- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Розподіл Сталей По Групах Зварюваності.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Зварювання латуні
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Зварювання міді
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Основні причини виникнення зварювальних дефектів
- •Включення шлаку
- •Нерівномірність швів
- •Основні способи усунення, виправлення дефектів
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Вибір потужності зварювального трансформатора
- •Однофазні машини для електричного контактного зварювання.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Привід стикових машин.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Лекція.
- •Основні поняття.
- •Різновиди машин.
- •Лекція.
Лекція.
Тема:Параметри режиму точкового, шовного, рельєфного зварювання.
До основних параметрів режиму точкового, рельєфного і шовного зварювання відносять струм зварювання (Ізв), тиск зварювання (Fзв) та час зварювання (tзв). Для шовного зварювання до основних параметрів відносять і режим переривання (час імпульсу струму зварювання (tзв) і час паузи (tп) та швидкість зварювання (Vзв).
Вихідними даними щодо визначення перерахованих параметрів є фізико-механічні властивості металу і товщина деталей, що зварюються. Зі зменшенням товщини деталей щільність зварювального струму підвищується. Матеріали з низьким питомим опором потребують більшого струму, ніж матеріали з високим питомим опором. При високій теплопровідності та температуропровідності металу зварювання ведуть на більш жорстких режимах, тобто зменшують час проходження та збільшують силу зварювального струму. Зусилля тиску електродів також залежить від товщини зварюваних деталей і механічних властивостей металу, який зварюється. З підвищенням коефіцієнту лінійного розширення та опору пластичної деформації треба збільшувати тиск на електродах та встановлювати більш м'які режими.
Вибір основних розмірів зварного з’єднання також залежить від товщини деталей, що зварюються. Діаметр ядра розплавленого металу (d) вибирають за співвідношенням:
d = 2×δ + 3, (4.1)
де δ– товщина зварюваного металу, мм.
При зварюванні деталей різної товщини розміри з’єднання вибирають по меншій товщині.
Розмір напуску деталей, що зварюються, вибирається в залежності від властивостей зварюваного металу. Для металів і сплавів з високим електричним опором (сталі, Ті-сплави) напуск менше і складає (2,5-3,5)d, а для металів з меншим електричним опором – в межах (2,8-3,5)d.
Глибина проплавлення деталей, що зварюються, для Al і Mg сплавів складає 20-70 %, для Ті – 20-95 %, інших – 20-80 % від товщини деталей. Слід пам’ятати, що зменшення глибини проплавлення знижує надійність з’єднання.
Мінімальна відстань між точками або крок (t) збільшується зі збільшенням товщини металу і складає (3,3-4)d.
Глибина вм’ятини зі сторони електроду (D вм) повинна бути не більше 20 % від товщини металу.
До основних параметрів режиму контактного стикового зварюванням опором відносять: зварювальний струм (Ізв), тривалість нагрівання (tзв), зусилля стискання (Fзв), зусилля осадки (Fос) та установочна довжина або довжина вильоту деталі, що зварюється (lв), припуск на осадку Δос.
До основних параметрів режиму контактного стикового зварюванням оплавленням відносять: струми оплавлення (Іопл) і осадки (Іос), тривалість оплавлення (tопл) і осадки (tос), а також час осадки під струмом (tос.с.), зусилля осадки (Fос), швидкість оплавлення (Vопл) і осадки (Vос), довжина вильоту (lв) та припуск на зварювання (Δзв), що складається з припуску на оплавлення (Δопл) і на осадку (Δос).
Вихідними даними щодо визначення параметрів контактного-стикового зварювання є фізико-механічні властивості металу і діаметр заготівок (d), що зварюються.
Зі збільшенням теплопровідності та електропровідності, а також при збільшенні перерізу деталей довжина вильоту повинна збільшуватись. При стиковому зварюванні різнорідних металів з метою забезпечення рівномірного нагрівання установча довжина кожної деталі повинна бути різною . Для деталей із металу з більшою теплопровідністю установча довжина повинна бути більша.
Для контактного стикового зварювання опором довжина вильоту заготівок складає (0,5-2)d. Припуск на осадку складає (0,1-0,5)l.
Для контактного стикового зварювання оплавленням низьковуглецевих сталей довжина вильоту заготівок складає (1-2,5)d, для середньо і високо вуглецевих – (0,5-0,75)d, для алюмінієвих і мідних сплавів – (3,5-4)d. Припуск на зварювання звичайно повинен бути в межах (0,7-0,8)l, при цьому припуск на оплавлення складає (0,7-0,8)Δзв При зварюванні з підігрівом припуск на оплавлення скорочується в 2-3 рази. Температура підігріву (Т під) вважається оптимальною, коли температура по перетину заготівок однакова, а витрати на енергію для підігріву не перевищують 50% від загальних витрат енергії. Для конструкційних сталей Т під – 800-900°С.
Зусилля (тиск) осаджування визначає величину припуску на осадку – величину пластичного деформування деталей, а також якість очищення стиків від оксидів. Зусилля затискання деталей у губках зварювальної машини, щоб запобігти проковзуванню, повинно бути у 2-3 рази більшим зусилля осаджування.
На практиці параметри режиму контактного зварювання звичайно визначають за спеціальними номограмами, таблицями чи обчислювальним шляхом. В будь-якому випадку остаточний вибір режимів проводять тільки після серії пробних зварювань.
Література: http://megapredmet.ru/1-55252.html
