3. Місцеві податки.

До місцевих податків належать:

• податок з реклами;

• комунальний податок.

Податок з реклами. Платники — юридичні і фізичні особи, що рекламують свою продукцію чи діяльність. Об'єкт обкладання — вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Гранична ставка — 0,1% вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5% — за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладені функції розміщення реклами. Виплачується під час оплати послуг. Джерело оплати — за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) чи за рахунок особистих коштів.

На основі ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України № 56-93 місцеві органи самоврядування розробляють свої положення, що конкретизують механізм перерахування цього податку в бюджет.

Наприклад, Харківською міською Радою народних депутатів у вересні 1993 року було прийняте рішення «Про введення податку на рекламу» з 1 жовтня 1993 року. Відповідно до нього цей податок установлювався на усі види оголошень, повідомлень, переданих з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, каталогів, афіш, плакатів і т.д. Юридичні і фізичні особи, від імені яких здійснюється реклама, називаються рекламодавцями. Особи ж, що здійснюють виготовлення реклами за заявкою рекламодавця чи розміщають її на рекламних носіях, іменуються рекламним агентством. Місце, на якому розміщається реклама, іменується рекламним носієм. Механізм цього податку практично такий же, як і закріплений у Декреті. Однак обмовляється, що його утримують рекламні агенти, що щокварталу здають звіт у податкові адміністрації і перераховують суми податку не пізніше 20 числа кожного місяця. 10 серпня 1995 року Харківською міськрадою затверджене Положення про порядок розміщення й експлуатації об'єктів зовнішньої реклами і склад міської художньої ради. Положення визначає порядок розміщення рекламоносіїв і об'єктів зовнішньої реклами в Харкові і є обов'язковим для виконання всіма юридичними і фізичними особами незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості і форм власності. Об'єктами зовнішньої реклами і рекламоносіями є стенди, щити, плакати і т.д. Місцем для розміщення реклами вважається частина території міста, об'єкти, майно, виділені рекламодержателю. Письмова заява на видачу дозволу подається на ім'я начальника відділу дизайну міського середовища. Разом з ним подаються архітектурно-художня форма, ескіз-ідея і фото об'єкта. Після одержання дозволу рекламодержатель зобов'язаний у 20-денний термін приступити до монтажу і розміщення об'єктів, інакше дозвіл анулюється. Розміщення об'єктів зовнішньої реклами уздовж автомобільних доріг повинне бути погоджене з ДАІ Харкова, а в границях «зелених зон» — з управлінням комунального господарства міськвиконкому. При відмовленні рекламодавця від реєстрації об'єкт зовнішньої реклами демонтується.

Комунальний податок. Платники — юридичні особи, за винятком бюджетних, планово-дотаційних та сільгосппідприємств. Об'єкт обкладання — річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з НМДГ (неоподатковуваного мінімуму доходів громадян). Гранична ставка — 10% річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях.

Платниками податку є юридичні особи, навіть тимчасово не ведучі виробничу діяльність. Якщо вони подають у статистичні органи звітність про середньомісячну чисельність штатних працівників, то звільнення, відстрочка сплати комунального податку є компетенцією органів місцевого самоврядування. Таким чином, підприємства, у статуті яких передбачена господарська діяльність, розглядаються як платники комунального податку незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності. Це підтверджується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», де податки, збори й інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством, відносяться на собівартість продукції, що стосується в тому числі і комунальному податку.

Об'єкт обкладання припускає обчислення фонду оплати праці, що розраховується виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму, установленого законодавством у звітному періоді, помноженого на середньоспискова чисельність працівників. З четвертого кварталу 1995 року обчислення середньоспискової чисельності працівників підприємств провадиться за методикою, викладеною в Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 7 липня 1995 року № 171.

В даній Інструкції передбачені два варіанти числення середньоспискової чисельності:

— середньоспискова чисельність штатних працівників облікового складу;

— середньоспискова чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.

При обчисленні комунального податку необхідно користатися першим варіантом.

Важливо підкреслити, що основними формами первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників є:

— наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведенні на іншу роботу, припинення трудового договору;

— особиста картка;

— наказ (розпорядження) про надання відпустки;

— табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати;

— розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості;

— особисті рахунки й інші документи.

Головною особливістю даної методики є те, що в середньоспискову чисельність працівник враховується один раз (за місцем основної роботи) незалежно від терміну трудового договору і тривалості робочого часу. Тому сюди не входять працівники, прийняті на роботу за сумісництвом.

Обчислення комунального податку платниками здійснюється по формулі:

КП = N x H x Ст,

де КП — сума комунального податку (грн.);

N — середньоспискова чисельність працівників штатних працівників облікового складу (чоловік);

Н — неоподатковуваний мінімум доходів громадян (грн.);

Ст - ставка податку, встановлена місцевою радою (не більше 10%).

Комунальний податок нараховується щомісяця або щоквартально в залежності від Положення про цей податок, прийнятого місцевою радою. Розрахунок сплати комунального податку платники подають у податкові інспекції в терміни, встановлені ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Сплачується комунальний податок в терміни, визначені цим же законом.