4. Фітосанітарна діагностика (оцінка фітосанітарного стану агроценозів)
Оцінка фітосанітарного стану агроценозів є підґрунтям інтегрованого захисту культур і технології їх вирощування. Вона характеризує фенологію та стан посівів (насаджень) залежно від агрометеорологічних умов попередніх періодів; видовий склад, поширеність шкідливих і корисних організмів, їх чисельність заселеність чи ураженість рослин; фізіологічний (фенологічний) стан; доцільність, своєчасність, якість та ефективність агротехнічних заходів у даних умовах; оцінюються агрометеорологічні умови за всіма доступними показниками, їх вплив на подальший розвиток культури, шкідливих і корисних організмів; доцільність і технологію проведення профілактичних та захисних заходів, їх ефективність.
Фітосанітарна діагностика вимагає систематичних спостережень за агроценозами, збору, обробки і взаємного обміну інформацією між спеціалістами господарств, гідрометеослужби, служби діагностики і прогнозів та захисту рослин.
Астрономічна інформація. В останні роки широко використовується інформація про сонячну активність: кількість плям на диску (числа Вольфа) та їх розподіл, індекси геомагнітної збуреності, роки мінімуму і максимуму сонячної активності та ін. Ці показники порівнюють із середніми багаторічними, оцінюють рівень активності поточного сонячного циклу.
Гідрометеорологічна інформація. У захисті рослин використовують таку інформацію: характеристику кліматичних особливостей регіону; особливості погодних умов минулого року чи за окремі періоди; показники теплового режиму і зволоженості.
Для оцінки погодних особливостей минулого року використовують дані, що характеризують тепловий режим (середньодекадні та місячні температури повітря, сума позитивних і ефективних температур як за окремі періоди, так і за вегетаційний період), тривалість сонячного сяйва за окремі періоди та рік, опади (сума опадів за декаду, місяць, період, у тому числі з опадами понад 1мм), відносну вологість повітря (за декаду, місяць, період, кількість днів з вологістю повітря до 30%).
Для оцінки зими використовують дату настання стійкого переходу температур через 0˚С, відхилення від середніх багаторічних показників, мінімальну температуру на глибині залягання вузла кущення озимих культур подекадно, дату утворення і зникнення стійкого снігового покриву і відхилення (±) від середньо багаторічного, середню висоту снігового покриву за декаду, розподіл його по території, середню за декаду глибину промерзання грунту, наявність крижаної кірки та її товщину, тривалість залягання, кількість днів з аномальними явищами погоди за декаду – сильними снігопадами, мокрим снігом, відлигою, ожеледдю, сильним вітром.
Показники температури повітря, відносної вологості повітря, температури і вологості грунту, суму опадів тощо за окремі періоди використовують для розрахунків фенології стану популяції окремих шкідливих організмів, перебігу їх критичних періодів у життєвому циклі. У більшості випадків для аналізу ці дані використовують після спеціальної математичної обробки. Найчастіше використовують суму позитивних (понад 5 чи 10˚С) та ефективних температур ( ∑ Тп, ∑ Те), гідротермічний коефіцієнт (ГТК), які визначають за формулами:
∑ Тп = tп1 + tп2 + … tпn.
де tп1 ― середньодобова температура першого дня понад 5˚С; tпn. - середньодобова температура останнього дня вище 5 0 С.
∑Те = ( te – tбп) N,
де te - середньодобова температура вище біологічного порогу, ˚С; tбп - температура біологічного порогу, ˚С; N - кількість днів періоду, що аналізується;
де ∑R ― сума опадів за період, мм; ∑ Тп ― сума позитивних температур вище порогових за період, ˚С.
Агротехнічна інформація. Для оцінки фітосанітарного стану необхідна така агротехнічна інформація:
строки проведення операцій з основної та передпосівної підготовки грунту;
строки і норми внесення добрив;
строки сівби, сорт, норма висіву насіння;
строки настання фаз розвитку культур залежно від строків сівби на кожному полі;
фенологія шкідливих організмів, строки збігання її з фенологією фаз розвитку культур, однорідність як на окремому полі, так і в цілому на всіх полях, що є ознакою стійкості посівів проти пошкоджень (уражень);
Стан посівів у період вегетації оцінюють за наступними показниками: густота стеблестою, нагромадження біомаси у період проходження кожної фенофази, розвиток бур’янів та їх біомаса в кожній фенофазі, елементи продуктивності культур (н-д, кількість продуктивних стебел, приріст коренеплодів). Для визначення врожайності й якості продукції враховують показники біологічного і фактичного врожаю, вплив захисту рослин на його рівень і кондиційність. Стан насіннєвого матеріалу оцінюють за сортовим складом, його репродукцією. Належністю до класу за схожістю, енергією проростання тощо.