Порівняльний аналіз якості сучасних методів оцінювання

Методи педагогічного оцінювання

Методів педагогічного вимірювання (оцінювання) існує багато. Найбільш поширені — спостереження; усна форма перевірки знань (усне опитування); письмова форма перевірки знань (письмові роботи); співбесіда у вигляді інтерв'ю; тестування [15].

Спостереження є найдавнішим методом оцінювання і контролю. Його великою перевагою є те, що воно охоплює суб'єкт чи об'єкт загалом і в реальному вигляді.

Результативність і точність висновків на основі спостереження залежать від осо­бистих рис і якостей того, хто їх виконує, та від багатьох сторонніх чинників.

Усна форма перевірки

Усна форма перевірки знань — теж дуже давня і поширена форма суто педагогічних вимірювань, особливості якої узагальнено в таблиці.

74

Таблиця № 20

Позитивні і негативні риси усної форми перевірки знань

Позитивні риси	Негативні риси
Класичність як велика три­валість існування і масова поширеність	Велика суб'єктивність процесу вимірів та інтерпретації результатів. Неможливість забезпечення стандартизації умов виміру
Простота і доступність, невибагливість до умов проведення	Низький рівень надійності, коефіцієнт якої рідко перевищує 0,5
Отримання досить надійних даних про мовний розвиток учня чи студента	Неможливість забезпечити валідність виміру, в першу чергу — валідність змісту
Отримання певного уявлен­ня про загальний розвиток учня чи студента	Мала чи недостатня точність, яку не вдається істотно підвищити заміною традиційної чотирибальної шкали на 10-, 20- чи 100- бальну
	Надмірні витрати часу на виміри у великих групах учнів і студентів (надто у випадку застосування багатобальних шкал)
	Неприпустимо високий рівень психологічних стресів під час серйозних усних вимірів
	Неможливість апеляцій, відновлення та аналізу конфліктних моментів тощо

Недоліки усної форми вимірювання знань

Фахівці доводять невідповідність усного опитування всім сучасним критеріям якості — об'єктивності, надійності та валідності, вказують на «грубість», малу розпізнавальну спроможність, яку не підвищити ні застосуванням шкал з великою кількістю сходинок, ні розширенням складу екзаменаційних комісій. Навіть най­досконаліші усні форми контролю знань (складання екзамену комісії чи групі вик­ладачів, повторне незалежне опитування тощо) не гарантують об'єктивності проце­су вимірювання та інтерпретації його результатів. Суб'єктивізм тут надто високий, як і у випадку спостереження. Відповідь по-різному оцінюється різними екзамена­торами, що приводить до надмірних коливань оцінок. Останнє — наслідок недо­статньої надійності й точності традиційного усного методу вимірювання, які випли­вають з порушення критерію об'єктивності. Коефіцієнт надійності змінюється від К = 0,4 чи менших значень до К = 0,6. Його обчислюють як коефіцієнт кореляції між оцінками двох різних екзаменаторів чи комісій для певного класу чи студент­ської групи через невеликий проміжок часу, з одного і того самого предмета чи дисципліни, з однаковими навчальними цілями і критеріями.

До названих істотних недоліків класичної усної форми вимірювання знань додається неможливість виконання критерію валідності. За реальної трива­лості усного опитування не забезпечується валідність змісту (бо кілька запи­тань у білеті й 5— 10 додаткових не охоплюють увесь зміст дисципліни), на­лежний обсяг і повнота, системність та узагальнення.

Через усі ці недоліки усне опитування в усьому світі застосовується для важливих екзаменів обмежено. Воно незамінне при атестації мовленнєвого розвитку, навичок спілкування, вміння виступати і дискутувати тощо. Можна стверджувати, що метод використовуватиметься й надалі, але все більше втрачатиме свої привілеї монополіста.

Співбесіда як форма оцінювання

Співбесіда як форма оцінювання застосовувалася здавна, проте лише в останній час набула істотного значення у вигляді інтерв'ю. У розвинених країнах інтерв'ю відбувається у письмовій чи усній формах і застосовується після поперед­нього тестування як його доповнення. Мета — отримати максимальну кількість

75

інформації про особистість респондента (зовнішній вигляд, поведінку, мову тощо). Певне узагальнення особливостей співбесіди чи інтерв'ю наведене в таблиці.

Таблиця № 21