилення окисно-відновних процесів, підсилення пластичного обміну і функціональної гіпертрофії м’язів, збільшення їх сили.

Компенсаторний вплив означає підсилення або перебудову пристосувальних реакцій, які спрямовані на заміщення (постійне або тимчасове) втраченої або зміненої функції. При цьому фізичні вправи сприяють більш швидкій перебудові компенсацій, які виникають при патологічному процесі і забезпечують таким чином життєздатність уражених систем.

Багаторічні спостереження в спорті свідчать про розвиток компенсацій таким чином:

Функції, які мають низький розвиток	Компенсаторно високий розвиток функцій
Тактичне мислення	Швидкість рухових реакцій Витривалість і розподілення уваги Відчуття часу Відчуття дистанції Відчуття моменту
Розподілення уваги	Швидкість сприйняття Швидкість мислених операцій Влучність м’язово- рухових диференціацій
Перемикання уваги	Швидкість рухових реакцій Здатність точно прогнозувати Відчуття часу
Швидкість рухових реакцій	Здатність точно прогнозувати Відчуття дистанції Відчуття часу Розподілення уваги, її фіксація Тактичне мислення
Точність рухових диференціацій	Увага Швидкість рухових реакцій Відчуття часу

Нормалізація порушених функцій відбувається під впливом дренуючої дії фізичних вправ на опорно-руховий апарат і фізіологічні системи, які забезпечують м’язову роботу. Проявою цього є поліпшення взаємодії окремих їх ланок, покращення загальної координації в діяльності ОРА і всіх систем життєзабезпечення: серцево-судинної, дихальної, травної та видільної, збільшення функціональних резервів, формування корисних компенсацій, а також ліквідація патологічних компенсацій, викликаних патологічними процесами.

Під впливом фізичних вправ зникають патологічні рефлекси, відновлюються і формуються нормальні умовно-рефлекторні реакції, стимулюються процеси відновлення. В результаті систематичних тренувань встановлюється перевага парасимпатичної іннервації, що проявляється зниженням артеріального тиску, серцеві скорочення рідшають і посилюються, рідшає і посилюється дихання, покращується функціональна рухливість нервових процесів, в результаті підвищується лабільність нервово - м’язового апарату, формуються оптимальні механізми взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Нижченаведена схема дозволяє в загальних рисах уявити природу і поєднання порушень рухових здібностей при ураженні тих чи інших анатомічних структур, і може слугувати допомогою в аналітичному підході до АФВ, спрямованого на вибірковий вплив на окремі функціональні ланки організму.