Стінки ротової порожнини та органи, що їх формують

Стінка	Органи
Склепіння (дах)	Тверде піднебіння (відокремлює від носової порожнини) та м’яке піднебіння (від глотки)
Дно	М’язи міжщелепного простору, язика та під’язикого апарату, язик та під’язикові слинні залози
Бічні стінки	Щоки
Вхід у ротову порожнину (ротова щілина)	Губи
Вихід із ротової порожнини в глотку (зів)	Корінь язика, м’яке піднебіння, піднебінно-язикові дужки

Таким чином, ротова порожнина – cavum oris – обмежена спереду губами, з боків – щоками, зверху – твердим та м’яким піднебінням, знизу – язиком і дном ротової порожнини, ззаду – зівом. Ділянка рота, що обмежена ззовні губами та щоками, а зсередини – яснами та аркадами зубів визначається як присінок рота – vestibulum oris. Умовно розділіть його на губний – між губами і різцевими зубами, що тягнеться до кутів рота та щічний – між щоками і кутніми зубами – від кутів рота до останнього кутнього зуба. У присінок рота веде ротова щілина – rima oris, яка розміщується між губами. На слизовій оболонці присінка рота на рівні третіх верхніх передкутніх зубів на слинному сосочку – papilla salivalis – відкриваються вивідні протоки привушних залоз. Крім того, на слизовій оболонці губ та щік відкриваються численні протоки пристінних губних і щічних слинних залоз. Ділянка рота, що обмежена спереду різцевими зубами, з боків – кутніми зубами, зверху – твердим та м’яким піднебіння, знизу – язиком і дном ротової порожнини визначається як власне ротова порожнина – cavum oris proprium. Між коренем язика, м’яким піднебінням та піднебінно-язиковими дужками знаходиться вихід із ротової порожнини до глотки зів – fauces, що сполучає власне ротову порожнину з порожниною глотки. Дно ротової порожнини утворене м’язами міжщелепного простору, язика та під’язикового апарату, заповнено язиком та під’язиковими залозами. На дні між язиком і яснами знаходяться щілиноподібні простори, в глибині яких помітні під’язикові складки, де відкриваються протоки під’язикових багатопротокових залоз. Під кінчиком язика є складка слизової оболонки – вуздечка язика – frenulum linguae, а з боків від вуздечки – парні під’язикові (голодні) бородавки – caruncula sublingualis, в яких відкриваються протоки нижньощелепних і під’язикових однопротокових залоз. Окрім того, виділіть під’язикове дно ротової порожнини – щілиноподібний простір з боків язика і під його кінчиком.

Звернути увагу, що губи – labia – це шкірно-м’язові складки, що закривають ротову щілину. В їх основі знаходиться коловий м’яз рота, в який вплітаються інші мімічні м’язи, що дозволяє не лише змикати ротовий отвір, а й рухати губами. Губи дуже багаті нервовими закінченнями і тому дуже чутливі.

Щоки – bucca – шкірно-м’язові складки, які з’єднують верхню і нижню щелепи та формують бічні стінки ротової порожнини. В товщі щоки закладений щічний м’яз.

Акцентувати увагу, що зуби – dentes (гр. odontes) – розміщені в зубних альвеолах у вигляді верхньої і нижньої аркад. Це міцні, тверді утвори, які служать для захоплення, відкушування та подрібнення корму, а також для захисту й нападу. За фізичними властивостями і хімічним складом зуби близькі до кісток, проте відрізняються від останніх походженням та структурою.

Відзначити, що характер жувальних рухів залежить, в основному, від форми висково-нижньощелепного суглоба. В хижаків з огляду на те, що нижня щелепа може лише опускатися й підніматися (змикатися), їда під час жування переважно розрізається і роздавлюється. У травоїдних суглоб допускає бічні рухи, що призводить до перетирання корму за наявності ребристої поверхні змикання кутніх зубів. У свині незначні бічні рухи нижньої щелепи здійснюють розрізування, роздавлювання і, частково, перемелювання їди.

Наголосити на класифікації зубів за функцією, будовою, зміною, формою жувальної поверхні (кутні зуби) та кількістю (табл. 3).

Таблиця 3.