- •23 Інтелектуальна власність Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Дослідження сутнісних характеристик категорії «інтелектуальна власність» та аналіз наукової літератури дозволили виявити основні підходи до визначення її сутності.
- •1967 Р. На Дипломатичній конференції в Стокгольмі підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної власності (воів).
- •Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності
- •Міждержавна рада з питань охорони промислової власності (мдр).
- •Третє питання: Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку країни.
Третє питання: Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку країни.
Людина за своєю природою прагне до найбільш повного задоволення своїх матеріальних і духовних потреб, своєї безпеки. І чим краще задовольняються ці потреби, тим комфортніше вона себе відчуває.
Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в яких державні інтереси збігаються з інтересами громадян. Тому країни, які прагнуть стати багатими і процвітаючими, стратегічними завданнями вважають підвищення культури і духовності громадян, розвиток економіки та зміцнення національної безпеки.
Відомо, що прориви в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли країна ефективно заохочувала творчу діяльність своїх громадян.
Прикладом може служити історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження у Європі.Зараз і уряди країн, і звичайні громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і духовного розвитку суспільства є результати інтелектуальної діяльності людини – науковотехнічної і художньої творчості. Тому країна, що прагне до лідерс тва, повинна забезпечувати своїм громадянам максимально сприятливі умови для творчої роботи і надійний захист прав на їх творчі здобутки.
У сучасному світі найбільш процвітаючі країни найважливішою складовою державної політики вважають створення умов для розвитку інтелектуального потенціалу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно продумані програми розвитку творчості громадян починаючи з дошкільного віку.
Таким чином, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності є необхідною умовою процвітання будь якої країни.
На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, вугілля тощо, запаси яких мають певну межу, інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десятиріччя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.
Наразі ми живемо в епоху технологічних суспільств, тобто суспільств, в яких визначальною ланкою у виробництві матеріальних благ є найсучасніші технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентноздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це можливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної творчості, тобто таких об’єктів права інтелектуальної власності як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комерційна таємниця тощо.
В економічно розвинених країнах інтелектуальна власність становить від 50 до 70 відсотків загальної власності, перетворюючись у справжній інтелектуальний капітал. В таких країнах 8095 відсотків приросту валового внутрішнього продукту припадає на долю винаходів, ноухау, інновацій, які використовуються в найсучасніших технологіях.
Прибутки від продажу ліцензій на запатентовані об’єкти права інтелектуальної власності складають понад 100 млрд. дол. США. Не менш важливий внесок в економіку розвинених країн становлять прибутки від реалізації продукції, на яку поширюються авторські і суміжні права. Це, зокрема, твори літератури і мистецтва, комп’ютерні програми і компіляції даних, фонограми і відеограми.
Необхідною умовою для ефективного створення і використання об’єктів права інтелектуальної власності є наявність в країні державної системи правової охорони інтелектуальної власності. Формування такої системи переслідує подвійну мету. З одного боку, необхідно законним шляхом закріпити матеріальні і моральні права творців і власників прав на об’єкти права інтелектуальної власності, а з іншого боку – стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосуванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.
Так, право на одержання патенту на винахід стимулює вкладення фінансів і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту на винахід стимулює інвестиції в його промислове використання. Публікація відомостей про винахід робить доступною інформацію про нього широкому колу людей і стимулює тим самим
створення нових винаходів і, отже, сприяє науково технічному прогресу. У свою чергу, права на торговельну марку захищають підприємство від недобросовісної конкуренції.
Серед об’єктів права інтелектуальної власності великий вплив на науково технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи.
Технічна, технологічна і правова інформація, що міститься в патентній документації, дає можливість заощаджувати час, гроші і сили в процесі науково дослідної діяльності, не дублювати роботу, уже виконану іншими.
Патентна документація дозволяє виявляти альтернативні технології, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документації можна дати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування. Патентна документація служить також для виявлення підприємств, що діють у тій чи іншій сфері технології, зокрема, конкурентів.
Нарешті, вивчення па тентної документації допомагає знаходити рішення технічних проблем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, проводити експертизу науковотехнічних програм, визначати пріоритетні напрямки розвитку
галузей промисловості та окремих виробництв тощо.
Прикладом вдалого використання винаходів є історія відомої фірми «TOYOTA» (Японія). У 1896 р. Сакігі Тойота отримав патент на винахід, який удосконалював відомий в Європі ткацький станок. Через 13 років Сакігі отримав патент на винахід – автоматичний ткацький станок.
У наступні роки було отримано велику кількість додаткових патентів на винаходи, які мали на меті вдосконалити цей станок. У І924 р. син Сакігі, Кіхіро Тойота, уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на виключне право виготовляти і продавати автоматичний ткацький станок у будь якій країні, окрім Японії, Китаю та Сполучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила 25 млн. дол.. США, на які Кіхіро заснував відому автомобільну фірму «TOYOTA»Вплив винаходів на економічний розвиток країни може здійснюватися за чотирма каналами:
1. Інформація про патенти на винаходи полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих іноземних інвестицій;
2. Патенти на винаходи стимулюють наукові дослідження;
3. Патенти на винаходи є каталізатором нових технологій і бізнесу;
4. Бізнес накопичує патенти на винаходи і капіталізує їх шляхом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення цих прав до статутного капіталу підприємств, використання зазначених винаходів у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.
Важко переоцінити роль такого об’єкта права інтелектуальної власності як торговельна марка у просуванні товару на ринок. Вдала торговельна марка – важливий внесок в економіку підприємства тому, що
вона дозволяє зайняти на ринку стабільне положення, засноване на визнанні товарів з даною торговельною маркою споживачем, і тим самим збільшити обсяги продаж.
Вдало «розкручена» торговельна марка приносить власнику прав на неї додатковий прибуток понад того, що він отримав би без її використання. Перевагою торговельної марки перед винаходом є те, що строк дії прав на неї практично не обмежений у часі.
Так, фантастичний успіх кінострічки «Гаррі Поттер і філософський камінь» (93,5 млн. дол.. США доходу за перші три доби прокату) підштовхнув кіностудію «Warner Brothers» на передачу прав на використання цієї торговельної марки за ліцензійними угодами іншим фірмам для використання у бізнесі – від виробництва ляльок до програмного забезпечення, за рахунок чого отримано значний додатковий прибуток.
Щодо авторського права, то його роль в розвитку суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян, важко переоцінити. Звичайно, об’єкти авторського права: літературні і художні твори – можна самим не створювати, а запозичати їх у інших. Однак, такий шлях є хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літератури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані. А суспільство, у свою чергу, повинно бачити
своє відображення в цих творах. Використання творів іноземних авто рів у розумних межах можна вважати виправданим настільки, наскільки це сприяє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями. Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за його творчу працю. Надійний захист авторських і суміжних прав вигідний також і країні, тому що, усунення недобросовісної конкуренції, сприяє поповненню державної скарбниці за рахунок податків. Об’єкти авторського права і суміжних прав, що роблять вагомий внесок до культурного розвитку країни, можуть мати й істотне економічне значення для авторів, які їх створили.
Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 р. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала світові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма «Mіcrosoft», вико ристовуючи такий об’єкт авторського права, як комп’ютерна програма, за короткий час вийшла на друге місце у світі за ринковою вартістю, а її засновник – Вільям Гейтс визнаний найбагатшою людиною світу.
Лекція № 2
Тема Система права інтелектуальної власності
Об’єкти права інтелектуальної власності. Сучасна класифікація.
Суб’єкти права інтелектуальної власності
Система законодавства України щодо інтелектуальної власності.
1 питання.
Наведена класифікація об'єктів інтелектуальної власності, що визначені такими у Цивільному кодексі України.
2 питання. Суб'єктами права інтелектуальної власності е: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.
Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.
Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь яка юридична чи фізична особа.
Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею. Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноухау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
До суб'єктів авторського права відносяться:
автори творів;
спадкоємці й інші правонаступники;
організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.
Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з
автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.
Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці.
Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь якому громадянину.
Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.
Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для України і до кінця законодавче воно не врегульовано.
Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава.
Держава може стати суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це протиріччя повинно бути усунуте.
3 питання. У складі Міністерства освіти і науки України ще у квітні 2000 р. створений Державний департамент інтелектуальної власності, який було ліквідовано у 2010 році, та згодом створено Державну службу інтелектуальної власності України.
Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
У структурі Державної служби інтелектуальної власності знаходяться такі управління: управління промислової власності, управління авторського права і суміжних прав, відділ Європейської інтеграції та міжнародного співробітництва, фінансовоадміністративний відділ.
Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент) є єдиним в Україні органом, що проводить експертизу заявок на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, зазначення походження товарів тощо), на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об’єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.
Інститут створено з метою проведення на наукових засадах експертизи заявок на об’єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони, забезпечення роботи Державних реєстрів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони промислової власності, проведення науководослідних робіт та інших дій щодо надання правової охорони таким об’єктам.
Державне підприємство «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДП УААСП) є найпотужнішою організацією колективного управління в сфері авторського права в Україні. ДП УААСП здійснює управління майновими правами суб’єктів авторського права, зокрема такими категоріями майнових прав, як використання об’єктів авторського права
шляхом: публічного виконання, в тому числі на радіо та телебаченні, відтворення творів за допомогою механічного, магнітного та іншого запису, репродукування, відтворення аудіовізуальних творів чи звукозаписів творів в особистих цілях та інше.
Таким чином, Державна служба інтелектуальної власності України є провідним органом виконавчої влади та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. У складі Державної служби діють три державних підприємства: Українське агентство з авторських та суміжних прав, Український інститут промислової власності, Інтелзахист, діяльність яких відбувається у певних цілеспрямованих напрямках. Окремо місце у системі державної охорони займають державні інспектори, які підпорядковуються Держслужбі. Незважаючи на досить детальні повноваження та розгалужену систему правової охорони, все ж таки даний механізм не функціонує ефективно. На наш погляд, основною проблемою є недостатньо жорсткий контроль за діяльністю працівників державної системи охорони.
Крім цього, на жаль, кількість державних інспекторів на Україні не дозволяє ефективно виконувати їм посадові обов’язки. Крім цього, необхідно провадити жорстку політику контролю за інформацією, що розповсюджується у мережі Інтернет, у тому числі через соціальні мережі та не допускати розміщення та поширення контенту з порушенням прав інтелектуальної власності. При цьому Україна може прийняти, як і у інших країнах, закони про боротьбу з піратством у сфері інтелектуальної власності.
Нині правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів.
