Основні заходи щодо запобігання нещасних випадків і професійних захворювань

Основні заходи щодо запобігання травматизму передба­чені в системі нормативно-технічної і нормативно-правової документації з безпеки праці; в організації навчання і забез­печення робочих безпечними методами та засобами робо­ти; раціональному плануванні коштів і визначенні економіч­ної ефективності від запланованих заходів. Основна задача нормативно-технічної і нормативно-правової документації з безпеки праці – сприяти попередженню виникнення небез­пеки і прийняттю найбільш ефективних заходів до їх ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів і об­ладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна докумен­тація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням ха­рактеру потенційно небезпечних факторів, ступеня їх небез­печності і зони поширення, психофізіологічних і антропомет­ричних особливостей людини.

Заходи щодо запобігання виробничого травматизму вклю­чають якісне проведення інструктажів та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення пост­ійного керівництва та нагляду за роботою; організація рац­іонального режиму праці і відпочинку; забезпечення спецо­дягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту і навчання правилам їх користування; виконання правил експлуатації обладнання; раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель у відповідності із санітарними, будівельними і протипожежними нормами і правилами; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонуван­ня обладнання у виробничих приміщеннях відповідно із нормами і правилами техніки безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації та автоматизації вироб­ничих процесів, створення надійних технічних засобів запобігання аварій, вибухів і пожеж на виробництві; розроб­ка нових технологій, які виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та ін.

Важливим в організації безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого харак­теру: знання керівником особистості кожного робіт­ника: його психіки і особливості характеру; медичні показники та їх відповідність виконуваній роботі; відношен­ня до праці, дисциплінованості; задоволеність працею; зас­воєння навиків безпечних заходів роботи; знання норм і пра­вил з охороні праці та пожежної безпеки, ставлення робітни­ка до інших робітників і всього колективу.

Тема 2 умови праці на виробництві: класифікація, нормування та оцінка

2.1. Умови праці як соціально-економічна категорія

Умови праці — це умови, які складаються в процесі праці людини — головної продуктивної сили суспільства. Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.

Учені Науково-дослідного інституту праці (НДІ праці) визначили умови праці як складне об’єктивне суспільне явище, яке формується в процесі виробничої діяльності під впливом взаємозв’язаних факторів соціально-економічного, техніко-організацій­ного та природно-кліматичного характеру, що суттєво впливає не тільки на здоров’я, працездатність людини та її ставлення до праці, на продуктивність праці й інші економічні результати виробництва, а й на рівень життя, всебічний розвиток людини.

У навчальному посібнику «Экономика труда и социально-трудовые отношения»¹ умови праці визначаються як сукупність взаємозв’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізичних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, зумовлених розвитком продуктивних сил суспільства, що визначають стан виробничого середовища і вплив на здоров’я і працездатність людини.

ГОСТ 19605-74 «Організація праці» трактує умови праці як «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».

Гігієнічна класифікація праці² визначає умови праці як сукупність факторів трудового і виробничого середовища, де здійснюється діяльність людини.

Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку, «людина — машина (технічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технічний процес) — виробниче середовище», а з іншого, — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа». Для перших трьох систем умови розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох — у межах підприємства, галузі, регіону.