5.2 Управлінський цикл. Управлінські процедури. Особливості процесу управління

Усі соціальні системи, якими б різними не були вони за змістом, управляються однотипово з погляду технології управління. Це, звичайно, не виключає специфіки праці по управлінню в якій-небудь певній галузі людської діяльності, однак відрізнятися будуть не самі операції по управлінню, їх «набір» та послідовність, а їх внутрішній зміст, який визначається конкретними цілями, заради яких створена і функціонує та чи інша соціальна система. В будь-якому разі суб'єкт управління, щоб досягти бажаних цілей, повинен здійснити ряд послідовно змінюваних одна одну управлінських операцій відповідно, процес управління промине однотипові стадії. При цьому слід мати на увазі, що зміст процесів управління визначається не тим, як здійснюється управління соціальними системами, тобто не формами діяльності по управлінню, не технологією управлінської праці, а об'єктивною природою систем і завданнями, які вони виконують. У даному випадку має місцеяскравий вияв ізоморфізму – схожості форми при якісно різному змісті.

Ізоморфний характер будь-якої діяльності по управлінню взагалі і, зокрема, управлінню органами внутрішніх справ дозволяє виділити у неї ооєктивно необхідні операції, що складають у своїй сукупності технологію управління.

У соціальній сфері процеси управління перебігають безперервно. Управління представ у вигляді змінюючих один одного управлінських циклів, кожен із яких включає певні робочі операції [13, с. 125-128].

Одиничних циклів управління у суспільстві безліч. Вони розрізняються власними просторовими рамками, тривалістю у часі, завданнями, які ставляться в тому чи іншому циклі, а також шляхами та засобами розв'язання цих завдань, значенням у функціонуванні та розвитку суспільства і т. д. Відмінності циклів обумовлені насамперед специфікою об'єкта управління. Часова тривалість циклу, незалежно від його просторової протяжності, також варіюється від відносно невеликих проміжків часу до десятків років.

Управлінський цикл є своєрідним системним утворенням, що складається із певних і в кожному циклі повторюваних частин – елементів. Оскільки кожний управлінський цикл має той чи інший протяг у часі, його елементи предстають як етапи, стадії, процедури, операції процесу управління. Один елемент переливається в інший, попередній служить основою для реалізації та здійснення наступного.Своєрідний вияв циклічного характеру діяльності по управлінню полягає також у тому, що процес управління – це, по суті, процес круговороту циркулюючої інформації.

Таким чином, управлінський цикл можна визначити як повторювану сукупність послідовно здійснюваних операцій, що складають технологію процесу управління.

Управлінські цикли, що послідовно змінюють один одного, складають форму, в якій реалізується зміст діяльності по управлінню соціальними системами, в тому числі органами внутрішніх справ. Схематично технологічну модель управлінського циклу (глобальну технологію) можна уявити так:

Перша процедура: формулювання мети.

Операції: діагноз, прогноз, формулювання кінцевої мети, стратегія дії, конкретні завдання.

Операції:      виявлення проблемної ситуації, обгрунтування варіантів дії, вибір оптимального варіанту, затвердження-рішення.

Друга процедура: прийняття рішення.

Операції: розподіл завдань між виконавцями, забезпечення виконавців, координація та регулювання процесу виконання, контроль.

Третя процедура: організація соціальної дії.

Операції: зіставлення запланованих та досягнутих результатів, відкриття нових проблемних ситуацій, попереднє формулювання нової мети

Четверта процедура: аналіз результатів.

 

Рисунок 5.1 – Технологічна модель управлінського циклу.

Складено на основі [1, с. 157-198]; [3, с. 367-405]; [10, с. 462-513]; [12, с. 75-81, 85-96]

У запропонованій моделі управлінського циклу (глобальна технологія) не уособлені процедури та операції, які пов'язані зі збиранням та обробкою інформації. Зроблено це не внаслідок недооцінки інформаційного фактору в управлінні. Навпаки, ми виходимо із презумпції того,  що інформація є основною і необхідною передумовою здійснення усіх процедур і операцій, притаманних глобальній технології управління.

Треба відмітити, що процедури і операції, які включені в модель глобальної технології, виступають в ролі її структурних елементів лише поти, поки технологія зайнята питаннями вищого рівня абстракції, тобто є технологією загальнозначущою. За трансформацією глобальної технології в систему конкретних технологій ранг тієї чи іншої процедури може істотно змінюватися. Окремі процедури, навіть окремі операції глобальної технології можуть при цьому інтерпретуватись як цілісна самостійна технологія або розчленовуватись на процедури і технології, які мають часткове значення. Так, наприклад, операція прогнозування, яка в глобальній технології є лише елементом процедури формулювання мети, в іншій ситуації може розглядатися як самостійна технологія прогнозування. В науковій літературі з управління можна зустріти подібні логічні конструкції доволі часто.

Наведена вище модель відображає реальний управлінський процес і в той же час являє собою засіб, інструмент для його подальшого дослідження та оволодіння ним. Процедури і операції моделі відповідають реальним діям керівних органів при прийнятті ними рішень і при виконанні останніх.

Така модель – це сукупність важливіших положень теорії соціального управління; вона побудована відповідно до вимог системного підходу. Виділення значення мети модифікує всі наступні процедури і операції, дає змогу використовувати наявний управлінський потенціал для прийняття оптимальних рішень.

Застосування моделі дозволяє також визначити чіткі межі циклів управління, забезпечити логічний перехід від одного до другого етапу управлінського циклу, від завершальної стадії одного циклу до початкової стадії наступного циклу, тобто гарантує наступність та поступальність у процесі управління.