- •Основи менеджменту
- •6.070101 «Транспортні технології»
- •Лекція 1. Сутність, роль та методологічні основи менеджменту
- •1.1 Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності
- •1.2 Сутність категорій «управління» і «менеджмент»
- •1.3 Менеджмент як система наукових знань
- •1.4 Менеджмент як мистецтво управління
- •Лекція 2. Історичний розвиток менеджменту як науки
- •2.1 Передумови виникнення науки управління
- •2.2 Теорії менеджменту: класичні (школа наукового управління, школа людських відносин, школа поведінських наук), неокласичні
- •2.3 Формування сучасної моделі менеджменту в Україні та її особливості
- •Лекція 3. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •3.1 Закони і закономірності менеджменту
- •3.2 Взаємозв’язок між принципами менеджменту
- •3.3 Сутність та класифікація принципів менеджменту
- •1.Принцип наукової обґрунтованості
- •2.Принцип ефективності.
- •Лекція 4. Функції та методи менеджменту
- •4.1 Функції менеджменту як виду управлінської діяльності. Класифікація функцій управління
- •4.2 Сутність та класифікація методів менеджменту. Економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи менеджменту
- •4.3 Менеджмент персоналу. Взаємодія методів, принципів та функцій менеджменту
- •Лекція 5. Управлінський процес та управлінське рішення
- •5.1 Мета управлінського процесу, його учасники, предмет, засоби здійснення
- •5.2 Управлінський цикл. Управлінські процедури. Особливості процесу управління
- •5.3 Сутність управлінських рішень та їх класифікація. Умови та моделі прийняття управлінських рішень
- •Лекція 6. Загальні функції менеджменту. Планування
- •6.1 Сутність і зміст планування як функції менеджменту. Види планування та їх взаємозв’язок
- •6.2 Моделі і етапи процесу планування. Бізнес-план організації
- •6.3 Класифікація цілей організації. Поточні і оперативні плани
- •Лекція 7. Організація як процес та загальна функція менеджменту. Мотивування в системі менеджменту
- •7.1 Типи повноважень та їх делегування. Створення структури управління. Вертикальна та горизонтальна структура управління
- •7.2 Скалярний процес. Департаменталізація. Взаємодія структур організації
- •8.2 Контролінг як система управління процесом досягнення кінцевої мети, система управління прибутком підприємства
- •8.3 Поняття процесу регулювання. Види та етапи регулювання в організаційній та управлінській діяльності
- •Лекція 9. Інформація та комунікація в менеджменті
- •9.1 Класифікація, характеристика та носії інформації. Вимоги, що відносяться до інформації
- •9.2 Поняття і різновиди комунікації. Перешкоди в комунікаціях. Зворотній зв'язок в комунікаціях
- •1) Усна комунікація;
- •2) Письмова комунікація;
- •3) Невербальна комунікація.
- •9.3. Схеми організації інформаційних комунікацій. Комунікаційні перевантаження
- •Лекция 10. Креівництво та лідерство. Оцінка ефективності менеджменту
- •10.1 Керівництво як об’єднувальна функція менеджменту
- •10.2 Основні фактори та визначальні аспекти керівництва. Типологія лідерів. Стилі керівництва та їх континууми
- •10.3 Критерії оцінки стилю лідера. Управління конфліктними ситуаціями
- •Глосарій
- •Перелік рекомендованих джерел Базові
- •Допоміжні
Лекція 2. Історичний розвиток менеджменту як науки
План
2.1 Передумови виникнення науки управління
2.2 Теорії менеджменту: класичні (школа наукового управління, школа людських відносин, школа поведінських наук), неокласичні
2.3 Формування сучасної моделі менеджменту в Україні та її особливості
2.1 Передумови виникнення науки управління
Управління як сфера людської діяльності виникло разом із формуванням соціуму – сукупності людей, що існують, певним чином взаємодіючи між собою у процесі спільного виконання тих чи інших робіт. Визначальним етапом у розвитку управління стало зародження і становлення державності. Перші приклади свідомого управління відносяться ще до V-ІІІ тисячоліть до н. е., що було зафіксовано на глиняних табличках, які дійшли до наших днів і засвідчили існування певного регламенту управлінської діяльності у древньому Єгипті та Шумері, пов'язаного з комерційними операціями і управлінням державою.
У історичному контексті теорія управління виділяє декілька значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку.
Перша управлінська революція характеризується як релігійно-комерційна і пов’язується із виникненням писемності у давньому Шумері (V-ІІІ тисячоліття до н.е.). Вважається, що це сприяло виникненню особливої касти жерців-бізнесменів, які вели діловий перепис і комерційні розрахунки. Письмова фіксація ділових угод підвищувала їх надійність і захищеність.
Друга управлінська революція називається «світсько-адміністративною» і пов’язується з діяльністю вавилонського царя Хамурапі (1792-1750 рр. до н.е.). Він опублікував збірку законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними верствами населення, завдяки яким посилювався контроль і відповідальність за виконання робіт.
Третя управлінська революція дістала назву «виробничо-будівельної». Вона відноситься до царювання ассирійського правителя Навуходоносора (605-562 рр. до н.е.). Саме тоді будівельні роботи набули величезного розмаху і вимагали посилення контролю за діяльністю у сфері виробництва і будівництва. Такий контроль здійснювався з боку держави.
Четверта управлінська революція відноситься до періоду зародження капіталізму і стрімкого індустріального розвитку європейської цивілізації (ХVІІ-XVІІІ ст.) ЇЇ головним результатом стало виникнення професійного управління. Велика заслуга у цьому належить А. Сміту, Р. Аркрайту, Р. Оуену, Ч. Бебіджу та ін. Зокрема, Р. Акрайта можна вважати засновником організації виробництва, Р. Оуен на своїх фабриках втілював ідею соціального партнерства, Ч. Бебідж проводив дослідження способів економного використання виробничих ресурсів. А погляди А. Сміта на природу вільного підприємництва, на роль ринку і функції держави лягли в основу теорії і практики менеджменту.
Проте ці дослідження були розрізненими. Наука управління як цілісна система із своїм категорійним апаратом, принципами, методологією, рекомендаціями виникла лише у ХХ ст. ЇЇ появу пов’язують із п’ятою управлінською революцією, що відома під назвою «бюрократична». В її основу була покладена концепція «раціональної бюрократії», яка відводила велику роль у забезпеченні ефективності управління формуванню ієрархічних структур, розподілу управлінської праці, чіткому визначенню посадових обов’язків і встановленню відповідальності менеджерів за їх виконання [1, с. 10-26]; [10, с. 61-87]; [11]; [12, с. 13-18]; [13, с. 31-57]; [15, с. 6-42].
Якщо попередні якісні, революційні зміни у практиці управління відбувалися через значні часові відрізки, то стрімкий розвиток наукової думки у ХХ ст. прискорив всі соціально-економічні процеси разом з процесами їх управління. Тому революційні стрибки не обмежуються виділеними п’ятьма. Наступною, шостою управлінською революцією можна вважати всебічне впровадження у практику управління інформаційних технологій, що неймовірно прискорило процеси отримання і обробки інформації і зробило можливості росту організацій практично безмежними. Така революція має назву «інформаційної».
Але, незважаючи на велике значення революційних перетворень, розвиток управління проходив в основному еволюційним шляхом. Відбувалось поступове зміщення акцентів і орієнтирів у системі управління, яке відповідало змінам у всій системі соціально-економічних відносин.
Кінець ХІХ – початок ХХ ст. характеризується великими зрушеннями, зумовленими науково-технічним прогресом. Стара система управління, що використовувала в основному емпіричні надбання, із цим завданням не справлялась. Особливо відчутною невідповідність старої практики і нових умов була на американських підприємствах, які бурхливо розвивались. Саме на цих підприємствах і були започатковані експерименти, мета яких полягала у вивченні впливу різних факторів і умов праці на її продуктивність. Результати наукових експериментів дали можливість сформулювати основні положення школи наукового управління, яка відноситься до класичного напрямку у менеджменті.
