2. Основні етапи психологічної експертизи.

Психолог як експерт – носій спеціальних знань і досвіду. До нього звертаються із замовленням дати психологічну експертизу, тобто оцінку з професійної психологічної точки зору, будь-якого рішення, проекту, події.

Робота експерта має бути:

по-перше, системною, враховувати причинно-наслідкові, функціональні та інші зв’язки явищ.

по-друге, експерт має обирати засоби і методи дослідження, застосування яких не призведе до погіршення ситуації чи до неконтрольованого впливу на неї (принцип мінімізації інтервенції).

по-третє, зібрана інформація має бути достовірною і не розголошуватися без згоди замовника, експерт має виконати роботу у визначений термін (принцип відповідальності).

по-четверте, експерт не повинен бути особисто зацікавленим у тому чи іншому результаті експертизи (принцип незалежності).

п’яте, експерт має бути кваліфікованим, тобто знати стандартні підходи до розв’язання схожих проблем і володіти методиками збирання потрібної інформації (принцип професіоналізму).

по-шосте, експерт має дотримуватися завдань експертизи, збирати інформацію, корисну для прийняття рішень (принцип практичної спрямованості).

У роботі експерт дотримується певної послідовності дій, доцільність яких підтверджена досвідом. В ній можна визначити такі етапи:

1. Узгодження із замовником завдань експертизи.

2. Попереднє знайомство з ситуацією, висунення робочих гіпотез, вибір методів збирання інформації, планування роботи.

3. Складання кошторису та узгодження його з замовником досліджень.

4. Збирання та фіксація інформації.

5. Аналіз та інтерпретація даних.

6. Підготовка звіту та його представлення замовнику.

У літературі виділяють чотири основних етапи проведення психологічної експертизи:

1) збір перинної інформації на основі вивчення документації, ознайомлення з обстановкою, яка спонукає до проведення експертизи й потребує уточнень щодо її завдань, складу експертної групи, місця та часу проведення;

2) основний етап збирання суттєвої інформації, який включає зустрічі з членами експертної групи, представниками зацікавлених сторін, уточнення головних завдань експертизи, розподіл функцій та взаємодії між експертами;

3) застосування спеціальних психодіагностичних (інших ) методик;

4) обробка та інтерпретація результатів «інструментальної роботи експертів»;

5) підготовка та написання експертного висновку.

Експертний висновок має включати такі розділи (або пункти):

• короткий опис предмету експертизи, її мети та завдань,

• склад експертної групи (у разі її наявності),

• повний перелік джерел інформації,

• висновки та зауваження окремих експертів,

• загальні висновки та рекомендації

Починати експертизу слід з уточнення того, як бачить ситуацію замовник, як він оцінює важливість для себе певних її наслідків, у якій мірі й у якому обсязі готовий витрачати ресурси задля бажаного впливу на ситуацію. Обов’язково треба обговорити термін подання звіту, його формат і чим замовник може допомогти вам в організації дослідження. Що стосується допомоги, то ми вважаємо, що незалежність експерта не суперечить використанню інформаційної бази і деяких організаційних ресурсів замовника.

Зібрана інформація лягає в основу попереднього структурного аналізу ситуації, що передбачає виокремлення її компонентів, особливо тих, на які можна вплинути. Саме керуючись цілями замовлення, термінами проведення, структурою ситуації, слід уточнювати мету дослідження, планувати види й обсяги роботи.