7.4. Умови і можливості ефективного використання експортного потенціалу апк України

Законом України "Про основні засади державної аграрної політики України на період до 2015 року" серед основних пріоритетів цієї полі­тики визначено створення сприятливих умов для реалізації експортного потенціалу аграрного сектору економіки. Успішне вирішення цієї задачі органічно пов'язане з розвитком ринків сільськогосподарської продук­ції і продовольства.

Серед основних напрямів розв'язання проблем формування таких рин­ків виділені такі:

• удосконалення правових та організаційно-економічних засад забезпе­чення діяльності учасників таких ринків з урахуванням інтеграції Укра­їни до Європейського Союзу та до світового економічного простору;

• удосконалення державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, запровадження квотування імпорту окремих стратегічних ви­дів сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів; недопу­щення їх неконтрольованого переміщення через кордон.

Крім того, Законом України "Про безпечність та якість харчових продуктів встановлено вимоги до експортних потужностей переробних підпрємств. Зокрема встановлено, що будь-який продукт, який експортується до країни призначення і який походить із затверджених експортних потужностей /об'єктів/ повинен бути маркований відповідно до вимог кра­їни призначення,

Таким чином, створені необхідні правові умови для ефективного розвику і використання експортного потенціалу АПК України.

Ефективне використання цього потенціалу буде залежати від успішно­го проведення таких заходів:

• досконале вивчення потреб у нашій продовольчій продукції і можливостей її реалізації на західному та інших міжнародних ринках;

• організація відповідної міжнародної реклами:

• підвищення якості продукції до світових стандартів;

• організація спільних підприємств;

• обгрунтована політика ціноутворення, яка буде сприяти підтримці між­народної конкурентоспроможності нашої харчової продукції.

• В нашій країні створені значні виробничі потужності харчової промисловості, які можуть бути розширені. Достатньо згадати, що у продо­вольчому комплексі колишнього Союзу виробничий і експортний потенціал харчової промисловості України становив 23 відсотки, в тому числі по виробництву цукру з буряків - понад 50 відсотків, рослинної олії - 30, харчової солі - 52, м'ясних продуктів - 28, молочної продукції - 23, кондиторських виробів - 24 відсотки.

_{За останні роки конкурентоспроможність української сільськогосподарської продукції на світовому ринку зростає. Наслідком цього є зростання частки України у світовому експорті ряду сільськогосподарських товарів (див. таблицю 7.2)}

_{Таблиця 7.2.}

_{Частка України у світовому експорті окремих}

_{сільськогоспо­дарських товарів, %}

Продукція	рік				відхилення (+,-) 2004р. до 1996 р.
	1995	1998	2001	2004
Пшениця	0,2	2,5	2,5	2,1	+1,9
Жито	0,1	0,3	1,4	3,2	+ 3,1
Ячмінь	6,5	3,2	10,0	16,1	+ 9,6
Насіння соняшнику	2,5	20,6	21,3	11,5	+ 9,0
Соняшникова олія	6,1	5,6	15,5	24,9	+ 18,8
Цукор	6,0	0,3	0,0	0,4	- 5,6
Яловичина	11,0	6,1	8,0	4.8	- 6,2
Вершкове масло	5,8	0,8	4,1	2,8	- 3,0
Сухе знежирене молоко	2,8	1,5	4,3	3,7	+ 0,9
Сир твердий	0,4	0,1	0,8	2,4	+ 2,0
Мед	0,2	0,1	0,8	2,4	+ 1,2

_{(С.М. Кваша, Н.Є. Голомша. Конкурєнтоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку. Економіка АПК 2006, № 5, с.100.)}

_{Таким чином, за останні десять років суттєво зросла частка України у світовому експорті зернових, насіння соняшнику та соняшникової олії, меду, сухого знежиреного молока й твердих сирів. Разом з тим, Україна втратила свої позиції у світовому експорті яловичини, вершкового масла і цукру. В результаті проведеного аналізу визначено, що країна має великі експортні можливості по молоку, молокопродуктах, м'ясу і м'ясопродуктах, насіння соняшнику.}

_{В цілому експортний потенціал аграрного сектору України ще недостат­ньо використовується. В результаті частка експорту у валовій продукції галузі становить лише 12%, тоді як у Польщі і Угорщині цей показник дорівнює 25%, а у Німеччині - понад 50%.}

_{Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції} досягається за рахунок того, що українські експортні ціни основних видів аграрної продукції значно нижчі від світових. Наприклад, українська експортна ціна для яловичини становить лише 57,8% світової екс­портної ціни, для вершкового масла - 60,8%, для пшениці - 62,5% і лише для соняшникової олії - 95,4% світової. Вважається, що українська експортна продукція відзначається більш низькою якістю, хоча це не завжди відповідав дійсності, тому що експортну ціну занижують комерційні струк­тури, що займаються експортом вітчизняної сільськогосподарської продук­ції (С.М. Кваша, Н.Є. Голомша. Конкурєнтоспроможність вітчизняної сільскогсьподарської продукції на світовому аграрному ринку. Економіка АПК 2006, № 5, с.100-101.)

При порівнянні розмірів експорту і імпорту харчових продуктів має­мо позитивне сальдо. Так, у 2003 році було експортовано харчових про­дуктів на суму 2064,6 млн. дол. США, а імпортовано на 1429,2 млн. дол.

Зріс експорт таких продуктів як м'ясні і молочні, олія, цукор, мар­гарин, спирт, сіль, алкогольні і безалкогольні напої, мило, кондиторські і тютюнові вироби. Імпортувалися м'ясо, молочні продукти, цукор, меляса, пиво, вино та інші продукти.

Останнім часом збільшується експорт такої продукції як спирт, води натуральні й мінеральні, ефірна олія, маргарин, кондитерські вироби, шоколад, чай, кава, сіль, молокопродукти. Зменшився експорт м'яса, цукру, олії, жирів тваринного походження. Серед імпортованих продуктів останнім часом значно зросли закупки м'яса, борошна, жирів, маргарину, ковбас. Зменшили імпортувати молокопродукти, цукор, вина, спирт, пло­доовочеві консерви.

Продукція харчової промисловості України експортується в країни СНД і Балтії, серед яких найбільш активними споживачами українських продуктів є Росія, Молдова, Білорусь.

Українська харчова продукція також експортується в такі країни да­лекого зарубіжжя як Італія, Великобританія, Німеччина.

Для збільшення експорту українських товарів в країни СНД в останні роки підвищено ефективність роботи торгово-економічних місій у складі Посольств України в цих країнах.

Значним ринком збуту української харчової продукції залишається Росія. Тут маємо позитивне зовнішньоторговельне сальдо. Так, за перший квартал 2004 року в Росію експортовано продовольчих товарів на 215,8 млн. дол. США, а імпортовано з неї в Україну - на 47,8 млн. дол.

Державний департамент продовольства України детально вивчав асорти­мент зустрічних експортно-імпортних поставок, кон'юнктуру товарних ринків і їхньої потреби, у разі необхідності вживав невідкладних захо­дів по вдосконаленню і подальшому розвитку українсько-російських зовнішньоторговельних відносин, потенційні можливості яких ще недостатньо використовуються.

Експортний потенціал харчової промисловості України зміцнюється завдяки використанню інвестиційних і кредитних ресурсів розвинених кра­їн, лізингу, створення спільних підприємств.

Так, сума іноземних інвестицій у харчову промисловість України на 1 січня 2004 року досягла 988,3 млн. дол. США. Особливо відзначаються такі галузі як тютюнова, пивоварна і кондитерська. В тютюновій галузі організовано 6 спільних підприємств з однією німецькою і двома аме­риканськими фірмами.

В пивоварному виробництві введено в дію завод "Славутич", а на ба­гатьох підприємствах кондитерської промисловості змонтовано високопро­дуктивне устаткування.

Налагоджені постійні ділові стосунки між харчовими підприємствами України й фірмами США, Англії, Італії, Австрії, Данії, Чехії і Німеччини,

Особливо великий потенціал щодо залучення іноземних інвестицій та їх ефективного використання має цукрова галузь України, Потужності українських цукрових заводів і потенціал аграрного сектора дозволя­ють щороку виробляти 5 млн. тонн цукру, при внутрішній потребі до 2 млн. тонн. У 2003 році було вироблено 1,45 млн. тонн, з урахуванням цукру з тростинного сирцю - 2,5 млн. тонн.

За радянських часів понад 60 відсотків цукру, виробленого в Україні відправлялося за межі республіки. (Ю. Кіщак. Експортний потенціал галузі. Харчова і переробна промисловість, № 9-10, вересень — жовтень 2004, с. 4-5)

Останнім часом надходять повідомлення про те, що Європейський Союз має намір активізувати співпрацю з Україною в агропромисловому комплексі. В результаті переговорів з представниками німецьких компаній підготовлені проекти угод з переробки молока і виробництва молочних продуктів, які найближчим часом почнуть реалізовуватися в Україні.

Наслідком конференції "Біоенергія - нові перспективи для української економіки" стала заява солідних німецьких фінансових структур про готовність вкладати кошти в проекти з виробництва біопалива в Україні. Наш агросектор цікавий для Європи. (Чорноморські новини, 21.01.2006)

7.5. Глобалізація ринків сільськогосподарської

продукції і продовольства

Розвиток світової торгівлі характеризується процесами глобалізації і регіоналізації. Глобалізація товарних потоків сільськогосподарської продукції і продовольства проявляється у діяльності міжнародних продовольчих компаній - МПК. Більша частина переробленого продовольства і значна частина сільськогосподарських продуктів, які надходять на міжнародний ринок, виробляється в рамках або під безпосереднім технологічним, фінансовим, організаційним впливом МПК. Діяльність МПК сприяє утворенню нового міжнародного ринкового простору, вони є основними носіями і каталізаторами зростання ефективності національних продовольчих систем.

Лідируючу, роль серед МПК відіграють компанії агробізнесу США. Так, у 1997 році продажі 21 найбільшої публічної американської продовольчої фірми за кордоном складали 25% їх загального обороту (тут не враховуються продажі таких найбільших МПК, як "Каргілл, "Марс" "Континентал грей" та інш., оскільки вони не е публічними компаніями, а також "Кока - кола" та "Пепсі-кола", оскільки вони формально не продовольчі). У тому числі біля 11% продаж припадає на Західну Європу, 3 - на Азіатсько-Тихоокеанський регіон, 2 – на Латинську Америку, 1 - на Канаду і 9% - на інші регіони і країни.

У трьох найбільших європейських продовольчих фірм - "Нестле", "Юнілевер" і "Данон" - частка продаж за межами Західної Європи досягає відповідно 59, 57 і 20%. Основна частка продаж їх підрозділів припадає на Північну Америку. Швидко зростають продажі в країнах з перехідною економікою Центральної і Східної Європи.

Новим явищем у 90-х роках стало те, що темпи вивозу капіталу МПК випереджали темпи зростання продовольчого експорту. В результаті, за даними МСГ США, на кінець десятиріччя сукупні продажі філіалів і дочірніх компаній американських продовольчих фірм у 4 рази перевищили сукупний обсяг американського продовольчого експорту.

Ще одною характерною особливістю 90-х років стало підключення до вивозу капіталу компаній, які зайняті в оптовій торгівлі продовольством, а також у сфері громадського харчування. Ця тенденція тісно пов'язана із зростанням взаємоконкуруючої торгівлі готовим продовольством і глобальною стандартизацією моделі споживання продовольства, а також появою необхідності і можливостей створення вертикальних систем просування продовольства до споживача.

Роль іноземних компаній також посилюється у сфері виробництва засобів виробництва для сільського господарства. Наприклад, у США в середині 90-х років зарубіжні компанії володіли і управляли 25% активів об'єднань, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства, 10% активів харчової промисловості, 15% активів продовольчої торгівлі. За прогнозами американських економістів, через 10 років відповідні показники складуть 30, 15 і 20%.

Формальне володіння іноземними підприємствами доповняється численними неформальними консорціумами, збутовими та заготівельними агенствами, контрактним вирощуванням, спільними науковими дослідженнями і технологічною співучастю, венчурним проектуванням і розподілом ризиків, формуванням, а потім і участю у ф’ючерсній торгівлі на місцевому ринку тощо.

Показовим прикладом розвитку міжнародного співробітництва і кооперування є генна інженерія і біотехнологія, розвиток яких дозволить у найближчі роки різко підвищити ефективність продовольчих систем в ряді країн.

З другої половини 90-х років почалося масове комерційне освоєння насіння рослин, які виведені за допомогою генної інженерії.

Поки що вдалося вивести насіння сої і бавовни, які здатні витримувати залишковий вплив масового пестициду раундап, а також кукурудзи, що є стійкою до масових хвороб цієї культури (так звана біті кукурудза). У найближчі роки очікується вихід на комерційний ринок насіння картоплі, стійкої до колорадського жука. (МЭ и МО 1998, №8, с. 33 – 34).

Таким чином, глобалізація у сфері агробізнесу веде до підвищення ефективності агропромислового виробництва і створює сприятливі умови для більш рівномірного споживання продуктів харчування в окремих країнах і регіонах світу.