3. Принципи і методи розробки прогнозів

У результаті систематизації в багаторічній динаміці чисельності шкідників виділяють такі фази: депресія, поліпшення умов життя або розселення, масове розселення, пік і спад чисельності.

У збудників хвороб рослин відзначено тільки три фази динаміки популяцій: депресія, помірний розвиток, епіфітотія.

Фаза депресії – популяція нечисленна і зберігається у місцях резервацій, у яких умови життя даного виду наближаються до оптимальних. Чутливість до патогенів, пестицидів найбільша.

Фаза розселення при поліпшенні умов життя, коли спостерігається розселення виду із місць, здатних інтенсивніше розмножуватися. У більшості шкідливих видів цей процес відбувається автоматично, як пристосування, і не пов’язане із популяційними відносинами. Чутливість до патогенних організмів, пестицидів зменшується.

Фази масового розмноження популяцій у нових стаціях, коли шкідник має найвищу плодючість, життєздатність, найменшу смертність, а інтенсивність розмноження і чисельність швидко зростають. Різко зменшується чутливість до пестицидів та патогенів.

Фаза піка чисельності – найбільша чисельність і заселеність території, що призводить до погіршення умов життя, розмноження зменшується, життєздатність послаблюється, смертність збільшується, ріст чисельності припиняється. Різко зростає роль паразитів, хижаків, патогенних організмів, знижується стійкість проти пестицидів.

Фаза спаду чисельності – популяція не розмножується, різко знижується плодючість самок, посилюється дія негативних факторів, що спричинюють смертність. Популяція вимирає у місцях розселення, а зберігається тільки в резерваціях. Контролюється вона ентомофагами, патогенами, чутлива до пестицидів.

Або ці фази спостерігаються тільки в резерваціях, або на невеликих територіях.

Для розробки прогнозів необхідно уточнити видовий склад шкідників, визначити найбільш шкодочинні із них та їх поширення на території господарства, району, області, зони, держави. Знати їх ареали, в яких виділити зони з різним рівнем і частотою шкідливості, встановити частоту спалахів розмноження масових видів, обсяги застосування засобів захисту рослин, стан популяцій, що увійшли у зимівлю, тощо.

3.1 Прогнозування розвитку шкідників

Найвідоміші фактори, від яких залежать швидкість розвитку і розмноження комах, є світло, тепло, волога і наявність якісного корму. З метою спрощення прогнозування шкідників сльськогосподарських культур залежно від тривалості розвитку однієї генерації, багаторічного циклу, динаміки чисельності, рухливості їх об’єднали у п’ять груп. Для прогнозування ступеня загрози від будь-якого шкідника використовують переважно результати систематичних спостережень за їх розвитком та осінніх обстежень усіх стадій.

Для прогнозування ступеня загрози шкідників I групи проводять обстеження стацій, найхарактерніших для їх розвитку. Так, дротяники, сірий та великий люцерновий довгоносики більше нагромаджуються на багаторічних травах, особливо при тривалому їх використанні. За таких умов створюється загроза для наступної культури (озимої пшениці), а ще більша для просапних (цукрові буряки., соняшник, кукурудза, овочеві), перед попередником яких є багаторічні бобові трави.

Деякі види коваликів, сірий та чорний бурякові довгоносики розвиваються на коренепаросткових бур’янах (осот рожевий, березка польова, пирій повзучий та ін.). Ступінь загрози від цих шкідників можна коригувати, враховуючи характер засміченості полів сівозміни цими бур’янами.

Прогнозування ступеня загрози шкідників II групи здійснюють переважно за результатами осінніх обстежень. Так, для звичайного бурякового довгоносика визначають заселеність ним бурякових полів (коефіцієнт заселеності Кз = 0,01·а·в, де а – площа, заселена довгоносиком, %; в – середня щільність шкідника, особин на 1м². Ці показники порівнюють з минулорічними та позаминулорічними, визначають чисельність і оцінюють стан популяції (кількість жуків, лялечок та личинок, %).

Для прогнозування шкідників цієї групи найбільш доступні математичні моделі з використанням показників температури та зволоження вегетаційного періоду.

При прогнозуванні ступеня загрози шкідників III групи враховують як чисельність, умови розвитку першої та другої генерацій, так і стаціальний розподіл. Так, якщо мишоподібні шкідники поширені восени, крім багаторічних трав, на посівах озимих зернових культур, це свідчить про те, що популяція здатна розмножуватися у наступному році з підвищеною інтенсивністю, якщо перезимівля відбудеться добре. Заселення тільки багаторічних трав шкідниками свідчить про обмежені можливості популяції в наступному році.

Прогнозування ступеня загрози шкідників IV групи. До цієї групи належать шкідники з різким коливанням чисельності з певною періодичністю спалахів розмноження і міграційними властивостями на далекі відстані.

Прогнозування ступеня загрози шкідників V групи (полівольтинні види). Це шкідники, які за вегетаційний період можуть розвиватися у 2–12 генераціях. Ступінь загрози їх за показниками чисельності у місцях зимівлі визначити дуже важко, оскільки їх розмноження і шкодочинність залежать від погодних умов вегетаційного періоду. Так, чисельність і шкодочинність кореневої бурякової попелиці, тетраніхових кліщів прямо залежать від суми ефективних температур і обернено – від зволоженості вегетаційного періоду.

Таблиця 1. Типи коливань чисельності та принципи складання прогнозів появи шкідників сільськогосподарських культур

Характер динаміки чисельності груп	Види і групи	Принцип складання прогнозів
Коливання чисельності незначні. Мають багаторічний цикл розвитку.	Ковалики, чорниші, хрущі, хлібні жуки, чорний і сірий бурякові довгоносики та ін.	Ґрунтується на результатах обстежень щільності, стаціальному розподілі, віковому складі популяцій та чергуванні культур у сівозмінах, наявності проміжних культур (деревних насаджень).
Коливання чисельності виражені більш чітко через 5-6 і 10-12 років і зумовлені як глобальними, так і локальними факторами; мають однорічний цикл розвитку, недостатню мобільність.	Клоп-черепашка, хлібна жужелиця, звичайний буряковий і південний сірий довгоносики, бурякова крихітка, блішки, бульбочкові довгоносики та ін.	Враховують період циклу сонячної активності (рік-два до мінімуму або максимуму), умови розвитку попередньої та даної генерацій, стаціальний розподіл чисельність, стан популяції перед виходом у зимівлю. Використовують наявні математичні моделі, номограми.
Середньомобільні види. Коливання чисельності, зумовлені як глобальними, так і локальними факторами з періодичністю 10-11 і 20-22 роки, мають переважно дві генерації.	Совки (озима, капустяна, бавовникова та ін.), мишоподібні гризуни, кукурудзяний метелик.	Складається з аналізу заселеності стацій, врахування умов розвитку критичних стадій двох генерацій. Навесні прогноз уточнюють, використовують наявність математичних моделей, номограм.
Коливання чисельності виражені різко (масові види) і підпорядковані певній 11-22-річній періодичності. Мають одну-дві-чотири генерації. Види динамічні, здатні мігрувати на значні відстані.	Саранові, лучний метелик, совка-гамма карадрина та ін.	На основі аналізу сонячноземних зв’язків, стану популяцій, чисельності та розширення зон шкідливості. Використовують математичні моделі і номограми.
Довгострокове прогнозування спалахів розмноження складне, вони залежать від умов весни і літа. Періодичність спалахів 3-6 років; полівольтинні, слабкомобільні види.	Кліщі, попелиці, листовійки, молі та ін.	Складається на основі аналізу сонячноземних зв’язків і ймовірної повторюваності погодних ситуацій вегетаційних періодів. Враховують стан популяцій перед виходом у зимівлю та результативність системи захисту культур, погодні умови квітня-червня. Використовують математичні моделі, номограми тощо.