1.2. Гальмівні системи.

Гальмівна система – це сукупність пристроїв для гальмування машини. Розрі-зняють такі види гальмівних систем: робочу, стоянкову, допоміжну, запасну.

Робоча гальмівна система призначена для зниження швидкості руху, обме-ження її на спуску та зупинки машини з належною ефективністю та стійкістю; сто-янкова – для утримання машини в нерухомому стані відносно опорної поверхні з потрібною ефективністю; допоміжна – для зниження швидкості руху машини та обмеження її на спуску; запасна (аварійна) – у разі виходу з ладу робочої гальмівної системи для зупинки машини.

Розрізняють три способи гальмування: з від'єднаним двигуном, гальмування двигуном і комбіноване. За першого способу основним джерелом додаткового опору руху трактора є гальмівна сила, за другого – двигун залишається з'єднаним з транс-місією, і його колінчастий вал приводиться від коліс. Гальмування двигуном засто-совують для невеликого сповільнення, збереження швидкості руху і пригальмову-вання машини, яка рухається з гори. За третього способу одночасно використову-

45

ють як гальмівну силу, так і гальмування двигуном, застосовують для зупинки ма-шини у разі незадовільного зчеплення коліс зі шляхом (ожеледиця та ін.).

Гальмівна система складається з гальмівного механізму і гальмівного приво-ду. Гальмівний механізм (гальмо) призначений для безпосереднього створення і змі-ни штучного опору руху машини. Нині найпоширеніші фрикційні механізми, які здійснюють гальмування за рахунок сил тертя між нерухомими деталями і деталя-ми, що обертаються. Залежно від класифікації за рухомими (нерухомими) частина-ми вони можуть бути: барабанними (колодковими), шківними (стрічковими) і дис-

ковими.

За розміщенням розрізняють колісні і трансмісійні (центральні) гальмівні ме-ханізми. Перші діють безпосередньо на маточини коліс, другі – на один з валів тра-нсмісії.

Гальмівний привід призначений для передачі енергії до гальмівних механізмів і керування ними в процесі гальмування. За принципом дії розрізняють механічні,

гідравлічні, пневматичні, вакуумні, електричні і змішані (пневмогідравлічний, елек-

тропневматичний) гальмівні приводи. У тракторах найчастіше застосовують меха-нічний і пневматичний приводи, на автомобілях і тракторних причепах – гідравліч-ний, пневматичний і змішаний.

Механічний привід – це система важелів і тяг, які з'єднують педаль або важіль керування з гальмівним механізмом.

У гідравлічному і пневматичному приводах гальмівні механізми приводяться в дію від тиску гальмівної рідини або стисненого повітря. Вони можуть бути одно–, дво– і багатоконтурними. Контур гальмівного приводу – це його автономна частина, здатна зберігати роботоздатність за відмови решти приводу. Одноконтурний привід здійснює керування гальмівними механізмами передніх і задніх коліс, однак у разі порушення герметичності в одному місці виходить з ладу вся система. Двоконтур-ний привід має незалежні приводи гальмівних механізмів передніх і задніх коліс, що значно підвищує надійність гальмівної системи. Багатоконтурний привід є сукуп-ністю незалежних приводів робочих гальмівних механізмів окремо передніх і задніх коліс, стоянкового, допоміжного і запасного гальмівних механізмів.

Для полегшення роботи водія, тобто для зменшення зусилля на педалі керу-вання, в привід гальм деяких автомобілів включено підсилювач.

Технічне обслуговування систем керування.

Від стану механізмів рульового керування залежать безпека руху на шляхах, якість роботи агрегату і легкість керування машиною. Несвоєчасне обслуговування механізму приводу може стати причиною аварії.

Щозміни потрібно очищати всі вузли механізмів, особливо кулькові шарніри та інші місця кріплення деталей, ретельно перевіряти стан кожного шарніра, підтя-гувати ослаблені кріплення.

Періодично слід перевіряти стан різьбових з'єднань рульового керування, сво-єчасно змащувати шарніри карданних передач і подавати мастило в кулькові шарні-ри, які мають маслянки.

Розлагодження рульового керування виявляється насамперед у збільшенні ві-льного ходу рульового колеса. Якщо цей хід перевищує величину, зазначену в за-

46

водській інструкції, після перевірки і відрегулювання підшипників коліс потрібно перевірити і відрегулювати зачеплення у рульовому механізмі.

Під час технічного обслуговування гідропідсилювача перевіряють герметич-ність ущільнення і стан оливопроводів. У разі потреби підтягують зовнішні різьбові з'єднання, перевіряють рівень оливи і, якщо потрібно, доливають її в бак гідравліч-ної системи рульового керування, промивають фільтр оливи.

• терміни, зазначені в заводській інструкції, замінюють робочу рідину в баку гідросистеми.

Технічне обслуговування гальмівних систем

• процесі експлуатації машин через зношування фрикційних накладок гальм можливе збільшення часу їх спрацювання. Тому потрібно періодично перевіряти повний хід педалей керування гальмами, і якщо він відрізняється від зазначених у заводській інструкції, його слід відрегулювати.

Однією з головних умов нормальної роботи пневматичної системи є підтри-мання відповідного тиску повітря, який перед початком руху машини має становити не менше 0,45, а під час роботи – 0,60 - 0,76 МПа. Тому періодично перевіряють ге-рметичність системи. Її визначають після зупинки двигуна або відключення комп-ресора – за швидкістю зниження тиску повітря у пневматичній системі.

Якщо швидкість зниження тиску перевищує допустиме значення, за шипінням повітря, яке виходить, або послідовним нанесенням на з'єднувальні місця пневмоси-стеми мильної емульсії потрібно виявити витікання й усунути пошкодження.

Наприкінці кожної зміни за достатньо високого тиску повітря в системі потрі-бно перевірити роботу запобіжного клапана, а потім відкрити зливні крани ресиве-рів, щоб видалити з них конденсат. Особливо важливо робити це в холодний період року, щоб не допустити його замерзання в повітропроводах.

Один раз на рік (найкраще під час переходу до осінньо-зимового періоду екс-плуатації) ресивери потрібно зняти, очистити струменем пари і промити гарячою водою. Ресивери зі слідами іржі, а також ті, що не витримали випробування нагні-танням води під тиском 1,4 МПа, вибраковують.