98. Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.

Під соціальним партнерством розуміють систему відносин між об'єднаннями підприємців, об'єднаннями працівників та органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин. Основними формами соціального партнерства є форми проведення спільних консультацій, переговорів з питань укладення колективних договорів і угод, розгляд і вирішення претензій та розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами.

Є два види соціального партнерства:· біпартизм – двостороннє(колективні переговори едуться між роботодавцями і організаціями найманих працівників, держава майже не втручається)· трипартизми – трьохстороннє співробітництв – активну роль відіграє держава.Предметом соціального партнерства є узгодження інтересів сторін з питань оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони праці, зайнятості, соціального забезпечення, а також гарантій свободи асоціацій, об'єднань тощо. Соціальне партнерство в Україні здійснюється на національному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях. Для погодження інтересів соціальних партнерів створюються постійно діючі органи – Ради соціального партнерства. Зокрема утворена Національна рада соціального партнерства як постійно діючий тристоронній орган, до складу якої увійшли на паритетних засадах представники кожної із сторін соціального партнерства.(л)Основне завдання:забезпечення соціального миру у суспільстві.Мета:1)зниження гостроти соц.. конфліктів;2)сприяння погодженню інтересів між роботодавцем та працівниками;3)забезпечення умов праці і життя працівників.Відносини соціального партнерства будуються на основі:-взаємодії поваги і довіри соц.. партнерів;-рівність сторін;-пріоритетність примирних методів і процедур у проведенні переговорів і консультацій Концепція "держава - соціальний арбітр". Суспільство неоднорідне, і тому на цій основі можуть виникати різні конфлікти. У таких випадках держава виступає як арбітр, вирішуючи конфлікти, вона ліквідовує протиріччя в суспільстві. Тут держава виступає як організований примус.

99. Етика та естетика держави. Образ держави та її імідж.

Інститути сучасної держави і її діяльність повинні відповідати етичним критеріям. Існує потреба в глибокому осмисленні моральних підстав держави, її моральних цілей , засобів і способів здійснення державної влади . На це націлена політична етика , яка задається питаннями моральності інститутів держави , законів , а також моральних якостей посадових осіб. Показово , що політична етика - це одночасно етика інститутів і етика чеснот. Інститути в моральному сенсі забезпечують людську поведінку зовні , а чесноти стабілізують цю поведінку зсередини. Зазначимо появу специфічної етики державної служби , а також спроби дати моральну оцінку інститутам влади як центральним ( парламенту , президенту, уряду ) , так і місцевим. Інститути держави полегшують людям моральну поведінку і певною мірою здатні виправити моральні відхилення в поведінці людей. Найкращими вважаються ті інститути держави. , які не передбачають якоїсь особливої ​​моральності громадян , але дозволяють досягати своїх цілей , користуватися правами , сприяти загальному благу. Однак ці інститути не здатні замінити моральність індивіда . Більш того , чесноти , якими володіють політичні діячі та громадяни є передумовою етики держави. Чесноти - високоморальна поведінка, що стала звичкою . Класичні уявлення про основні чесноти пов'язані з чотирма ( кардинальні чесноти ) : мудрість , справедливість , мужність і поміркованість . У сучасній державі, громадянин повинен володіти моральними задатками , які давали б можливість , як цьому громадянину , так і всім учасникам відносин досягати своїх цілей , використовуючи існуючі інститути держави. Проблема естетики влади і держави, стала розглядатися переважно у зв'язку з недемократичним ( тоталітарними ) державами. Саме для цих держав характерні претензії до насильницької гармонізації всіх областей життя, прагнення створити красиву видимість , естетизувати політику , здійснити театралізацію соціальної дійсності. Фактично в тоталітарній д-ві все оповито покровом естетики влади. Сучасна д-ва , забезпечуючи плюралістичну демократію , не втручатися в культурне життя суспільства . Однак це не означає , що в умовах демократичного ладу питання забезпечення естетики влади і д-ви не є істотними . Досить очевидна роль д -х символів (президент , герб , гімн , прапор ) , ритуалів (порядок прийняття законів , укладення договорів , проведення референдумів ) , формування д-ї міфології ( способу життя , національних якостей) Сучасна д-ва прагне бути естетичною у всіх різноманітних формах свого прояву на шляху досягнення гармонії з суспільством і індивідом , що безпосередньо пов'язано з діяльністю ЗМІ . Використовуючи документальні та художні форми , ЗМІ створюють іміджі політичним партіям , держ. діячам , інститутам держвлади і т.д. Іміджі - цей свого роду ярлики , які поряд з особливостями , притаманними конкретним особам , інститутам , програмам включають штучно представлені характеристики .