Тема 4. Етапи психологічної експертизи

План:

1. Основні теоретико-методологічні принципи, особливості проведення психологічної експертизи.

2. Основні етапи психологічної експертизи.

1. Основні теоретико-методологічні принципи, особливості проведення психологічної експертизи.

В основі системи наукового знання, як відомо, лежать певні принципи, тобто основні положення, позиції, які визначають методичні підходи до проведення досліджень, пояснення феноменів, що спостерігаються, обробки і трактування результатів.

В якості основних принципів варто виділити такі.

Принцип об'єктивності при дослідженні психіки. Даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей експерт-психолог керувався об'єктивними показниками прояву психічних процесів, станів і вчинків людини. Тому першорядну роль у встановленні істини відіграють методи об'єктивного спостереження, лабораторного і природного експериментів, збору й аналізу фактів, експертних оцінок і т.п., тоді як суб'єктивні і проективні тести відіграють допоміжну роль. При оцінці особистості індивіда важливо уникнути суб'єктивізму і необґрунтованості висновків.

Принцип детермінізму (причинної обумовленості). Цей принцип спонукає нас не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але і виявляти причини, чинники, які зумовили його виникнення. Різні форми поведінки можуть бути детерміновані комплексом природних психофізіологічних, індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також об'єктивних умов її формування у певному соціальному середовищі (сім'я, соціальні взаємозв'язки, школа, соціально-економічні проблеми і т.д.).

Принцип детермінізму дозволяє не тільки шукати чинники, які зумовили певну поведінку людини, але і прогнозувати її подальший розвиток у залежності від методів впливу на неї.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Становлення цього принципу у вітчизняній психології пов'язане із розумінням діяльності як головного чинника формування особистості. Саме залученість особистості до певних видів діяльності обумовлює становлення певного типу поведінки і формування свідомості людини.

Принцип розвитку. З цього принципу випливає, що особистість протягом усього свого життєвого шляху підпадає під вплив навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових якостей. Особистість не залишається незмінною, а в залежності від обставин, що складаються, може змінюватися. Принцип розвитку стверджує також, що усякий виховний вплив на людину, особливо на дитину, має певний розвиваючий ефект як позитивного, так і негативного порядку.

Так, несприятливий психологічний клімат у сім'ї або навчальній групі може зумовити розвиток агресивності в підлітка або інші негативні якості.

Принцип особистісного підходу. Важливо досліджувати, як об'єктивні чинники зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка володіє певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування різних форм поведінки.

Принцип системності. Впровадження в психологію цього принципу призвело дослідників до розуміння психіки людини не як комплексу окремих процесів і властивостей, а як єдиного цілісного утворення – системи, в якій усі когнітивні, комунікативні і регулятивні функції взаємодіють і взаємообумовлюють одна одну. Діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегулюючий процес. Одним із проявів саморегуляції поведінки є той факт, що при всій мінливості особистість прагне до гомеостату, тобто збереження внутрішньої рівноваги своєї структури. При вивченні будь-яких актів поведінки ми повинні враховувати всю систему властивостей особистості. При оцінці конкретної дії людини необхідно вивчити структуру її особистості в цілому, її мотивацію, цілеспрямування, індивідуально-психологічні властивості.

Другий підхід:

Методологічним фундаментом дослідження в ході експертизи є системно-структурний аналіз.

Основні принципи системно-структурного аналізу:

– рівневий аналіз поведінки і діяльності;

– взаємодія особистісних і ситуаційних факторів;

– єдність свідомості і діяльності;

– принцип розвитку.

Принцип рівневого аналізу поведінки і діяльності вимагає системного розгляду структури регуляції поведінки і діяльності.

1. Першим етапом і вищою ланкою мотивації поведінки є формування особистості з певною соціальною орієнтацією. Головними чинниками, які задають основний напрямок формування актуальної ситуативної мотивації є цінності особистості, її соціальні установки.

2. Другим етапом є формування у людини конкретної мотивації. Найважливішим фактором, який впливає на виникнення конкретних мотивів діяльності людини виступає її вміння і здатність адекватно співвідносити суб’єктивні моменти з об'єктивно існуючими вимогами та зв’язками, з відносинами навколишньої дійсності та наявної ситуації. На основі даного образу відбувається вибір конкретних актуальних мотивів і цілей діяльності, побудова схем поведінки.

3. На третьому етапі здійснюється планування та ухвалення рішення. В основі цього етапу формування поведінки лежить психологічний процес вибору і постановки цілей, на досягнення яких буде спрямований вчинок.

Одна з основних особистісних структур, що беруть участь у процесі вибору і постановки цілей – це самооцінка. При плануванні людина повинна оцінити свої можливості і здібності, необхідні для досягнення мети, і співвіднести їх з об’єктивними умовами ситуації.

4. На останньому етапі здійснюється реалізація прийнятого рішення, вибір способу досягнення мети.

На кожному етапі відбувається суб’єктивна оцінка як функція самосвідомості, з одного боку, і усвідомлення навколишньої дійсності – з іншого. На основі співвіднесення цих оцінок здійснюється особистісний контроль формування кожного етапу мотивації поведінки і відповідна результатам контролю корекція кожної ієрархічної ланки формування поведінки.

Під час експертного дослідження психолог повинен уміти виділяти рівень поведінки, діяльності особистості, який пояснює дії підекспертної особи.

Принцип взаємодії особистісних і ситуаційних факторів вимагає від експерта обов’язкового врахування впливу на психічну діяльність не тільки особистісних факторів, але й різних ситуаційних перемінних. Аналіз ситуаційних факторів передбачає враховувати те, яким саме чином вони можуть впливати на поведінку і на здатність людини до здійснення тієї або іншої діяльності.

Принцип єдності свідомості і діяльності. У кримінальному праві свідомість характеризується як здатність до адекватного усвідомлення навколишньої дійсності і самосвідомості та до повноцінної довільної регуляції своїх дій.

Так, при експертизі потерпілих необхідно досліджувати як здатність до розуміння характеру і значення дій винної особи, так і здатність зробити нею усвідомлений опір; у свідка важливо встановити не тільки його здатність правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, але і здатність давати про них правильні показання. Ці приклади показують обов’язковість врахування принципу єдності свідомості і діяльності під час проведення конкретних судово-психологічних експертиз.

Принцип розвитку передбачає аналіз становлення психічних особливостей людини, її «психологічної біографії». Вивчення психіки підекспертної особи в динаміці дозволяє виявити рівень розвитку та особливості як психічних властивостей, мотиваційної та емоційної сфер, так і окремих психічних процесів – сприйняття, пам’яті, уваги, мислення та ін.

Призначення психологічної експертизи

Психологічна експертиза покликана розкрити сенс тих чи інших дій людини, здатності її психологічного сприйняття і ставлення до тих чи інших обставин. Психологічна експертиза призначається з цивільних, у кримінальних справах та з інших напрямків.

Психологічна експертиза може проводитися:

- Державними експертними установами;

- Недержавними експертними установами;

- Поза експертних установ фізичними особами-експертами.

Психолог-експерт, який проводив психологічну експертизу, повинен мати вищу психологічну освіту і працювати в області психології. Перед ним повинні бути чітко сформульовані питання, що підлягають експертному дослідженню. Провівши комплексне обстеження психіки підекспертного, психолог-експерт виносить експертний висновок, який містить висновки, отримані в ході дослідження.